40

2. Мониторинг экономической безопасности регионов как условиестабильного развития / А.И. Татаркин, А.А. Куклин, А.Л. Мызин [и др.]/ под науч. ред. акад. РАН А.И. Татаркина, д.э.н. А.А. Куклина. — Ека-теринбург, 2009. — 98 с.

3. Россия перед выбором: протекционизм или открытость / Под ред.В.П. Колесова, М.Н. Осьмовой. — М.: ТЕИС, 2003. — 118 с.

4. О состоянии фундаментальных и прикладных наук в РоссийскойФедерации / Отчетный доклад Президиума Российской академии наук.Научные достижения Российской академии наук в 2010 году. — М.:Издательство «Наука», 2011. — 486 с.

5. О Стратегии национальной безопасности Российской Федерациидо 2020 года/ Указ Президента Российской Федерации от 12 мая 2009 г.№ 537 // Российская газета. — № 4912 от 19 мая 2009 г.

6. Офіційний сайт «Россия и Всемирная торговая организация»:URL: http://www.wto.ru/ru/news.asp?msg_id=29133 (дата звернення:20.09.12).

7. Шлях України до СОТ. URL: http://www.rbc.ua/rus/newsline/show/zayavka-ukrainy-v-vto-po-peresmotru-tamozhennyh-stavok-predpolagaet-03102012090400 (дата звернення: 05.10.12).

8. Sandholtz W. Membership Matters: Limits of the Functional Approachto European Institutions // Journal of Common Market Studies. —1996. —Vol.34 (3). — 406 р.

9. Denise K., Markus K. Quantifying the Impact of ServicesLiberalization in a Developing Country // Journal of Development Econo-mics. — 2006. — №81. — Р. 142—162.Стаття надійшла до редакції 25.04.2012

УДК 330.341/316.324.8Т. М. Пестова,

аспірантка кафедри політичної економіїобліково-економічних факультетів

КНЕУ імені Вадима. Гетьмана

КЛЮЧОВІ ОЗНАКИ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИВ СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ДУМЦІ

АНОТАЦІЯ. У статті досліджено характерні ознаки, ключові риси тапровідні тенденції, що супроводжують настання нового етапу соціаль-но-економічного розвитку. Розглянуто погляди економістів на сутністьпроцесів масштабної трансформації соціально-економічних відносин.КЛЮЧОВІ СЛОВА. Постіндустріальна економіка та постіндустріальнесуспільство, інформаційний сектор економіки, інформаційні технології,інтелектуальна економіка, економіка знань, інформація, знання.

© Т. М. Пестова, 2012

41

АННОТАЦИЯ. В статье исследуются характерные признаки, ключевыечерты и ведущие тенденции, сопровождающие наступление новогоэтапа социально-экономического развития. Рассматриваются взглядыэкономистов на сущность процессов масштабной трансформации со-циально-экономических отношений.КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА. Постиндустриальная экономика и постиндустри-альное общество, информационный сектор экономики, информацион-ные технологии, интеллектуальная экономика, экономика знаний, ин-формация, знания.

ANNOTATION. Article deals with definite characteristics, key features andleading tendencies of coming new stage of social and economic de-velopment. Different points of views, stated by famous economists con-cerning the matter, are studied in article.KEY WORDS: postindustrial economy and postindustrial society, informa-tional segment, informational technologies, intellectual economy, knowled-ge economy, information, knowledge.

Постановка проблеми. Динамічні й масштабні перетворення увсіх сферах суспільного буття стали чи не найголовнішими визна-чальними рисами соціально-економічного розвитку на межі двохтисячоліть. Соціально-економічні відносини, починаючи з відно-син власності та закінчуючи відносинами між державою приват-ними підприємствами та найманими працівниками, зазнають зна-чних трансформацій. Багато дослідників, характеризуючи певністорони нової економічної системи, говорять про «економікузнань», «інтелектономіку», «мережеву економіку та суспільство»,«постіндустріальну економіку», «інформаційну економіку» і т.п.Вона характеризується появою принципово нових можливостей іпотреб виробництва, поряд із широким залученням інвестиційнихкоштів ставка робиться на знання, інтелект та інновації.

Розвиток науки, техніки, інформаційних технологій, знань якголовна, однак, недостатня умова становлення нового типу еко-номіки, має бути доповнена встановленням відповідних норм іправил поведінки з наявністю обов’язкового зовнішнього приму-су з боку держави (інститутів) та культивуванням відповіднихдуховних і культурних засад.

Аналіз останніх джерел і публікацій. Теоретичні та практи-чні питання становлення постіндустріальної економіки дослі-джуються різними знаними вітчизняними вченими, серед якихА. Чухно, В. М. Геєць, В. Іноземцев, О. О. Бєляєв, В. С. Савчук,Ю. К Зайцев та ін.

Серед наукових досліджень якісних змін економічної системи,напрямків і векторів її розвитку, культурних цінностей, основвідтворювального процесу, характерних для постіндустріальної

42

економіки, слід відзначити роботи таких зарубіжних науковців,як: А. Горц, Д. Белл, О. Тоффлер, Г. М. Маклюен, М. Кастельс,П. Друкер, Е. Масуда Ж. Ж. Серван-Шрейбер, А. Турен та ін.

Постановка завдання. Радикальні перетворення системоут-ворюючих елементів, що призводить до формування нових соці-ально-економічних відносин на інноваційній основі, породжуютьряд нових проблем і протиріч, які заслуговують пильної уваги збоку дослідників завдяки своїй практичній актуальності.

Виклад основного матеріалу. Із середини ХХ сторіччя у світі,насамперед у промислово розвинутих країнах, почали відбуватисянезворотні процеси, які поставили під загрозу весь існуючий капі-талістичний устрій, надали чимало підстав для наукових дослідженьі роздумів, викликали необхідність переосмислення ходу історії,зміни парадигми досліджень економічних процесів і свідчили пронастання нового історичного періоду в історії економічної думки.

До таких тенденцій можна віднести стрімке скорочення чисе-льності зайнятих у матеріальному виробництві і збільшення пи-томої ваги сфери послуг у структурі ВВП; це прискорений розви-ток інформаційних технологій, інформаційного сектору економі-ки, небачений розвиток продуктивних сил виробництва, а отже ізростання продуктивності праці, що означає покращення матері-ального достатку членів суспільства; доступність переважної бі-льшості вироблюваних товарів і послуг; стрімке зростання пито-мої ваги працівників, що мають одну вищу освіту і більше,працівників, що мають наукові ступені.

Ці тенденції викликали неоднозначну реакцію у наукових колах.Окремі економісти впевнені, що це призводить до підриву основкапіталістичного устрою, оскільки такі поверхневі прояви маютьпід собою значно глибші основи. а це лише верхівка айсбергу. Іншінауковці переконані у тому, що капіталістичний устрій є дуже гнуч-кою системою, яка здатна пристосуватися до будь-яких змін.

Однак, нашим завданням на даний момент є дослідження тихнових процесів, що відбуваються у передових країнах світу насучасному етапі розвитку людської цивілізації, та їх ґрунтовнийаналіз з точки зору політичної економії.

Порушуючи тему постіндустріального розвитку, слід згадати,що прихильники цієї теорії притримувалися поглядів технологіч-ного детермінізму. Тобто розвиток людської цивілізації залежитьвід ступеня розвитку техніки та технології, розвитку продуктивнихсил і, врешті решт, від зміни технологічного способу виробництва.Вважається, що НТР є необхідною і достатньою умовою переходудо нового типу економічних відносин і нового типу суспільства.

43

Таке однобічне розуміння історичного процесу призводить донедопустимого абстрагування від реальної дійсності. У цьомузв’язку доречним є зауваження прихильників інституційного на-прямку, які стверджують, що окрім розвитку продуктивних силвиробництва, важливим є створення певних соціально-економіч-них передумов. Так, наприклад, високі досягнення науки й техні-ки у Радянському Союзі не призвели до зміни суспільного уст-рою, а Китай, що досяг свого розквіту в XІV—ХV сторіччі, так іне став передовою країною через те, що урядом було забороненотехнологічні розробки [1].

Передумовою формування нового суспільства ,як влучно за-значив В. Л. Іноземцев, є зміна відношення людини до самої себета до свого місця у навколишньому світі. Матеріальний прогресє, звичайно, необхідною, але достатньою умовою є формуваннянової системи цінностей суспільства [2].

Класичним є визначення родоначальника теорії постіндустрі-ального суспільства Д. Белла: «постіндустріальне суспільство, —це суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від пере-важного виробництва товарів до виробництва послуг, проведеннядосліджень, організації системи освіти і підвищення якості жит-тя; в якому клас технічних фахівців став основною професійноюгрупою і, що найважливіше, в якому впровадження нововведень... увсе більшій мірі залежить від досягнень теоретичного знання...Постіндустріальне суспільство... передбачає виникнення інтелек-туального класу, представники якого на політичному рівні ви-ступають у якості консультантів, експертів або технократів» [3].

Тому розглядаючи елементи постіндустріальної цивілізації,слід звернути увагу на такі аспекти:

1) розвиток нової технологічної структури виробництва, щоґрунтується на формуванні замкнених автоматизованих систем,упровадженні технології, заснованої на електронній автоматиці,інформатиці тощо;

2) формування нового типу суб’єкта праці. Домінуючим типомтакої праці є інтелектуальна, творча праця, перетворення багатствалюдської особистості на основну форму багатства суспільства;

3) всебічний розвиток сфери послуг, формування і всебічногорозвитку середніх і малих економічних структур. У деяких краї-нах, у тому числі США, в цій сфері вже сьогодні зайнято близько70 % працюючого населення;

4) постіндустріальна інформативна економіка спрямована назабезпечення потреб більш високого порядку, які зумовлюютьусебічний розвиток особи [4].

44

Не можуть залишитись непомітними і процеси стрімкого зрос-тання інформаційного сектору економіки протягом останніх деся-тиріч. Господарська діяльність усе більше стала визначатися роз-витком саме інформаційного сектору економіки. В економці СШАна сьогоднішній день приблизно три чверті ВВП створюється задопомогою інформації [5]. Тому природним стане висновок прозростання ролі інформації і знань, як стратегічних ресурсів вироб-ництва, які здатні забезпечити сталий розвиток економіки, еконо-мічний і соціальний прогрес. Більше того, найпоказовішим при-кладом змін в економічній системі є функціонування зазначеноговище сектору. Адже тут відбувається стрімке здешевлення товаріві зростання продуктивності праці, водночас формуються надпри-бутки працівників інтелектуальної сфери, даний сектор є джере-лом зростання ВВП. Це дало підставу багатьом західним економі-стам (З. Бжезинський, О. Тоффлер, Д. Белл, І. Масуда, В. Мартинта ін.) ввести в обіг поняття «інноваційна економіка».

Таблиця 1ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ІНФОРМАЦІЙНА ЕКОНОМІКА»

ВІДОМИМИ ЕКОНОМІСТАМИ

Прізвищеекономіста Країна Визначення терміну

В. Мартін США визначив інформаційне суспільство як суспільство«… в якому якість життя, так само як і можливостісоціальних змін і економічного розвитку, все в бі-льшому ступені залежить від інформації та її вико-ристання»

Й Масуда Японія вважав, що інформаційне суспільство — це суспіль-ство, основою якого в більшій мірі є інформаційніцінності, а не матеріальні цінності, і економіка якогооцінює капітал знань вище, ніж речовий капітал

М. Кастельс США вважав, що інформаційну економіку можна такожназивати і глобальною економікою: «…інформа-ційна — оскільки продуктивність і конкурентосп-роможність факторів або агентів у цій економіці за-лежать, у першу чергу, від їх здатності генерувати,обробляти і ефективно використовувати інформа-цію…Глобальна — тому що основні види економіч-ної діяльності, такі як виробництво, споживання іциркуляція товарів і послуг, а також їх складові (ка-пітал, праця, сировина, управління, інформація, тех-нології, ринки) організуються в глобальному масш-табі, безпосередньо або з використанням розгалу-женої мережі, що пов’язує економічних агентів»

Джерело: [6]

45

Характерне для інноваційної економіки постійне вдоскона-лення вироблюваних товарів і необхідних для їх випуску техно-логій безпосередньо пов’язано зі збільшенням їх наукоємності.Це дає потужний імпульс до розвитку інформаційних системпрактично у всіх галузях виробництва. Що стосується його галу-зевої структури, то очевидним є відхід від орієнтації переважнона невідновлювані ресурси і заміна їх на відновлювані [7].

Для виявлення суттєвих відмінностей нового суспільства таекономіки, слід порівняти доіндустріальне, індустріальне та пост-індустріальне суспільства за основними параметрами.

Таблиця 2ПОРІВНЯННЯ ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ ДОІНДУСТРІАЛЬНОГО,ІНДУСТРІАЛЬНОГО ТА ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

Тип суспільства Доіндустріальний Індустріальний Постіндустріальний

Тип виробництва Добувний Обробний Домінуванняпослуг

Провідний еко-номічний сектор

Сировинний (сі-льське господарст-во, рибне госпо-дарство, добувнапромисловість, лі-сове господарство)

Обробна проми-словість, будів-ництво, транс-порт, комунальніпослуги

Торгівля, фіна-нси, освіта, охо-рона здоров’я,зв’язок

Перетворювальніресурси

Природні сили (во-да, вітер, домашнітварини, мускульнасила людини)

Створювальнаенергія на базівугілля, нафти,газу, ядерногопалива

Інформація (си-стеми зберіган-ня, обробки іпередачі даних)

Стратегічні ре-сурси, необхіднідля розвитку

Сировинні мате-ріали

Фінансовий ка-пітал Знання

Домінуючі тех-нології

Індивідуальневміння, майстер-ніст людей

Машинні тех-нології

Інтелектуальнітехнології (ком-п’ютерні, лазерні,біотехнології,нанотехнологіїта ін.)

Базові професії Ремісник, робітник(фізична праця)

Слюсар, токар,інженер

Вчений, спеціа-ліст, технік

Методологія ви-робництва

Досвід, метод пробі помилок

Експерименту-вання

Моделі, систем-ний аналіз, теоріїприйняття рішень

Технологічніуклади Перший-другий Третій-четвертий П’ятий-шостий

Джерело [8. с. 120.]

46

Зазначені типи суспільства відрізняються за всіма параметрам:за ресурсами, домінуючими технологіями, базовими професіями,методами виробництва, а також технологічними укладами.

Таблиця 3ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЙ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ

ЗА ПАРАМЕТРАМИ

Основнийвиробничий

ресурс

Тип ви-робничоїдіяльності

Характербазових тех-нологій

Суспільствоґрунтуєтьсяна взаємодії

між:

Форма вза-ємодії спів-товариств

Важливішийаспект соціа-льного зв’язку

Доіндус-тріальне Сировина Видобу-

токПрацеміс-

ткілюдиною іприродою Природна Імітація дії

інших людей

Індустрі-альне Енергія Вироб-

ництвоКапітало-місткі

людиною іперетворе-ною неюприродою

технорло-гічна

Засвоєннязнань і мож-ливостей ми-нулих поко-лінь

Постін-дустріа-льне

Інформа-ція Обробка Науко-

місткі людьми соціальнаІнтерперсо-нальна взає-модія

Складено автором на основі джерел [2, 3, 8, 10]

У постіндустріальну епоху виразно спостерігається зростанняролі освіти. За часів панування індустріального ладу віталосяекспериментаторство, яке й привело до підвищення продуктив-ності праці через створення нових пристроїв, машин, механізмів,що в свою чергу потягло за собою необхідність підвищення рівняосвіченості найманих працівників. Уже тоді спостерігалася знач-на залежність між рівнем освіти працівника та рівнем оплати йо-го праці. На той момент бажання здобуття освіти було продикто-ване прагненням до збільшення доходів, тобто економічнимимотивами, і здобувалося переважно формалізоване знання, тобтоте, яке можна без зусиль відділити від їх носія: книжкові знаннята теоретичні знання, яким навчаються в технікумах, коледжах,університетах. Це було необхідним етапом на шляху до форму-вання принципово якісно нових потреб виробництва і вимог допрацівника. Саме на базі формалізованого знання зросла потребау знаннях живих, якими є здібності, навички, схильності та всііндивідуальні характеристики, які значною мірою почали вплива-ти на результат виробництва в процесі творчої праці.

Постіндустріальний і ноосферний типи виробництва пропону-ють кардинально нові ціннісні горизонти: відбувається зміщення

47

акцентів з промислово-кількісного виробництва на промислово-якісне. Людина за індустріальної епохи забезпечила себе усім не-обхідним і бажаним для комфортного життя. Це спричинило їїбездіяльність. Відбулася переоцінка цінностей: усвідомлення лю-диною свого призначення. Людина має виробляти, творити, длячого їй необхідний «життєвий мінімум» — перелік головних това-рів-послуг, якими вона задовольняє свої вітальні потреби. А рештапродуктів виробництва має стимулюючий характер, тобто «прово-кує» людину на творчість та креативність [9].

Зміна місця людини в постіндустріальному суспільстві відбу-вається в двох напрямках. З одного боку, (з боку людини як спо-живача), зростання матеріальних статків населення, розширеннядоступу до вироблених товарів і послуг призвели до того, що всібазові потреби людини задовольняються існуючим рівнем розви-тку виробництва та обсягом випуску товарів і послуг, тому на пе-рший план для людини виходить не просто споживання зарадизадоволення потреби, а споживання заради естетичного задово-лення, тобто споживання культурної або художньої цінності, якадає змогу людині якимось чином самовиразитися, проявити своюіндивідуальність. Саме креативність і творчість з боку пропозиціїтоварів і послуг і сприяли тому, що виробництво вже не функці-онує як реакція на зміни у попиті, сьогодні пропозиція формуєпопит. Тому Єдвард Барнейс — один з найвідоміших у світі спе-ціалістів зі зв’язків із громадськістю — визначав типового сучас-ного споживача: він «не потребує того, до чого прагне, і не праг-не до того, що потребує» [10].

З іншого боку (з боку людини як виробника), з цієї самої при-чини відбувається і зміна мотивації людини до праці. Згідно сла-внозвісної «піраміди Маслоу», задовольнивши базові потреби уматеріальному статку, людина переорієнтується на задоволеннядуховних потреб. Це означає, що працівник уже не асоціює тру-довий процес як засіб отримання грошових коштів з метою ви-живання. А скоріше як внутрішній порив, потребу. Трудовийпроцес перестає бути «царством необхідності», а стає «царствомсвободи», тобто це діяльність «заради задоволення» задля, зновуж таки, самореалізації, розвитку власного потенціалу, це діяль-ність, якій людина віддає всього себе, працює із захопленням іповною самовіддачею. А це вже переходить у сферу творчості.

Типовим для постіндустріальної цивілізації стає працівникінтелектуальної сфери, так званий knowledge worker. Ось як ха-рактеризує В Л Іноземцев працівників такого типу: їм притаман-на значна соціальна мобільність, вони не обмежені виконанням

48

якогось одного виду діяльності, багато хто з них визначає своїнайбільш принципові інтереси не в рамках максимізації особис-того багатства, а в категоріях власного інтелектуального росту ірозвитку [11].

Японський учений Е. Масуда вважає, що фундаментом новогосуспільства стане комп’ютерна технологія, а провідною галуззюекономіки — інтелектуальне виробництво, продукція якого будеакумулюватись і розповсюджуватися за допомогою нових теле-комунікаційних технологій. Саме суспільство має стати безкла-совим і безконфліктним — так зване суспільство згоди з невели-ким урядом і державним апаратом. На відміну від індустріаль-ного суспільства споживання, тут головною цінністю є час [12].

Подібної точки зору притримується і французький науковецьА. Горц, говорячи про те, що «…люди найбільш повно реалізу-ють свій творчий потенціал тоді, коли звільнившись від необхід-ності збільшення вартості і конкурентної боротьби, можуть у ві-льній співпраці застосовувати свої знання і здібності» і висовуєтеоретичне припущення про необхідність існування так званих«вільних товариств». Так, наприклад, у своїй праці «Нематеріа-льне, знання, вартість, капітал» А. Горц цитує одного з головнихініціаторів Руху за вільний інтернет і програми Пекка Хіманена:«…для нас вихідним пунктом є не гроші і не праця, а пристраснезахоплення і потреба створити сумісно з іншими дещо суспільноцінне, що завойовує повагу колег. Діяльність, заснована на етицідобровільного співробітництва, в ході якої кожен міряється з ін-шими якістю і споживчою вартістю вкладу, кинутого у «загаль-ний котел» і добровільно координує власні дії з діями інших. Ні-що не виробляється з огляду на ринковий збут. Мінова вартістьне враховується, важлива лише споживча вартість, яка по своїйсуті є невимірною. Тут не має принципу «даю, щоб отримати», і«ні єдиної потреби у взаємності: тут дають, що забажають, і бе-руть те, що кожному необхідне» [13].

На думку інших науковців, у суспільстві формується якіснонові соціальні страти, що ґрунтуються вже не на основі майново-го розшарування, а на основі по-перше, отриманої освіти, а по-друге, на основі індивідуальних здібностей і схильностей. Тобтоце розшарування тягне за собою ймовірно навіть сильніші соціа-льні конфлікти, адже природні здібності неможливо експропрію-вати або привласнити через революційні заходи. Кожен має пра-цювати на забезпечення власного соціального статусу. Яксправедливо відмічає П. Дракер, «все більше число людей з ро-бочого середовища навчаються досить довго, щоб стати праців-

49

никами розумової праці. Тих, хто цього не робить, більш успішніколеги вважають «невдахами», «громадянами другого сорту»,взагалі «нижчестоячими». Мова йде вже не про гроші. Мова йдепро власну гідність» [14].

У наукових колах існує точка зору, що постіндустріальне сус-пільство може характеризуватися і як постекономічне в силу від-ходу економічних мотивів діяльності на другий план.

Це означає, що постіндустріальному суспільству поряд з нови-ми технологічними рисами притаманні панування творчої праці,створення умов для всебічного розвитку людини, її розумових іфізичних здібностей, подолання ринкового господарства (перш завсе підрив вартості), панування нематеріального виробництва, не-матеріальної мотивації, знань та інформації як головних форм ви-робничих ресурсів і головних форм багатства людини та суспільс-тва. Безпосередній розвиток характерних постіндустріальних іпостекономічних рис нового суспільства переконливо свідчить, щовони глибоко пов’язані і взаємно переплітаються. Наприклад, па-нування сфери послуг, нематеріального виробництва — це і важ-лива риса нового технологічного способу виробництва, і, одночас-но, дуже важлива постекономічна риса нового суспільства [10].

Висновки. Важливість порушеної в статті проблеми знахо-дить свій прояв у пильній увазі з боку економістів, соціологів іфілософів усього світу. В науковій літературі склалося уявленняпро те, що постіндустріальному етапу цивілізаційного розвиткухарактерні наступні риси: зростання ролі інформації і засобів те-лекомунікації; виникнення і домінуюча роль мережевих струк-тур; зростання сфери послуг як індикатор інформаційного суспі-льства; зміна структури і мотивацій на ринку праці. Це перехідвід домінування виробництва товарів до сервісної економіки; ви-сування знання в якості головного ресурсу соціально-економічного розвитку з наступною трансформацією капіталоєм-ного виробництва в наукоємне з формуванням економіки як«економіки, заснованої на знаннях»; затвердження інформаційно-індустріального технологічного укладу як нової і провідної якос-ті економіки, розвиток якого визначає найвиграшніші позиції усвітовому господарстві держав і стає головною передумовою їхпослідовного нарощення; формування соціально-орієнтованоготипу господарювання, в основі якого «економіка високої заробіт-ної плати» і посилення орієнтації на оптимізацію взаємодії еко-номічних і соціально-екологічних факторів, спрямовану на міні-мізацію соціальних та екологічних затрат; становлення новоїмотивації людської діяльності, в якій значно зростає роль факто-

50

рів привабливості самої праці, його змістовності і творчого хара-ктеру при збереженні принципу більш високої оплати за більшскладну і кваліфіковану працю; перехід до нової соціальної стру-ктури суспільства, в якій провідна роль переходить до працівни-ків наукової сфери, технічним спеціальностям [1].

Водночас, рядом учених і дослідників відзначається, що пост-індустріальний етап розвитку економіки породжує і ряд проти-річ: криза культури і зростання ролі засобів масової інформації;протиріччя між свободою і контролем особистості; розмиваннякордонів національних держав як наслідок глобалізації та ін. Нанашу думку, жодне явище чи процес не можуть мати однозначноїоцінки, тому природним є те, що становлення нового типу еко-номіки супроводжується рядом протиріч як економічного, так ісоціального характеру. Не можна не погодитись із переважноюбільшістю дослідників, що зазначають незворотній, ґрунтовний,всеохоплюючий характер «прийдешнього» постіндустріальногосуспільства. Разом з тим, остаточні висновки робити зарано,оскільки постіндустріальна стадія економічного розвитку пере-буває на початковій стадії свого формування.

Література

1. Ерохин Г. Анализ этапов постиндустриальной трансформации //Вопросы новой экономики. — №4. — 2007. — С. 75.

2. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество / В.Л. Иноземцев. — М.: Логос, 2000. — С. 99.

3. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социаль-ного прогнозирования. — М.: Academia, 1999. — 773 c.

4. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник /За ред. Г.Н Климка, В.П.Нестеренка. — К.: Вища школа, 1994. — 450 с.

5. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество / В.Л. Иноземцев. — М.: Логос, 2000. — С. 59

6. Максимова В. Ф. Smart (интеллектуальная экономика): цели, за-дачи и перспективы // Открытое образование. — №3. — 2011. — С. 65.

7. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество / В.Л. Иноземцев. — М.: Логос, 2000. — С. 65.

8. Мельник Т.М. Постіндустріальна економіка: основні ознаки таконкурентні переваги / Т.М. Мельник // Зовнішня торгівля: право таекономіка. — 2008. — №6 (41). — С. 119—127.

9. Кондрашова-Діденко В. І., Діденко Л. В. Інтелектономіка: реаль-ність чи міф // Економіка та держава. — №4. — 2010. — С. 23.

10. Горц А. Нематериальное. Знание, стоимость, капитал. К критикеэкономики знаний / А. Горц // Логос. — 2007. — №4. — С. 52.

51

11. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество /В. Л. Иноземцев. — М.: Логос, 2000. — С. 164.

12. Ровинская Т. Информационное общество: теория и практика //Мирвая экономика и международные отношения. — №9. — 2010. —С. 82.

13. Горц А. Нематериальное. Знание, стоимость, капитал. К критикеэкономики знаний / А. Горц // Логос. — 2007. — №4. — С. 74.

14. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество /В. Л. Иноземцев. — М.: Логос, 2000. — С. 76.

15. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їхзначення для України / А.А. Чухно. — К.: ЛОГОС, 2003. — 245 с.Стаття надійшла до редакції 06.04.2012