SSSSCCCCIIII EEEENNNNTTTTIIIIAAAA VVVV IIIINNNNCCCCEEEE SSSS

НАУКОЮ ПЕРЕМОЖЕШ (ЛАТ.)

№2�3(77)–2011

науково�популярний журнал для юнацтва

№2�3(77)–2011

науково�популярний журнал для юнацтва

²ÕÈ ²ÑÒÎв¯Ë.Î. Ðåâóöüêà

Ãðîìàäÿíèí Âñåñâ³òó 2

ÌÀÒÅÌÀÒÈÊÀÌ.Â. Øìèãåâñüêèé

Ãîëîâíèé òåîðåòèê êîñìîíàâòèêè 9

ÑËÎÂÎ Â×ÅÍÎÃÎÂ.Ì. Ëîêòºâ

100 ðîê³â ÿâèùó íàäïðîâ³äíîñò³: ùî çðîáëåíî ³ äî ÷îãî ïðàãíóòè 12

ÍÀÓÊÀ Â ÎÑÎÁÈÑÒÎÑÒßÕÌ.Ç. Çãóðîâñüêèé

Çàñåêðå÷åíèé êîíñòðóêòîð — Â.Ì. ×åëîìåé 18

²ÑÒÎÐ²ß ÒÅÕͲÊÈÂ.Ò. Òîëîê

Ïîñëåäíåå çàäàíèå Êóð÷àòîâà 23

Ô²ÇÈÊÀÀ.Â. ßêóíîâ

Ðåàëüíà ô³çèêà ôàíòàñòè÷íèõ ïðîìåí³â 27

ղ̲ßÀ.Â. Õëþñòîâà

Õèìèÿ è êîñìè÷åñêèå ïîë¸òû 31

ÀÑÒÐÎÍÎ̲ßÏ.Ò. Ëåâê³âñüêèé, À.Ï. Ëåâê³âñüêèé

Âåëèêèé ³ çàïàëüíèé åêñïåðèìåíòàòîð 35

Ê.². ×óðþìîâ, Â.Ã. Êðó÷èíåíêî, Ò.Ê. ×óðþìîâà

Êîìåòíî-àñòåðî¿äíà íåáåçïåêà: ðåàëüí³ñòü ³ âèãàäêè 39

ª ÒÀÊÀ ÑÏÅÖ²ÀËÜͲÑÒÜÎ.Â. Çáðóöüêèé

Êîëèñêà òâîðö³â íîâî¿ òåõí³êè 43

²ÑÒÎÐ²ß ÒÅÕͲÊȲ.Î. ̳êóëüîíîê

×åðåç òåðíè äî ç³ðîê (Per aspera ad astra) 47

ѲÒÎÂÀ ÊÓËÜÒÓÐÀÀ.Â. Äìèòðóê

Âåëèêèé ìå÷òàòåëü èç ìàëåíüêîãî Íàíòà 52

ÆÈÒÒß ÂÈÄÀÒÍÈÕ ËÞÄÅÉÍ.Ã. Øèøêàëîâà

Ïàâëî Ðîìàíîâè÷ Ïîïîâè÷ 61

ÍÀÓÊÎÂÎ-ÊÎÍÑÓËÜÒÀÒÈÂÍÀ

ÐÀÄÀА.П. Шпак,перший віцепрезидент НАНУ,

академік НАН України

А.Г. Наумовець,віцепрезидент НАН України,

академік НАН України

Д.М. Гродзинський,академік НАН України

М.З. Згуровський,академік НАН України,

ректор Національного технічного

університету України «Київський

політехнічний інститут»

Л.В. Губерський,академік НАН України,

ректор Київського національного

університету

імені Тараса Шевченка

В.І. Григорук,професор, проректор з наукової

роботи Київського національного

університету імені Тараса

Шевченка

І.О. Анісімов,професор, декан радіофізичного

факультету Київського

національного університету

імені Тараса Шевченка

Б.В. Валуєнко,професор кафедри графіки

Національного технічного

університету України «КПІ»

КРАЇНА

ЗНАНЬ

Нам прикро, але через малу передплату

ми змушені об’єднати 2 і 3 номери журналу

12 квітня 1961 року. Пер�ший політ людини у космос— громадянина СРСР ЮріяОлексійовича Гагаріна.

Наші юні читачі, запитайте

про цей знаменний день у лю�

дей, які на той час були підлітка�

ми або дорослими, і ви побачи�

те, як засвітяться їхні обличчя,

якими радісними вигуками бу�

дуть наповнені їхні спогади.

Увесь народ від малого до

великого радів. Тоді це було за�

гальне торжество — безкорис�

ливе, щире, зі сльозами щастя...

У той день раділи всі! Ми

відчували себе однією великою

сім'єю, і цією сім'єю була наша

Батьківщина, наша Велика краї�

на. А пройшло лише 16 років, як

наш народ вийшов перемож�

цем у Великій Вітчизняній вій�

ні, тільки�тільки залікував нане�

сені нею рани.

Всі дуже пишалися своєю

країною, розуміли, що, як і буває

у дружній сім'ї, кожен вклав не�

хай маленьку, але і свою працю у

подію, яка змінила хід роз�витку цивілізації.

Пишалися вчителі, виклада�

чі — це вони навчили і виховали

свої учнів так, що одні з них змог�

ли підняти науку на висоту, гідну

такого польоту, інші — прораху�

вали кожну деталь, кожен гвин�

тик і весь корабель в цілому, і він

зміг виконати завдання.

Пишалися медики — це во�

ни піклувалися про здоров'я на�

ції, яка створила уні�

кальне обладнання та

техніку, завдяки якій

кращі можуть літати в

космос.

Пишалися трудів�

ники села — це вони

добре годували свій на�

род, який міг здійсню�

вати наукові та трудові

подвиги.

Пишалися праців�

ники легкої промисло�

вості — це вони змог�

ли створити одяг для

польоту в космос, вони

також одягали весь на�

род величезної країни.

Пишалися шахта�

рі та металурги. Вій�

ськові та міліція, які

охороняли спокій сво�

їх громадян.

Пишалися спів�

робітники наукових

інститутів і конструкторських

бюро — це вони створювали і

реалізовували відкриття, які

дали країні і світовій науцістільки, що виміряти цейвнесок у розвиток людствапросто неможливо!

Але ні з чим не можна по�

рівняти радість, гордість шко�

лярів та студентів! Почуття

патріотизму було святим для

нас, а які обрії відкривалися

перед нами! Хотіли краще вчи�

тися, вибрати одну із найчудо�

віших, найпотрібніших про�

фесій. Ми були готові на диво�

вижні звершення.

Мені і всьому нашомуколективу дуже хотілося б,щоб і ви, наше молоде поко�ління, зазнали у своємужитті такої всепоглинаючоїрадості і гордості за своюВітчизну.

ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

Тамара Василівна Бєлих,математик, кандидат

технічних наук

Юрій Олексійович Гагарін

КРАЇНАЗНАНЬ

Знаете, каким он парнем был,

Тот, кто тропку звёздную

открыл?

Сын Земли и звёзд

Нежен был и прост,

Людям свет, как Данко, нёс…

Николай Добронравов

ЮністьУ роки юності Він захоплю�

вався багато чим, активно брав

участь у суспільному житті. Відві�

дував гурток художнього слова. З

дитинства Він любив читати вір�

ші. Друзі та близькі відзначали

його неабиякі ораторські здіб�

ності, його правильну, з багатою

лексикою, грамотно вибудовану

мову, вміння декламувати, чітко

формулювати думку. Він грав на

трубі в духовому оркестрі.

З першого по четвертий

курс співав у чоловічому хорі. З

другого курсу його захопив фі�

зичний гурток. Вивчення фізики

запалило в Ньому прагнення

пізнавати нове. Він «очолював

фізичний гурток, упродовж …

двох років зробив три доповіді і

фахово організовував засідання

гуртка ...». У той же час Він відві�

дував і літературно�драматич�

ний гурток, керував походами

до театру, активно брав участь у

диспутах при обговоренні про�

читаних книг. Серйозно і напо�

легливо вчився малювати, відві�

дуючи гурток живопису.

Захопленого і небайдужого

Юнака вабив і надихав чарівний

світ фотографії. Завдяки цій

пристрасті залишилося багато

прекрасних свідчень тієї юної і

палкої пори. Була в Нього ще од�

на любов — спорт. Зі шкільних

років Він крокував у ногу зі

спортом, неодноразово отриму�

ючи непогані результати. Любив

волейбол, лижі, плавання. Був

фізоргом групи, капітаном збір�

ної технікуму з баскетболу. За�

кінчивши навчання, Він захис�

тив диплом з відзнакою і отри�

мав спеціальність техніка�тех�

нолога ливарного виробництва,

майстра виробничого навчання.

Ось тільки деякі характерис�

тики вустами його однолітків,

друзів і товаришів по службі: «вінбув дуже відкритий і просто'душний», «йому притаманні бу

ли впевненість у собі, чесність і

сміливість суджень», «сміливий,

добра душа, гаряча жага до под'вигу», «скромний і допитливий», «в

роботі був винятково завзятий»,

«вирізнявся кмітливістю і на'читаністю». Навіть у ранній

юності при всій своїй хлоп’ячій

безпосередності діяв завжди обду�

мано, по�дорослому, зважуючи всі

«за» і «проти», його вирізняла

«простота і ясність думки, зав

жди і в усьому зразкова поведін

ка», «в будьяких ситуаціях вмів

залишатися людиною, що мис

лить реально, він ні за яких обс

тавин не втрачав почуття гу

мору», «товариський, життєра

дісний, завжди чимось захопле

ний», «він любив і розумів жарт, а

невдачі і промахи переносив з ди

вовижною стійкістю», «в ньому

була прихована величезна енергія

діяльної, дуже здібної й різнобічно

обдарованої людини», «з усіма він

був на рівних, це теж належало

до числа його талантів», «у нього

була чіпка пам’ять і нестримний

потяг до праці і занять».

Ім’я Його — Юрій Гага�рін, перший Землянин, якийпереступив поріг космосу.

Юрій Олексійович Гага'рін (19341968) — льотчик

космонавт СРСР, Герой Радян�

ського Союзу, полковник, перша

людина, котра здійснила політ

у космічний простір.

Він народився 9 березня

1934 р. в селі Клушино Гжат

ського району Смоленської об

ласті. У 1945 році родина Гагарі

них переїхала в Гжатськ. У

травні 1949 року Гагарін закін

чив шостий клас Гжатської се

редньої школи, і вступив до Лю

берецького ремісничого училища

№ 10. Одночасно навчався у ве

чірній школі робітничої молоді,

сьомий клас якої закінчив в

травні 1951 року, а в червні – на

відмінно закінчив училище за

фахом формувальникливарник.

У серпні 1951 року Гагарін

вступив до Саратовського ін

дустріального технікуму і в

1955 році закінчив його з відзна

кою. У жовтні 1954 року він

вперше прийшов у Саратов

ський аероклуб. У 1955 році

Юрій Гагарін, досягши значних

успіхів, закінчив з відзнакою під

готовку в аероклубі.

27 жовтня 1955 року Гага

рін розпочинає службу в армії як

курсант 1го Чкаловського вій

ськовоавіаційного училища.

ÂIÕÈ IÑÒÎÐIIÂIÕÈ IÑÒÎÐII

№ 2�3 2011

....

2

3

ГРОМАДЯНИН ВСЕСВІТУ

25 жовтня 1957 року Гага

рін закінчив навчання в учили

щі. Атестований з відзнакою.

Протягом двох років служив у

169му винищувальному авіа

ційному полку 122ї винищу

вальної авіаційної дивізії Північ

ного флоту.

9 грудня 1959 року Гагарін

написав заяву з проханням

прийняти його до групи канди

датів у космонавти, і 3 березня

1960 року наказом Головноко

мандувача ВВС Вершиніна К.А.

зарахований до неї.

12 квітня 1961 року з кос

модрому Байконур вперше в сві

ті стартував космічний кора

бель «Восток» з пілотомкосмо

навтом Юрієм Олексійовичем

Гагаріним на борту.

У 1964 році він був призна

чений командиром загону ра

дянських космонавтів.

У 1966 році Гагаріна обрали

Почесним членом Міжнародної

академії астронавтики.

Він обирався депутатом

Верховної Ради СРСР. Нагород

жений багатьма вищими наго

родами іноземних держав.

27 березня 1968 року Юрій

Олексійович Гагарін загинув

поблизу села Новосьолово Кір

жацького району Володимир

ської області під час одного з

тренувальних польотів.

Вибір...Як випускника�відмінника

індустріального технікуму Юру

Гагаріна чекала непогана кар’єра

за обраною спеціальністю. Він

мав право без іспитів бути зара�

хованим до інституту. Навчаль�

ний заклад ним уже було вибра�

но — Московський інститут ста�

лі і сплавів але доля вирішила

по�іншому.

У житті юного Гагаріна вже

давно з’явилося нове захоплен�

ня. Воно було великим, чарів�

ним і всепоглинаючим. Серце

юнака «захворіло» небом... Ця

любов виявилася справжньою.

Перемагаючи всі юнацькі зако�

ханості, вона заполонила його

душу, думки, мрії — стала лю�

бов’ю на все життя. Під час нав�

чання в Саратовському індустрі�

альному технікумі, Ю. Гагарін

став курсантом Саратовського

аероклубу. Влітку, в кінці липня

1955 року, він здійснив свій пер�

ший виліт на літаку. Дивовижно

і майже фантастично, але вже

тоді Гагарін став героєм газет�

ного репортажу. Це була випад�

ковість, але дуже символічна.

3 серпня 1955 року газета

«Заря молодёжи» писала: «…Се�

годня учащийся индустриально�

го техникума, комсомолец Юрий

Гагарин, совершает свой первый

самостоятельный полёт. Юно�

ша волнуется. Но движения его

чёткие и уверенные. Перед полё�

том он тщательно осматрива�

ет кабину, проверяет приборы и

только после этого выводит

свой «Як18» на линию исполни�

тельного старта. Гагарин под�

нимает правую руку, спрашива�

ет разрешения на взлёт.

— Взлёт разрешаю, — пере

даёт по радио руководитель

полетов Н.Ф. Пучик. В воздух од

на за другой взмывают маши

ны. Инструктор Бошкин, наб

людая за взлётами своих пи

томцев, не может удержаться

от похвалы:

— Молодцы, хлопцы!»

Так розпочалася для Юри

Гагаріна дорога в небо.

27 жовтня 1955 року Ю.О. Га�

гарін був зарахований курсантом

1�го Чкаловського ВАУЛ. Від

вступних іспитів його було звіль�

нено. Маючи підготовку пілота,

він був переведений до групи з

дворічним терміном навчання.

Завжди організований і

дисциплінований, він, обійняв�

ши посаду помічника команди�

ра взводу, сумлінно і принципо�

во ставився до своїх обов’язків і

вимагав від курсантів беззапе�

речного виконання розпорядку.

З цієї причини став жертвою

нестатутних стосунків. Троє по�

рушників дисципліни побили

сержанта Гагаріна до втрати сві�

домості, сили були нерівними.

Пізніше Військовий трибунал

засудив злочинців. А Гагарін,

незважаючи на отримані травми

і стрес, вже через місяць повер�

нувся у стрій і виконував свої

обов’язки. Він завжди був вимог�

ливим до себе і підлеглих. Вва�

жав, що основа успішної служби

в армії — дисципліна і порядок.

Цікавий факт: 18 серпня

1957 року — в день великого свя

та з нагоди 36ої річниці учили

ща та Дня Повітряного Флоту

СРСР — Ю.О. Гагаріну було вруче

но Почесну грамоту ЦК ВЛКСМ.

Захищаючи честь своєї ескад

рильї, в той день Гагарін отри

мав ще чотири грамоти за пер

ші місця: у змаганнях з гімнас

тики, баскетболу, волейболу та

бігу на 100 метрів.

В атестації Ю.О. Гагаріна

при закінченні льотного учили�

ща значилося: «Літати лю'бить, літає сміливо, впевне'но. Училище закінчив за 1 роз

рядом. Справі КПРС і соціаліс

тичної Батьківщини відданий».

Ось «таким он парнем был»:

юний, цілеспрямований, чистий

і чесний, відданий Батьківщині,

ще задовго до того, як країна до�

вірила йому відповідальну місію

— бути космонавтом № 1.

Далі була служба в Заполяр’ї.

Весілля молодого лейтенанта з

чарівною Валею Горячевою. На�

Ю. Гагарін. Студетські роки

родження дочки Олени 17 квіт�

ня 1959 року.

Наказ про початок етапу

відбору кандидатів на ракетний

політ був підписаний 30 вересня

1959 року. Ю.О. Гагарін потрапив

до першої групи. За результата�

ми медичного обстеження він

був зарахований до загону кос�

монавтів. Напруженою, склад�

ною, часом виснажливою була

програма підготовки першого

пілотованого польоту в космос.

Труднощі були більше психоло�

гічними, ніж фізичними. Ось

хронологія подій, на тлі яких го�

тувалися перші космонавти.

До польоту першої людини

в космос було запущено 7 безпі�

лотних кораблів.

Перший пробний політ кос�

мічного корабля, якому дали ім’я

«Восток», відбувся 15 травня1960 року. У герметичній кабіні

знаходився вантаж, що імітував

вагу людини. Корабель�супутник

чотири доби обертався навколо

Землі. Під час спуску не спрацю�

вала гальмівна система. Кора�

бель отримав додаткову швид�

кість і не повернувся на Землю.

28 липня 1960 року було

зроблено спробу запустити 2�й

«Восток», але й вона виявилася

невдалою. В одному з двигунів

вийшла з ладу камера згоряння, і

корабель залишився на землі.

19 серпня 1960 року поле�

тів наступний, 3�й «Восток», уньому знаходилися собакиБєлка і Стрєлка, а також іншіживі істоти. Корабель здій�снив 18 обертів навколо Зем�лі і успішно повернувся наЗемлю. Піддослідні тваринипочували себе добре. Це булавелика перемога!

30 серпня 1960 року Ра�

дянський уряд затвердив «Поло�

ження про космонавтів СРСР»,

узаконивши нову професію.

11 жовтня 1960 року ЦК

КПРС і Рада Міністрів СРСР прий�

няли постанову про підготовку до

запуску космічного корабля з лю�

диною в грудні 1960 року, «вва�

жаючи цю задачу — завдан�ням особливої важливості».

24 жовтня 1960 року на

старті вибухнула міжконтинен�

тальна стратегічна ракета Р�16.

Загинуло багато солдатів, офіце�

рів і цивільних фахівців. Всього

постраждало 125 осіб. Після цієї

катастрофи було вирішено за�

пустити ще кілька кораблів�

супутників типу «Восток».

7 листопада 1960 року в

США на старті вибухає ракета,

на якій повинен був полетіти

американський астронавт.

1 грудня 1960 року в кос�

мос полетіла 4�а ракета «Восток»

із собаками Пчьолкою і Муш�

кою. На Землю вони не поверну�

лися. Під час спуску, в щільних

шарах атмосфери, корабель зго�

рів: не відокремилась кабіна...

22 грудня 1960 року нас�

тупний, 5�й «Восток», не вийшов

на орбіту. Причина – незадо�

вільна робота двигуна третьої

ступені ракети.

Стільки невдач — і ніякої

паніки, ніякого розчарування,

спокійна, холоднокровна, чітка

робота. Всі в команді — від ке�

рівників до останнього інжене�

ра і техніка — зібрані, зосеред�

жені, цілеспрямовані і крок за

кроком наближаються до реалі�

зації пілотованого польоту.

7 березня 1961 року в ро�

дині Гагаріних народилася дру�

га дочка, Галина. Юрій Олексі�

йович у цей час був повністю

зосереджений на підготовці до

польоту.

9 березня 1961 року (в

день народження Ю.О. Гагарі�

на!) стартувала шоста ракета

«Восток». На її борту знаходився

манекен «Іван Іванович» у ска�

фандрі і собака Чорнушка. Вип�

робуванню скафандра як додат�

кового засобу захисту приділя�

лася велика увага. Після завер�

шення космічного польоту «чле�

ни екіпажу» «Восток�6» призем�

лилися в спусковому апараті на

парашуті. Успішний політ цієї

ракети додав впевненості усім.

25 березня 1961 року за 18

днів до польоту першої людини

в космос стартував сьомий «Вос�

ток». Він був точною копією

восьмого, на якому планувалося

відправити людину в космос. На

його борту був також манекен

«Іван Іванович» і собака Звьоз�

дочка. Запуск, політ і приземлен�

ня пройшли успішно.

ПершийЧому саме Гагарін? Урядова

комісія обрала цього молодого

льотчика зовсім не випадково.

Треба пам’ятати, що перший по�

літ у космос багато в чому мав

пропагандистський характер і

повинен був демонструвати без�

заперечну перевагу соціалістич�

ного ладу.

Усі розуміли, що перший

космонавт – перш за все, сим�

вол, а оскільки прорив у космос

– це перемога радянського на�

роду, той символ, зрозуміло,

повинен був бути радянським.

За визначенням, радян�

ський народ складався з робіт�

ничого класу, колгоспного се�

лянства і трудової інтелігенції. У

цьому строю, зауважимо, була

відсутня ще одна складова части�

на народу — військові (а їх у той

час було чимало). Але всі знали,

що кожен з народу — потенцій�

ний військовий, а кожен військо�

вий — виходець з народу.

У цьому зв’язку стає очевид�

ним, чому саме Ю.О. Гагарін став

першим. У ньому міцно сплави�

лися всі найкращі якості радян�

ської людини. Він був вихідцем

із селян. У ремісничому училищі

здобув пролетарську професію.

Навчання в технікумі зробило з

нього представника трудової ін�

телігенції. Армія — виховала

справжнім патріотом. Дійсно,

«народ і Армія — єдині»!

Особливу роль при затвер�

дженні кандидатури Гагаріна, бе�

зумовно, відіграли унікальні ме�

дико�біологічні особливості йо�

го організму. Він міг витримувати

жорсткі випробування, макси�

КРАЇНАЗНАНЬ

4

№ 2�3 2011

мальні навантаження і при

цьому легко і швидко віднов�

люватися. А плюс до цього

прекрасні, неперевершені

людські якості: «беззаветный

патриотизм, неистощимый

оптимизм, смелость и реши�

тельность, аккуратность,

трудолюбие, выдержка, прос�

тота, скромность, большая

человеческая теплота и вни�

мательность к окружаю�

щим людям». Складається вра�

ження, що сама доля готувала

Його, кращого з кращих, до

небаченого подвигу.

Важливу роль при вибо�

рі Гагаріна, вочевидь, відігра�

ли й «іміджмейкери» тих часів.

Сліпуча, неповторна, посмішка

Гагаріна, найімовірніше, теж ста�

ла одним з визначальних чин�

ників. Ну не міг бути перший

космонавт похмурим! Він зо�

бов’язаний був посміхатися,

випромінювати щастя, засвідчу�

ючи, що СРСР — суспільство

щасливих людей, а соціалізм —

майбутнє світу.

Всі ці якості в підсумку ста�

ли вирішальними і визначили

долю Гагаріна.

СтартНапередодні старту, 11 квіт�

ня 1961 року, в газеті «Нью�Йорк

Пост» було опубліковано заяву

представника американської

розвідки. У ній стверджувалося,

що росіяни найближчим часом

здійснять політ людини в кос�

мос. «Ми можемо сподіватися

тільки на те, що у них в остан�

ній момент перервуться дроти

або трапиться щось несподіва�

не», — писала газета.

Старт призначили на 12

квітня. Рішенням уряду першому

здійснити подорож у космос бу�

ло довірено Гагаріну Юрію

Олексійовичу, його дублером

був призначений Титов Герман

Степанович.

...Стояв весняний теплий

день. У степу квітли червоні та

жовті тюльпани. Ракета сліпуче

яскраво виблискувала на сонці.

Повітря дзвеніло від напруги й

урочистості. Коли космонавтів

Гагаріна Ю.О. і Титова Г.С. одягли

в скафандри, хтось звернув ува�

гу, що на космічному одязі немає

позначення, представниками,

якої країни вони є.

З одного боку, цей факт гли�

боко символічний, адже Гагарін

вирушав у космос як громадя�

нин планети Земля. Але в той час

могли виникнути непорозумін�

ня й ускладнення, у разі нештат�

ної ситуації, після посадки на те�

риторії інших країн. Швидко

знайшли фарбу, пензлик і місце�

вий художник�аматор на гермо�

шоломах Гагаріна і Титова напи�

сав відомі всьому світу чотири

літери «СССР».Багато цікавих фактів стало

відомо вже після 12 квітня.

Цікаво знати, що з мірку�

вань забезпечення секретності і

на випадок, якщо запуск космо�

навта виявиться невдалим,

зйомки під час старту не здій�

снювались.

Широко відомі кадри з Га�

гаріним Ю.О. були відзняті для

історії не в день запуску в кос�

мос, а пізніше. У цих епізодах

Гагарін і Корольов відтворили

все, що робили при реальному

старті. Ця хроніка, по суті, є до�

кументальним інсценуванням.

Чи не тут криється справжня

причина спокою Корольова

на старті. Згадаймо кадри,

що ілюструють радіообмін

«Зари�1» (Корольова) та

«Кедра» (Гагаріна). Ніякої

нервозності, ніякого хвилю�

вання. (Все позаду. Перемо�га відбулася!)

Відомо, що на старт Га�

гарін йшов неголеним. У пі�

лотів прийнято не голитися

перед серйозним завданням.

Через неполадки люк кабіни

відкривали і закривали кіль�

ка разів. Все це не могло не

залишити відбиток хвилю�

вання, якого немає в «парад�

них» кадрах офіційної хро�

ніки. Але це жодною мірою не

применшує історичну цінність

цих сюжетів, яскравих докумен�

тів великого подвигу.

Про це не люблять розпові�

дати, але небезпека психічного

зриву під впливом невагомості

була настільки реальна, що

конструкторам космічного ко�

рабля було наказано «захисти�

ти» червону кнопку ручного ава�

рійного спуску установки галь�

мівних двигунів (УГД). Не вик�

лючалося, що космонавта може

охопити невмотивована паніка

(підстави так вважати давала ві�

деотрансляція польоту тварин, у

яких спостерігалися напади па�

нічного страху), і він у несвідо�

мому стані може натиснути

кнопку «Спуск», що дає команду

на незаплановане гальмування.

Конструктори запропону�

вали не лише закрити кнопку

спеціальною кришкою, але і за�

безпечити «логічним замком».

Два ряди кнопок з цифрами да�

вали доступ до системи УГД.

«Ключ» до «логічного замка» був

записаний на спеціальній кодо�

вій картці. Код був секретним.

Космонавту, щоб включити УГД,

потрібно було розкрити кон�

верт з кодовою карткою і про�

вести всю низку логічних дій, та�

ким чином він довів би собі і ке�

рівникам польоту, що знахо�

диться при здоровому глузді.

ГРОМАДЯНИН ВСЕСВІТУ

5

Юрій Олексійович Гагарін (1934�1968)

І ось перед стартом, коли

Ю.О. Гагарін вже знаходився в

кабіні, провідний конструктор

О.Г. Іванівський не втримався і

шепнув йому цей секретний код.

— Пізно! — посміхнувся

Юрій Олексійович.

Виявляється, ще раніше С.П.

Корольов теж не витримав і та�

кож сказав про код Гагаріну.

Перший політ людини в

космос довів можливість адек�

ватної поведінки космонавтів в

умовах невагомості. І «захисні»,

«логічні» пристрої більше не зас�

тосовували.

Космічний апарат «Восток»

був одномісним кораблем з

триступеневою ракетою�носієм.

Головна частина його складала�

ся з кабіни і відсіку для приладів.

На кораблі був встановлений

двосторонній радіотелефонний

зв’язок, дві телевізійні камери

для спостереження за космонав�

том, а також установка гальмів�

них двигунів для спуску з орбіти.

Апарат приземлення мав форму

кулі діаметром 2,3 м. Він був гер�

метичним і зовні вкритий теп�

ловим захистом. У ньому космо�

навт повинен був здійснити по�

літ навколо Землі і спуститися

до висоти 7 км. Далі космонавт

катапультувався і продовжував

шлях на парашуті.

Відомо, що перед польотом

Гагаріна було підготовлено три

варіанти повідомлення ТАРС.

Перше — «Успішне», друге — на

випадок, якщо він впаде на тери�

торії іншої країни або в Світово�

му океані — «Звернення до уря�

дів інших країн» з проханням

про допомогу в пошуках, і третє

— «Трагічне», якщо Гагарін не

повернеться живим. На щастя,

два останні не стали в пригоді.

Після польоту офіційно по�

відомлялося: «12 апреля 1961 го�

да в 9 час. 7 мин. по московскому

времени с космодрома Байконур

в Казахстане поднялся косми�

ческий корабльспутник «Вос�

ток». Совершив полёт вокруг

земного шара, он через 108 ми�

нут благополучно вернулся на

Землю. На борту корабля нахо�

дился летчиккосмонавт ма�

йор Ю.О. Гагарін.

Период обращения кораб

ляспутника вокруг Земли сос

тавлял 89,1 минуты, мини

мальное удаление от повер

хности Земли 181 километр,

максимальное — 327 километ

ра. Угол наклона орбиты к плос

кости экватора – 64 градуса 57

минут. Вес космического кораб

ляспутника 4725 килограммов

(без учета последней ступени

ракетыносителя), общая мощ

ность двигателей ракеты 20

миллионов лошадиных сил.

После успешного проведе

ния намеченных исследований и

выполнения программы полёта

в 10 час. 55 мин. по московскому

времени корабльспутник «Вос

ток» совершил благополучную

посадку в заданном районе Со

ветского Союза – близ деревни

Смеловка Терновского района

Саратовской области».

ЗустрічУ книзі В.І. Россошанського

«Феномен Гагаріна» змальова�

ні цікаві епізоди зустрічі Гагаріна

із землянами після космічної по�

дорожі. Першими свідками при�

землення Гагаріна були механі�

затори з польового стану, які по�

чули сильний вибух перед цим.

«…Посмотрели по сторо

нам — ничего не видно. Вдруг

тракторист Яков Михайлович

Лысенко показал рукой на небо:

— Хлопци, литыть шосьтакэ!?

Механизаторы увидели в

небе два ярких парашюта. На

одном висел какойто предмет

в виде котла или шара. Он при

землялся недалеко от села Уз

морье. На другом парашюте

они увидели человека в стран

ной одежде, похожей на водо

лазную. Он опускался почти на

их поле, но потом вдруг зас

кользил в сторону неглубокой

балки. Механизаторы знали

это место. Там в балке была ве

сенняя вода, можно утонуть.

…Все они помнили громкое дело

с американским шпиономлёт

чиком Пауэрсом. (Напомню:

1 мая 1960 года он нарушил го

сударственную границу Со

ветского Союза и был сбит со

ветской ракетой). Может

быть, очередной шпион?! …Наб

ралось шесть смельчаков ... На

всякий случай вооружились

кто чем: монтировками, гаеч

ными ключами, кольями...»

Несподіваною і дивною, на

перший погляд, видається фра�

за, якою очевидці зустріли поя�

ву Гагаріна в саратовському не�

бі: «Хлопци, литыть шосьтакэ!?».

КРАЇНАЗНАНЬ

6

№ 2�3 2011

Ю.О. Гагарін і В.І. Гагаріна

Звідки на берегах Волги

взялася українська мова? Пе�

речитавши більш уважно

епізоди з книги В.І. Россо�

шанського, розуміємо, що ні

помилки, ні випадковості

тут немає.

Так, спускний апарат

приземлився, як свідчать

факти, біля села Смєловка на

землях колгоспу ім. Т.Г. Шев�

ченка. А ось прізвища деяких

свідків приземлення Гагарі�

на, тих, хто зустрічав його «с

монтировками и кольями»:

І.К. Руденко, А.Є. Вєрьовка,

В.І. Козаченко, Я.М. Лисенко.

Правда ж, знайомі україн�

ські прізвища?

Гагаріна справді першими

зустрічали українці! Пояснення

цьому знаходимо в глибині сто�

літь. В історії міста Саратова чи�

таємо: «Засноване як сторожо

ва фортеця у 1590 році. ...Знач

ний поштовх до розвитку міс

та дало заснування в 1747 році

«соляного управління». Указом

Імператриці Катерини ІІ було

розпочато видобуток солі на

озері Ельтон та її постачання

вглиб країни. У зв’язку з тим, що

коні не витримували важкої ро

боти з доставки солі степови

ми дорогами, для її транспор

тування в Заволжя [до Сарато

ва] були запрошені малоросій

ські чумаки з волами. Якраз вони

і стали першими поселенцями

Покровської слободи, яка була

заснована українцями на лівому

березі Волги ...Покровська слобо

да — Покровськ, з 1931 року міс

то Енгельс».

Вірогідно, що компактність

проживання етнічних українців

в цих місцях сприяла збережен�

ню розмовної української мови,

яку ми і зустрічаємо у книзі

В.І. Россошанського у російсько�

мовній транскрипції.

Читаємо далі.

«...Недалеко от полевого

стана механизаторов стоял

одинединственный домик –

сторожка лесничего А. Тахтаро

ва. Его жена Анна Акимовна с

внучкой Ритой сажала на огоро

де картошку. Они не знали, что в

космосе летает человек. Рядом с

ними резвился пятнистый те

лёнок. Вдруг Рита дёрнула ба

бушку за подол:

— Бабушка, смотри!

Смотри!

Анна Акимовна подняла го

лову и увидела, как в их сторо

ну идёт какоето чудо в крас

нооранжевой одежде. Человек

— не человек?! Бабушка испу

ганно схватила внучку и попы

талась убежать с ней к домику.

Но больные ноги не слушались.

Рита вырвалась вперёд, но ос

тановилась, поджидая бабуш

ку. Вдруг Анна Акимовна слы

шит голос:

— Мамаша, куда вы бежи

те? Не бойтесь, я — свой!

Она остановилась.

— Не бойтесь! — повторил

он. — Я — космонавт. Только

что с корабля.

«С какого парохода?! Тут

пароходы не ходят...» — подума

ла Тахтарова, подозрительно

глядя на незнакомца…»

Коли ж усе з’ясувалося, нас�

тав час захоплення і радості. Ці�

каво, що перший свій земний

автограф Юрій Олексійович

зробив у партійному квитку ма�

йора А.Н. Гассієва, котрий пер�

шим з військових прибув на міс�

це приземлення. Це було

грубим порушенням пар�

тійної дисципліни, але

емоції були настільки ве�

ликими, що про це ніхто

не замислювався.

«Гассиев сразу дога

дался, что перед ним пер

вый космонавт.

— Юрий Алексеевич! ...

Здравствуйте, товарищ

майор!

— Я — старший лей

тенант, товарищ майор,

— смущённо сказал Гага

рин.

— Майор! Уже ма

йор!!! Сейчас по радио

объявили.

Приказ о присвоении зва

ния «майор» Ю.А. Гагарину был

подготовлен до его старта в

Космос, но… Юрий Алексеевич не

знал об этом».

Відомо, що Микита Сергі�йович Хрущов особисто кло�

потав про підвищення військово�

го звання Ю.О. Гагаріну.

Країна вітала свого героя.

14 квітня 1961 року москвичі й

гості столиці зустрічали Гагаріна

на Внуковському аеродромі.

Очевидці свідчать: «…Заглохли

двигатели, открылась дверь, и

он [Гагарин] увидел перед собой

длинную красную дорожку, по

которой должен идти к руково�

дителям партии и правительс�

тва и отрапортовать им о вы�

полнении государственного за�

дания.

Гагарин быстро сбегает

вниз по трапу и под звуки мар

ша уверенно идёт к большой

группе встречающих. Со всех

сторон тысячи журналистов,

фотокорреспондентов, опера

торы радио и телевидения

смотрят на него, ловят каж

дый шаг космонавта. И вдруг

Юрий Алексеевич почувство

вал, что шнурок одного ботин

ка развязался... Что делать?

Остановиться и завязать?

Нет! Он идёт, не обращая вни

мания на шнурок, и благопо

7

ГРОМАДЯНИН ВСЕСВІТУ

С дочками Леной та Галей

КРАЇНАЗНАНЬ

лучно подходит к встре

чающим. Приложив ладонь

под козырёк, обращается к

Первому Секретарю ЦК

КПСС Н.С. Хрущеву:

— Рад доложить вам,

что задание Центрально

го Комитета Коммунис

тической партии и Совет

ского правительства вы

полнено!.. Готов выполнить

новое любое задание…». Та

ким був Гагарін: зібраний,

дисциплінований, як го

динниковий механізм, що не

зупиняється ні перед якими

труднощами, він завжди йшов

до кінця.

Увечері того ж дня двад�

цятьма артилерійськими залпа�

ми був салют у Москві та містах�

героях на честь космічної пере�

моги Радянського народу 12

квітня 1961 року.

За успішну реалізацію піло�

тованого космічного проекту

Президія Верховної Ради СРСР

нагородила багатьох робітни�

ків, конструкторів, науковців, ке�

рівних інженерно�технічних

працівників науково�дослідних

інститутів, конструкторських

бюро і заводів.

7 вчених і конструкторів бу�

ли нагороджені другою золотою

медаллю «Серп і Молот», 95 —

отримали звання Героя Соціа�

лістичної Праці, 6924 — різні

ордени і медалі.

Юрій Олексійович Гагарін

за здійснення космічного по�

льоту був удостоєний звання

Героя Радянського Союзу з вру�

ченням ордена Леніна і Золотої

зірки Героя. Було прийнято рі�

шення про спорудження йому

пам’ятника у Москві. Рішення

безпрецедентне — пам’ятники

за життя в СРСР ставили винят�

ково особам, які стали двічі Ге�

роями Радянського Союзу, і

тільки на батьківщині Героя.

Також від Ради Міністрів

СРСР він отримав одноразову

грошову винагороду в розмірі

15 тисяч карбованців.

Заповіт ...Останній політ Юрія

Олексійовича Гагаріна відбувся

27 березня 1968 року. На цей

день у нього було заплановано

два вильоти. Перший — разом з

Героєм Радянського Союзу

В.С. Сєрьогіним як інструкто

ром. Слідом за цим, Гагарін мав

здійснити самостійний виліт.

Цей день став останнім у жит

ті Юрія Гагаріна.

Льотчики отримали доз

віл на зліт і вилетіли на вико

нання завдання. З певного мо

менту зв’язок було втрачено

...Літак не повернувся на ае

родром .. .Стало зрозуміло:

сталося лихо. За однією з вер

сій «Серёгину в те времена

нездоровилось: его часто рва

ло и он жаловался на сердеч

ные боли. Во время выполнения

виражей Серёгину, вероятно,

снова стало плохо. Очевидно,

произошёл сердечный прис

туп. Он расстегнул ремни

кресла и ремни парашюта. Га

гарин, выполняя пилотаж, не

сразу заметил состояние инс

труктора. Тело Серёгина, пе

ремещаясь по кабине, сдвину

ло с нейтрали органы управ

ления и это заблокировало не

которые из них. Бросать дру

га в беде и сразу катапульти

роваться Юрий не стал. Бо

ролся до конца и почти 10 ми

нут ходил кругами над Ново

сёлово, пытаясь эволюциями

самолёта привести в чувство

Серёгина, а когда шансов на

спасение не осталось —

погиб вместе с ним».

Розповідь про ГРозповідь про Гагарінаагаріна

буде неповною, якщо небуде неповною, якщо не

згадати про його лист�зазгадати про його лист�за��

повітповіт, який він написав на, який він написав на��

передодні старту «Востопередодні старту «Восто��

ка» 10 квітня 1961 рокука» 10 квітня 1961 року. Ро. Ро��

зуміючи, що вирушає в Незуміючи, що вирушає в Не��

відомість, Юрій Олексійовідомість, Юрій Олексійо��

вич написав листа дружинівич написав листа дружині

і дітям, попросивши коі дітям, попросивши ко��

мандування вручити йогомандування вручити його

Валентині Іванівні ГВалентині Іванівні Гагаріагарі��

ній у разі надзвичайних обстаній у разі надзвичайних обста��

вин. Лист було вручено тількивин. Лист було вручено тільки

після трагедії в 1968 році. Упісля трагедії в 1968 році. У

ньому є такі слова: «…ньому є такі слова: «…СеСегодгодняня

праправивительстельствентвенная коная комисмиссиясия

ререшишила посла послать мелать меня в косня в космосмос

перпервым. Знавым. Знаешь, доешь, доророгая Вагая Ва��

люлюша, как я рад, хоша, как я рад, хочучу, что, чтобы ибы и

вы бывы были рали рады вмесды вместе со мной.те со мной.

Простому человеку дове

рили такую большую государс

твенную задачу – проложить

первую дорогу в космос!

Можно ли мечтать о боль

шем?..

…Когдато, ещё в детстве,

прочитал слова В.П. Чкалова:

«Если быть, то быть пер�вым». Bот я и стараюсь им

быть, и буду до конца. Хочу, Ва

лечка, посвятить этот полёт

людям нового общества, ком

мунизма, в которое мы уже

вступаем, нашей великой Ро

дине, нашей науке...»

У цих словах викристалізу�

вався весь Гагарін — чесний,

благородний, чистий і мужній.

Громадянин своєї Батьківщини,

Громадянин Всесвіту.

Література 1. www.peoples.ru

2. В.И. Россошанский. Феномен

Гагарина. — Саратов: Приволж�

ское книжное издательство,

2004.

Л.О. Ревуцька, студентка І курсу

Фізико�технічного інституту НТУУ «КПІ»

8

№ 2�3 2011

«Кедр! Я�Земля»

ГОЛОВНИЙ ТЕОРЕТИК КОСМОНАВТИКИ

ÌÀÒÅÌÀÒÈÊÀÌÀÒÅÌÀÒÈÊÀ

Ніщо не може зрівнятися

з тим почуттям, яке охоплює

людину, коли вона зробила

наукове відкриття.

М.В. Келдиш

Келдиш, Курчатов, Коро�

льов — «Три великих К», — ці

славетні імена вчених Радян�

ського Союзу навічно вкарбо�

вані в історію світової науки і

техніки.

«К» — математичний,Головний теоретик космо�навтики (Келдиш), «К» —атомний (Курчатов) і «К»— космічний, Головнийконструктор (Корольов).

У цій шерензі велетів ви�

датне місце посідає Мстислав

Всеволодович Келдиш.

Передвоєнні роки. Молода

радянська авіація стрімко розви�

вається. Створюються все нові

типи літаків, треба літати швид�

ше й вище. Але (на шляху нового

завжди виникають «але») при до�

сягненні певної висоти і швид�

кості літак чомусь розсипається

в повітрі. Перевірки технічної

готовності літака, правильності

креслень не розкривають при�

чину аварій.

І так у всіх авіаційних ком�

паніях світу. Висновок багатьом

видавався безперечним: вище і

швидше літаки в принципі не

можуть літати. Настає межа мож�

ливого. Та знайшлася людина,

яка поставила задачу: «дійти до

самої суті», зрозуміти причини

аварій і вказати ефективний спо�

сіб їх усунення.

Цю задачу поставив і блис�

куче розв’язав Мстислав Всево�

лодович Келдиш!

Вчений зі світовим ім’ям,

він у 16 років закінчив школу, в

20 — Московський універси�

тет імені Ломоносова. У 36 ро�

ків став академіком, а дещо

пізніше — президентом Акаде�

мії наук СРСР.

Нагороджений сімома ор�

денами Леніна (1945, двічі

1954, 1956, 1961, 1967, 1975),

трьома орденами Трудового

Червоного Прапора (1943,

1945, 1953), багатьма медаля�

ми, а також орденами і медаля�

ми іноземних держав.

Це була настільки цікава і

красива людина, завдання, за які

він брався, були настільки склад�

ні й дивовижні, а розв’язання та�

кі цікаві та вишукані, що чимало

школярів великої радянської

держави обирали своєю профе�

сією математику і механіку.

І якщо ви, наші шановні чи�

тачі, розпочнете вивчати істо�

рію науки в СРСР, то переконає�

теся, що не випадково радян�

ська наука займала передові по�

зиції у світі.

У наступному номері на�

шого журналу ми напишемо

про життєвий і творчий шлях

Мстислава Всеволодовича, а в

цій першій частині статті пос�

тараємося розповісти про його

вклад у розвиток космонавтики.

Цикл наукових праць

М.В. Келдиша та його співробіт�

ників передвоєнних і воєнних

років присвячено коливанням

і автоколиванням авіаційних

конструкцій. Його дослідження

заклали основи методів чисель�

них розрахунків і моделювання

в аеродинамічних трубах яви�

ща флаттера (сильні коливан�

ня крил літака, що виникають

при певних швидкостях руху

літака і призводять до його руй�

нування).

Відомо, що в німецькій аві�

ації в період 1935�1943 років

зафіксовано 146 аварій внаслі�

док флаттера.

Результати Келдиша не тіль�

ки привели (вперше у світі)

до розробки простих і надійних

засобів попередження флатте�

ра, але й стали основою нового

розділу науки про міцністьавіаційних конструкцій.

У процесі роботи групі

Келдиша довелося витримати

Мстислав Всеволодович Келдиш(1911�1978)

КРАЇНАЗНАНЬ

10

№ 2�3 2011

напружену полеміку, опо�

ненти звертались у висо�

кі інстанції (навіть до

ЦК ВКП(б)).

З дослідженнями авіа�

ційних коливань і флатте�

ра тісно пов’язані дослід�

ження стійкості передньо�

го колеса трьохколісного шасі,

що дозволили Келдишу запро�

понувати прості конструктивні

способи усунення ефекту ши�мі (самозбуджених поворотів

і зміщень коліс літака при злеті

або посадці), який призводив

до руйнування переднього шасі

літака.

За розсекреченими даними,

у німецькій авіації було більше

150 аварій, пов’язаних із «шимі»,

у вітчизняній — жодної!

У 1946 році за дослідження

в цій галузі М.В. Келдишу була

присуджена Сталінська премія

II ступеня.

Результати наукових дос�

ліджень вченого відіграли вели�

ку роль у створенні швидкіс�ної авіації у РадянськомуСоюзі.

Наприкінці 1946 року

М.В. Келдиш був обраний дій�

сним членом АН СРСР по Відді�

ленню технічних наук. Почався

новий період, пов’язаний з іме�

нами «трьох К»: І.В. Курчатова,

С.П. Корольова і М.В. Келдиша.

Відразу ж після обрання

академіком Мирослав Всеволо�

дович був призначений началь�

ником (із серпня 1950 року —

науковим керівником) головно�

го науково�дослідного інституту

Міністерства авіаційної промис�

ловості (нині Центр імені

М.В. Келдиша), який займався

прикладними задачами ракето�

будування.

І з цього часу основнийнапрям діяльності М.В. Кел�диша був пов’язаний із ра�кетною технікою.

Конструктор зробив ви�датний внесок у розвитокрадянської космічної наукиі техніки.

Початком роботи з кос�

мічної тематики у 1946 році

стало творче співробітництво

із С.П. Корольовим. М.В.

Келдиш був одним із ініціато�

рів широкого розгортання

робіт із вивчення і освоєння

космосу.

З початку 1956 року він

очолив один з провідних нап�

рямів у їх проведенні. Значним

є його вклад у становлення

і успішний розвиток таких на�

укових напрямів, як механіка

космічного польоту і космічна

навігація.

Перша в світі міжкон�тинентальна ракета була за�пущена в СРСР вже 21 серпня

1957 року.

Із 1953 року в Математич�

ному інституті АН СРСР прово�

дились теоретичні досліджен�

ня, пов’язані із задачами виве�

дення на орбіту Землі штучного

супутника. Ці дослідження

сприяли загальному успіху кос�

мічної програми Радянського

Союзу.

4 жовтня 1957 року булопроведено запуск першогов світі штучного супутникаЗемлі.

М.В. Келдиш згадував: «Ми

працювали самовіддано, але не

думали про значення своєї ро�

боти. І тільки коли, ледве від�

дихавшись після запуску, ми по�

чули, як сприймають цей за�

пуск у всьому світі, ми зрозумі�

ли, що розпочалася космічнаера людства».

Вирішальну роль М.В. Кел�

диш відіграв у створенні від�

носно дешевої ракети�носія

для виведення на орбіту супут�

ників за науковими програма�

ми (супутники серії «Космос»).

Під його керівництвом ус�

пішно розв’язані задачі,

поставлені атомною та

космічною технікою. Він

керував програмою, яка

включала польоти автома�

тичних станцій серії «Лу�на». Ці станції були ство�

рені на основі теоретичних

обґрунтувань М.В. Келдиша..

Перший у світі апарат на

Місяць був відправлений 2 січ�

ня 1959 року. 4 жовтня 1959 ро�

ку були отримані знімки зво�ротного боку Місяця (з апа�

рата «Луна�3»).

У 1966 році здійснена м’яка

посадка на поверхню Місяця,

а на його орбіту виведено

штучний супутник («Луна�10»).

У жовтні 1970 року старту�

вала перша в світі орбітальнастанція «Луна�16», яка доста�

вила зразки місячного ґрунту

на Землю. Потім був старт авто�

матичної станції «Луна�17», якапершою у світі висадила«Луноход» на поверхню на�шого супутника.

Усього до 1976 року було

запущено 34 апарати серії «Лу�

на». Перші три запуски косміч�

них апаратів на Місяць закін�

чились катастрофами: ракети

Р�7, які успішно виводили

на орбіту Землі штучні супут�

ники, цього разу вибухали

в польоті. І М.В. Келдиш змігзрозуміти причину катас�троф — розвиток коливань

у паливній системі ракети.

Не менш ефективною була

участь науковця в програмі дос�

ліджень Венери, пов’язаній з ав�

томатичними станціями серії

«Венера» (починаючи з «Вене�

ри�4», 1967). Апарат «Венера�7»

(1970) показав, що тиск на повер�

хні Венери складає 100 земних

атмосфер, температура — 400°С.

Велика роль Келдиша і в дос�

лідженнях планети Марс. У 1960

році при підготовці запуску пер�

шої автоматичної станції до Мар�

су Мстислав Всевоволодович зап�

ропонував випробувати прила�

ди, призначені для вивчення

цієї планети, в земних умовах.

Це дозволило виявити неефек�

тивну апаратуру і дало еконо�

мію в десятки кілограмів ваги

автоматичної станції.

М.В. Келдиш виїжджав на по�

лігони і космодроми при підго�

товках та стартах космічних апа�

ратів, входив у різні комісії з кос�

мічних проблем, був головою

експертних комісій, комісій із

з’ясування причин аварій, зок�

рема, був головою аварійної

комісії після загибелі екіпажу

космічного апарата «Союз�11»

(космонавти Г.Т. Доброволь�ський, В.М. Волков і В.І. Па�цаєв у 1971 році).

Виявлення нових науко�

вих і технічних задач, розвиток

космічної техніки, формування

комплексних науково�техніч�

них програм, питання керуван�

ня польотами — це далеко

не повний перелік проблем, які

входили до кола діяльності

М.В. Келдиша.

У 1961 році за особливі

заслуги в розвитку ракетної

техніки, створення та успіш�

ний запуск 12 квітня1961 року першого у світікосмічного корабля «Вос�ток» з людиною на бортуМ.В. Келдиш удруге був удос�

тоєний звання Героя Соціаліс�

тичної Праці.

Великий вклад вніс учений

у здійснення польоту космічно�

го корабля «Восход�2», коли

вперше у світі був здійсне�ний вихід людини у відкри�тий космос (космонавтОлексій Леонов 18 березня

1965 року), та радянсько�аме�

риканського космічного польо�

ту «Союз�Аполлон» (1975), а

також у розвиток польотів

за програмою «Інтеркосмос».Значний період життя Кел�

диша пов’язаний із його діяль�

ністю в Президії Академії наук

СРСР, яка розпочалась в жовтні

1953 року і тривала до кінця

його життя. Із 1953 року він був

академіком�секретарем відді�

лення математики Академії на�

ук. У 1960 році обраний віце�

президентом, а у травні 1961

року — президентом Акаде�мії наук СРСР.

На чолі Академії наук СРСР

з 1961 по 1975 рр. М.В. Келдиш

проявив себе далекоглядним

ученим і організатором, спри�

яв розвитку не лише математи�

ки і механіки, але й нових нап�

рямів сучасної науки, таких, як

кібернетика, квантова електро�

ніка, молекулярна біологія, ге�

нетика тощо.

У 1962 році Президія Ака�

демії наук СРСР прийняла рі�

шення про будівництво ком�

плексу біологічних інститутів

у м. Пущино.

За часів президентства

М.В. Келдиша відбулася ком�

плексна перевірка діяльності

Т.Д. Лисенка, яка дозволила

викрити псевдонаукові кон�

цепції «лисенківщини», що за�

перечувала генетику.

У списках дійсних членів

Академії був посмертно віднов�

лений М.І. Вавілов, отримали

підтвердження його заслуги

в біології та аграрних науках.

Роки, коли пост президен�

та Академії наук СРСР обіймав

Мстислав Всеволодович, були

періодом найбільш швидкого

зростання Академії, перетво�

рення її на потужний центр

фундаментальної науки.

У 1949 році М.В. Келдиш

став членом Комуністичної

партії, в подальшому обирався

членом ЦК КПРС (з 1961), де�

легатом з’їздів КПРС (XXII,

1961; XXIII, 1966; XXIV, 1971;

XXV, 1977).

Він був дуже скромною

людиною, ставився байдуже

до всього, що ми звемо побу�

товими проблемами. Келдиш

ніколи не підвищував голос,

завжди був незворушним, гра�

нично коректним. Але його

тиху мову уважно слухали і мі�

ністри, і секретарі ЦК КПРС.

Про «розноси» підлеглих, зро�

зуміло, і мови бути не могло.

Він був простим у спілку�

ванні, доступним. До жодного

іншого президента Академії

наук СРСР не можна було

пройти з якимось питанням

так легко, як до Келдиша. А це

говорить багато про що…

У побуті академік відзна�

чався невибагливістю. Відпо�

чивав мало. У ці рідкісні години

полюбляв прогулятися лісом

чи послухати гарну музику.

У 1971 році за виняткові

заслуги перед державою в роз�

витку радянської науки і техніки,

наукову та громадську діяль�

ність і у зв’язку із 60�річчям

М.В. Келдиш став тричі ГероємСоціалістичної Праці.

(Далі буде)

М.В. Шмигевський

ГОЛОВНИЙ ТЕОРЕТИК КОСМОНАВТИКИ

11

С.П. Корольов, І.В. Курчатов, М.В. Келдиш.Серпень 1959 року

КРАЇНАЗНАНЬ № 2�3 2011

Scientia difficilis, sed fructuosa.

(Знання важке,

але плодотворне.)

Латинський вислів

Добігає кінця лише перша

декада нового тисячоліття, а ві�

домий науково�популярний ча�

сопис «Scientific American» оп�

рилюднив черговий список на�

укових подій, від яких може сут�

тєво залежати швидкість просу�

вання людей до вирішення і

власних, і глобальних проблем.

Однією з них — і, за дум�

кою багатьох експертів, най�

головнішою — є енергетична

проблема, що має дві рівноп�

равних складові: забезпечення

людей різними видами енерго�

носіїв за умови їх економного

витрачання.

Отже, не дивно, що і рані�

ше, задовго до початку поточ�

ного тисячоліття, і тепер до

списку нагальних суспільних

очікувань, реалізація яких ціл�

ком покладається на науку,

продовжують вносити такі, як

будівництво реакторів керова�

ного термоядерного синтезу

або створення штучного Сон�

ця на Землі, і розв’язання

проблеми невитратної достав�

ки електричної енергії від ви�

робника до споживача, для чо�

го треба мати невідомі поки

що матеріали (фактично мета�

левої природи) без електро�

опору при — в ідеалі — нор�

мальних температурі й тиску.

Зрозуміло, що переважна

більшість питань, які виника�

ють перед фахівцями відповід�

ного профілю, має суто фун�

даментальний характер, і ви�

магають, як правило, великих

витрат, тому можуть бути ви�

рішені лише при концентрації

зусиль не окремих, нехай і пе�

редових, країн, а всієї міжна�

родної наукової спільноти.

Нижче ми зробимо спро�

бу проаналізувати тільки одне

з цих питань, а саме: 100�від�

соткове енергозаощадження,

що спирається на використан�

ня таких матеріалів, у яких

при проходженні по них елек�

тричного струму не відбува�

ється жодних невиробничих

втрат, тобто коефіцієнт їх ко�

рисної дії досягає свого мак�

симального значення, що до�

рівнює 1.

Для цього нагадаю, що

стан металів, які при певній

температурі починають пере�

носити електричний струм

без будь�якого опору, назива�

ється надпровідним, а самі во�

ни — надпровідниками.

І є величезний виправда�

ний привід взагалі поговори�

ти про явище надпровідності

і його перспективи саме те�

пер, у 2011 р., коли виповню�

ється 100 років з дня відкрит�

тя цього вражаючого і одно�

часно надзвичайно глибоко�

го феномену сучасних фізики

і техніки.

Нагадаю, що надпровід�

ність як фізичний ефект (див.

«Країна знань» № 6, 2010) була

абсолютно несподівано від�

крита голландським фізиком

Х. Камерлінг�Оннесом у

Лейденській лабораторії в

процесі систематичних фі�

зичних експериментів, що

ставили за мету вимірювання

електричного опору простих

(тобто одноатомних) металів

— олова, свинцю, ртуті — при

максимально низьких темпе�

ратурах з метою отримання

деякого його найменшого, як

вважалося, значення (звичай�

но, для кожного металу свого).

Фактично перевіряли ви�

сунуту німецьким фізиком

П. Друде гіпотезу про існу�

вання в них електронного га�

зу, за якою опір будь�якого ме�

талу визначається саме зіт�

кненнями рухомих електронів

з його граткою, а точніше ко�

ливаннями вузлових атомів

(іонів). При цьому залежність

частоти зіткнень від темпера�

тури була невідомою, лише

припускали, що кількість зіт�

кнень має зменшуватись при

зниженні температури і, як

наслідок, падатиме опір, тобто

електрони пересуватимуться

більш вільно.

Однак сталося так, що ще

до досягнення найнижчої на

той час температури — 2,2 К

(нижче за �270 °С) конденсо�

ваного 4Не, який в цих експе�

риментах використовувався

як холодоагент, а точніше, при

температурі Ткр = 4,15 К, яка

потім отримала назву кри�

тичної, опір вимірюваних

зразків ртуті стрибкоподібно

ÔÔIÇÈÊÀIÇÈÊÀ

12

зникав повністю, і електрони

починали пересуватися в

просторі ґратки так, начебто її

взагалі не існувало.

Перші повідомлення про

спостереження такої нечува�

ної аномалії з’явилися у квітні і

травні 1911 р., а вже у 1913 р.

автор цього відкриття отри�

мав Нобелівську премію. Ціка�

во, що її формулювання було

таким: «за дослідження влас�

тивостей речовини при низь�

ких температурах, що обумо�

вили, крім усього іншого, от�

римання рідкого гелію».

Тобто формально відкрит�

тя надпровідності премією

відзначено не було, хоча у сво�

єму Нобелівському виступі Ка�

мерлінг�Оннес присвятив йо�

му велику увагу. Тоді він, власне,

вперше назвав відповідніпровідники надпровідника'ми. Більше того, як це не див�

но, дослідник торкнувся і мож�

ливого застосування відкрито�

го ним явища для майбутнього

промислового виробництва

дротів, що утворюють різнома�

нітні мережі, щоб електричний

струм в них якнайменше вит�

рачався на тепло і слугував

тільки корисним цілям. Проте

треба відзначити, що в цілому

ця видатна подія для фізики, а,

як показала історія, і для техні�

ки ХХ�го століття, в той час от�

римала занадто скромний ре�

зонанс, якщо до неї підходити

за сучасними мірками.

У подальших багатолітніх

дослідженнях впродовж май�

же п’яти десятиліть було від�

крито і синтезовано багато но�

вих одно� і багатокомпонен�

тних надпровідників, але їхня

критична температура ледь

перевищувала 20 К, що фак�

тично обмежувало їх широке

застосування. Там, де цього ви�

магали якісь певні наукові, ви�

робничі або якісь інші цілі, а

кошти не лімітувалися, над�

провідники працювали, але

про справді значне проник�

нення надпровідників у різні

галузі, а головне — у побут лю�

дей, мова не йшла, бо занадто

дорогими та громіздкими ви�

являлися установки для охо�

лодження металів до потріб�

них низьких температур.

Доречно також відмітити,

що у 30�40�і роки минулого

століття фізика низьких тем�

ператур посідала дуже поміт�

не місце як у всесвітньому

масштабі, так і в Радянському

Союзі, де особливого розмаху

вона набула саме в Україні. У

першу чергу, це було пов’яза�

но із славетним ім’ям

Л.В. Шубнікова, який очо�

лював Кріогенну лабораторію

Харківського фізико�техніч�

ного інституту. Тут вперше в

СРСР було отримано рідкий

гелій, проводилися всесвітньо

відомі дослідження надпро�

відників. Зокрема, були від�

криті надпровідники ІІ�го ро�

ду, до яких, як правило, відно�

сять не прості метали, дослід�

жувані Камерлінг�Оннесом та

його послідовниками, а різно�

манітні сполуки (у першу чер�

гу, сплави), які тільки і можуть

використовуватися у прила�

дах і електромережах.

Звичайно, було зрозуміло,

що головною перепоною на

шляху якнайширшого засто�

сування явища надпровіднос�

ті є надзвичайно малі значен�

ня критичних температур, але

наполегливі пошуки нових

надпровідних речовин уне�

можливлювались ще й тим,

що були невідомі чинники, які

надпровідність обумовлюють.

Про них взагалі не було ніякої

гадки протягом кількох деся�

тиліть, бо надпровідність вия�

вилась явищем, яке, образно

кажучи, було «не по зубах»

кільком поколінням найкра�

щих фізиків світу, включаючи

геніальних А. Ейнштейна,Р. Фейнмана, Л.Д. Ландау.1

До певного часу, майже

півстоліття, незважаючи на

значні зусилля, теорія була

неспроможна що�небудь ска�

зати про причини формуван�

ня надпровідного стану, аж

поки у 1955 р. не був експери�

ментально відкритий так зва�

ний ізотопічний ефект,згідно з яким величина Ткрвиявилась залежною від маси

елементів (ізотопів), що утво�

рюють гратку того чи іншого

металу. Це, в свою чергу, озна�

чало, що ґраткові вузли, а точ�

ніше їх коливання, про які

йшлося вище, хоч і грають

гальмуючу роль у процесі

струмопереносу, для надпро�

відності можуть виявитись

конструктивними по суті. Але

в чому полягала конструктив�

ність, залишалося загадкою.

На щастя, до вивчення при�

роди надпровідності включив�

ся визначний американський

теоретик Дж. Бардін (між ін�

шим, єдиний фахівець у світі,

що двічі удостоєний Нобелів�

ської премії за свої дослідження

в одній науковій галузі, а кон�

кретно: фізиці твердого тіла),

який у 1957 р. разом зі своїми

тоді молодими співробітника�

ми Л. Купером і Р. Шріффе�ром розробив і опублікував

13

100 РОКІВ ЯВИЩУ НАДПРОВІДНОСТІ

1 Мається на увазі мікроскопічна причина,

оскільки феноменологічна теорія Гінзбур�

га�Ландау (див. «Країна знань» № 6, 2010)

відповіла на багато питань, але нічого не

сказала про механізм явища.

Альберт Ейнштейн (1879 �1955),

видатний фізик XX століття,творець спеціальної і загальної

теорії відносності, лауреатНобелівської премії з фізики

КРАЇНАЗНАНЬ

14

№ 2�3 2011

мікроскопічну теорію над'провідності, що не тільки

повністю пояснила це явище, а

й передбачила низку нових

ефектів, які виявили пізніше.

Серед них — появу в неперер�

вному електронному спектрі

металів надпровідної щілини,

тобто області, вільної від станів.

Великий внесок в методо�

логію теорії зробив наш видат�

ний співвітчизник М.М. Бого�любов, тому часто ця теорія в

науково�навчальній літературі

зветься теорією БКШ'Бого'любова. Якщо коротко, то в

ній було зроблено і доведено

нерозумне, на перший погляд,

припущення, що спрощено

зводилось до наступного: необ�

хідною і достатньою умовою

появи надпровідного стану є

притягання(!) електронів, яке

напряму суперечило загально�

відомому і добре перевіреному

закону Кулона.

Теорія стверджувала,що електрони не тількирозсіюються на вузлахґратки, що породжує опір,а й при цьому, незважаючина згадане кулонівське від'штовхування, слабко при'тягаються один до одного,утворюючи досить ста'більні при низьких темпе'ратурах пари.

Ідея щодо можливості іс�

нування таких пар була неза�

довго перед цим одноосібно

висунута Купером, а вже три

автори теорії спільно довели,

що носіями заряду стають са�

ме куперівські пари, які руха�

ються без опору у надпровід�

ному стані, бо ґраткові степені

вільності, які протидіють од�

ноелектронному струму, вже

задіяні в утворенні пар, тому в

першому наближенні не зава�

жають їх вільному рухові.

Звичайно, збільшення

температури відбивається на

цьому рухові у спосіб, що

сприяє руйнації пар електро�

нів, тому безопірний коге'

рентний рух пар і явищенадпровідності в ціломуможуть існувати лишепри достатньо низькихтемпературах, верхня гра�

ниця яких є критична темпе�

ратура. У найпростішому ви�

падку вона визначається з ві�

домої формули теорії БКШ:

Ткр ∝ ехр (1/ λ),

де λ — безрозмірна константа

електрон�ґраткового зв’язку. З

неї випливає, що чим він біль�

ший, тим більшого значення

можна очікувати для Ткр того

чи іншого матеріалу.

Як тільки механізм фор�

мування надпровідного стану

став зрозумілим, на пошуки

металів і сплавів — природних

або штучних — з відносно ве�

ликими величинами λ були

кинуті величезні сили і кошти,

але не тільки кожний градус, а

й кожна його десята давалися

після титанічних наукових зу�

силь. До того ж теорія, при

звертанні до конкретних (і

часто�густо досить складних і

з хімічної, і зі структурної то�

чок зору) речовин, виявилась

неспроможною щодо пра�

вильних передбачень величи�

ни Ткр або хоча б близьких до

реальності порад експеримен�

таторам і технологам, тому

пошук, зазвичай, вівся мето�

дом проб і помилок, але біль�

ше 22�23 К критичну темпера�

туру підняти не вдалося.

Такий стан речей все ж не

задовольняв дослідників, і у

1964 р. американець У. Літтлі радянський фізик В.Л. Гін�збург незалежно один від од�

ного і майже одночасно звер�

нули увагу на те, що, врешті�

решт, коливання ґратки — не

єдині елементарні збудження

в металах, з якими електрони

можуть взаємодіяти так, щоб

утворити куперівські пари. До

таких збуджень були віднесені

деякі інші — зокрема, коли�

вання намагніченості у маг�

нітних металах, густини са�

мих електронів (так звані

плазмові коливання), колекти�

візовані збуджені стани окре�

мих іонів (екситони) тощо.

Більш�менш достовірні

оцінки показували, що взаємо�

дія електронів з ґраткою не

може дати критичної темпе�

ратури, вищої за кілька десят�

ків градусів, але для збуджень

електронної природи такого

обмеження в принципі не ви�

никає.

Лев Давидович Ландау (1908 �1968),

видатний радянський фізик�теоретик, академік АН СРСР.лауреат Нобелівської премії,

нагороджений медаллю імені Макса Планка,

лауреат Ленінської і трьохСталінських премій,

Герой Соціалістичної Праці

Лев Васильович Шубников (1901�1937),

видатний радянський фізик�експериментатор,

фахівець в області фізики низькихтемператур, співавтор відкриттяефекту Шубнікова — де Хааса,

автор низки першоряднихекспериментальних результатів,

відкрив надпровідники ІІ�го роду,антиферомагнетизм

Можна визнати, що саме з

тих робіт почалася ера висо�

котемпературної надпровід�

ності (ВТНП) — принаймні, як

дослідницького полігону, на

якому відшліфовувалися ідеї,

методи і технології отриман�

ня нових сполук з єдиною ме�

тою — отримання якомога ви�

щого значення Ткр. Певна річ,

що це були виключно фунда�

ментальні пошуки, але в них

знаходило відображення ро�

зуміння тих фізичних і хіміч�

них властивостей матеріалів,

які, з одного боку, не супере�

чать високим критичним тем�

пературам, а з іншого, — спри�

яють їх формуванню. Так,

один з висновків свідчив на

користь низьковимірних спо�

лук, що заздалегідь здавалося

дивним.

Фактично знаходячись в

руслі цих пошуків, швейцарські

експериментатори Й. Бед�норц і А. Мюллер звернули

увагу на оксиди міді, в яких для

отримання високої Ткр сподіва�

лися використати відносно ве�

лику електрон�ґраткову взає�

модію, і в 1986 р. відкрили но�

вий клас надпровідників з тем�

пературами, що не на відсотки,

а в рази перевищували попе�

редній рекорд. Їм особисто вда�

лося синтезувати ВТНП сполу�

ку «всього» з Ткр = 35�40 К, але

це був шалений прорив у но'ву шкалу і нові уявлення проможливі величини критич'них параметрів, оскільки

температура — лише один з

них, хоча і найважливіший. Вже

на базі їх результату, негайно — у

1987 р. — відзначеного Нобелів

ською премією, інші дослідники

швидко досягли так званих

азотних температур в діапазоні

90�110 К (оскільки температура

зрідження азоту 77 К).

На момент написання цієї

статті фіксований максимум

критичної температури скла�

дає 164 К, який не можна не

визнати досить високим, а з

позицій ще недавніх уявлень

майже фантастичним.

Тим самим, приблизно 25

років тому почався період

експериментального дослід�

ження реальних ВТНП, які, як

це не дивно, справді вияви�

лись шаруватими сполуками,

причому цікавими з фізичної

точки зору не менше, ніж з

прикладної. Протягом приб�

лизно 15 років інтенсивність,

у першу чергу, фундаменталь�

них досліджень ВТНП була

настільки потужною, що ситу�

ацію, яка склалася, фахівці на�

зивали дослідницькім бумом;

тепер вона дещо впала внаслі�

док проведення частини ро�

біт в інженерно�технічних ла�

бораторіях, а інколи — і у фір�

мах, але все ж таки залишила�

ся стабільно високою.

За роки, що пройшли з мо�

менту відкриття Й. Беднор�ца і А. Мюллера, виконано

тисячі вимірювань, надрукова�

но десятки тисяч робіт, але яс�

ності у фізиці механізму ВТНП

як не було, так і нема. ВТНП як

явище виявилось таким, до

якого ні експериментальна, ні

теоретична світові спільноти

не були підготовлені. Насправ�

ді, вихідні сполуки ВТНП — це

не метали, а діелектрики, які

металізуються лише внаслідок

їх гетеровалентного легуван�

ня, причому їхні властивості,

як і сама величина Ткр, безпо�

середньо від нього залежать,

що вимагає певного узагаль�

нення теорії БКШ.

Численних пропозицій

не бракує, проте жодна з них

не стала загальноприйнятою.

Крім того, в них взаємодія між

електронами настільки вели�

ка, що будь�яка теорія збурень

не може бути застосована для

обчислення ВТНП параметрів,

а головне — ці сполуки є твер�

дими і досить крихкими кера�

міками, а не пластичними ма�

теріалами, що теж викликає

неабиякі труднощі при їх зас�

тосуванні на практиці.

У цьому сенсі занадто опти�

містичні прогнози застосуван�

ня конкретних сполук ВТНП, на

жаль, не виправдались, але дещо

зроблено — не дуже довгі кабелі,

елементи сквідів (від SQUID, Su�

perconducting Quantum Interfe�

rence Device — надпровіднико�

вий квантовий інтерферометр)

тощо.

З іншого боку, відкриття

ВТНП спонукало до пошуків

надпровідності у тих речови�

нах, де раніше її можливість не

припускалася або ігнорувала�

ся, і в результаті були синтезо�

вані так звані вуглецеві ВТНП

на основі молекул фулерену

С60, знайдена надпровідність у

давно відомій сполуці MgB2, а

два роки тому також у сполу�

ках на основі заліза та

миш’яку. Критична температу�

ра у всіх перелічених випад�

ках сягає 40�50 К, що, як зазна�

чалося, багато років також

вважалася недосяжною.

Ці відкриття вкрай важли�

ві з точки зору вивчення доте�

пер невідомих факторів щодо

формування в різних речови�

нах електронних пар. Справа

100 РОКІВ ЯВИЩУ НАДПРОВІДНОСТІ

15

Микола МиколайовичБоголюбов

(1909 �1992), видатний радянський математик

і фізик�теоретик, академік АН СРСР і АН УРСР,

засновник наукових шкіл з нелінійної механіки та теоретичної фізики

КРАЇНАЗНАНЬ

16

№ 2�3 2011

в тому, що чим би не відрізня�

лись ці речовини одна від од�

ної, єдине, що їх об’єднує — це

існування механізму утворен�

ня куперівських пар, і фактич�

но мова йде про знаходження

такої речовини, де б цей меха�

нізм спрацьовував при якомо�

га вищих температурах.

Закономірності виникнен�

ня і величина міжелектронного

притягання залишаються го�

ловною метою переважної

більшості сьогоднішніх, а та�

кож майбутніх експеримен�

тальних досліджень, спрямова�

них на збільшення Ткр.

Отже, відкриття ВТНП,

хоч і є суттєвим успіхом фі�

зичного матеріалознавства,

не зняло з порядку денного

основне бажання всіх, хто

професійно досліджує над�

провідність, — винайти хоча б

один матеріал, який би був

надпровідником саме за нор�

мальних, або, як кажуть, кім�

натних, умов.

Про синтез подібних спо�

лук, що вже отримали в літера�

турі назву КТНП, згадують у

статті в американському жур�

налі саме як про сполуки, що

спроможні змінити наше жит�

тя. Проте там цілком справед�

ливо і обережно зазначають —

якщо вони взагалі існують. Не

можна при цьому не погоди�

тись, що якою б не виявилась

остаточна відповідь на пев�

ною мірою риторичне питан�

ня щодо існування КТНП, ос�

таннє слово залишатиметься

винятково за фундаменталь�

ною наукою.

Не треба бути великим

фантастом, щоб зрозуміти, що

надпровідні дроти, які без

будь�якого охолодження спро�

можні переносити електрич�

ний струм, особливо якщо

йдеться про великі відстані на

відкритому повітрі або під во�

дою, кардинально змінили б

ландшафт земної карти енер�

гозбереження, бо тоді місце

розташування електростанцій

стало б неважливим і могло б

обиратися лише з міркувань

безпеки.

Із азотними надпровідни�

ками, до яких відносять усі ві�

домі ВТНП, цього досягти,

звичайно, не вдалося. Так, во�

ни зробили значно дешевшим

використання надпровідників

як матеріалів, але все ж не зро�

били його комерційно вигід�

ним, бо те ж азотне охолоджу�

вальне обладнання не можна

назвати дешевим, а якщо мож�

на, то лише у порівнянні з

гелієвим.

Здавалося б, тема вичер�

пана, задачі зрозумілі. Проте

хочу звернути увагу читачів

на ще один аспект пошуків

КТНП, який пов’язаний з нині

широко поставленими нано'фізичними і нанотехноло'гічними дослідженнями. Не

боюсь помилитися, стверджу�

ючи, що однією з найважливі�

ших проблем цих досліджень

могло б стати створення саме

нано�надпровідників з гра�

нично високою критичною

температурою, наприклад, чо�

го було б досить, 30°С (або бі�

ля 300 К). Якщо підійти до

справи формально, то такі

цифри не здаються недосяж�

ними. ВТНП підняли поперед�

ній рекорд приблизно у 4�5

разів (від 20 К до 100 К). Тепер

же мова, якщо відраховувати

від наведеної вище рекордної

температури порядку 150 К,

йде про, грубо кажучи, двійку,

якої б вистачило з великим за�

пасом. Але так стверджувати,

звичайно, не можна, задача не

здається легкою, і отримання

КТНП має бути вельми важ�

кою проблемою.

Оскільки питання ще не

визріло, спробую висловити

власну точку зору. Щоб отри�

мати притягання між електро�

нами навіть у рамках стандар�

тного підходу БКШ, треба зро�

зуміти, структури яких ґраток

найбільш придатні (за інших

рівних умов) для формування

максимальних значень Ткр.

А створення наперед за�

даних ґраток — це одна з на�

йактуальніших проблем фізи�

ки і хімії твердого тіла. Для

звичайних кристалів щось но�

ве тут вигадати важко, а от що

стосується нанооб’єктів, за

ними, гадаю велике майбутнє.

Можливості провідних нано�

технологів зросли настільки,

що вони навчилися склада'ти по одному атоми уґратки. Якщо знати опти�

мальну структуру, яка призво�

дить до формування найбіль�

ших Ткр, то, напевно, отри�

мання такого інтегрального

параметра, яким є критична

температура, може виявитись

технічною проблемою.

Отже, на мою думку, син�

тез штучних КТНП сполук —

це одночасно створення

структур з визначеним спек�

тром, сильною електрон�ґрат�

ковою взаємодією і металеви�

ми властивостями. Складність

обговорюванного завдання

обумовлюється відсутністю так

званого малого параметра та

необхідністю врахування мі�

желектронних кореляцій. Є і

Віталій Лазаревич Гінзбург(1916 �2009),

великий радянський і російськийфізик�теоретик,

академік АН СРСР і РАН, лауреат Нобелівської премії

з фізики

17

100 РОКІВ ЯВИЩУ НАДПРОВІДНОСТІ

полегшуючі обставини — час�

то надпровідність мало чутли�

ва до тонкощів і чистоти тех�

нології у порівнянні з техно�

логіями вирощування напів�

провідникових структур.

Це дозволяє сподіватися,

що конструюванням на'нокристалічних об’єктівможна досягти бажаноїцілі. Таким чином, можна та�

кож використовувати різнома�

нітність структур, які утворю�

ються завдяки спеціальному

дизайну і правильному, тобто

наперед визначеному, підбору

хімічних елементів. А з іншого

боку, дослідження надпровід�

ників може бути полігоном для

відпрацювання нанотехноло�

гічних методів і методик2.

Завершуючи, відзначу, що

створення реальних КТНП є,

значною мірою, нанотехноло�

гічною проблемою. Її вирішен�

ня зможуть очікувати в тих

країнах, які мають сучасні,

добре оснащені лабораторії

нанокристалічного будівниц�

тва. Вони зараз є в США, Японії,

а нещодавно створена і в Росії.

Було б бажано організувати

подібну наукову одиницю в

Україні, яка завжди була в пер�

ших рядах у вивченні надпро�

відності. Така лабораторія мог�

ла б стати джерелом красивих

фізичних результатів, генера�

тором «виробництва» нових

знань з методів отримання но�

вих матеріалів, базою для під�

готовки кваліфікованих спеці�

алістів, а також вихідною точ�

кою для так званого трансферу

технологій. Справа за «малим»

— необхідними рішеннями

владних структур і достатніми

коштами.

Сподіваюсь, читачі «Країни

знань» не тільки братимуть

участь у вирішенні цих світових

проблем, а й будуть серед тих,

хто святкуватиме перемогу!

В.М. Локтєв, академік НАН України

2Не можна обминути і такий аспект пробле�

ми КТНП, як можливість її існування у біо�

логічних структурах живих організмів, які

функціонують за нормальних умов, про

що наш журнал також вже писав (див. «Кра�

їна знань» № 2�3, 6 2010). Але в цілому це

питання ще не може вважатися остаточно

з’ясованим, і попереду науковців чекає ще

багато, безперечно, цікавих і складних

міждисциплінарних досліджень, які також

з повним правом треба відносити до тієї чи

іншої нанонауки (нанофізики, нанохімії,

нанобіохімії тощо).

Річард Філліпс Фейнман (1918�1988),

видатний американський фізик,один із засновників квантової

електродинаміки, лауреат Нобелівської премії

з фізики

Георгій Тимофійович Береговий (1921�1995)Береговий Георгій Тимофійович — льотчик�штурмовик, льот�

чик�випробувач, льотчик�космонавт СРСР № 12, двічі Герой Радян�

ського Союзу.

Береговий народився 1921 року в селі на Полтавщині (він стар�

ший за всіх людей, що побували в космосі (на 3 місяці старший за

американського астронавта Джона Гленна).

Після закінчення середньої школи у 1938 році почав трудову ді�

яльність на Єнакіївському металургійному комбінаті. У тому ж році

призваний у Червону Армію. У 1941 році закінчив школу військових

льотчиків імені Пролетаріату Донбасу.

Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1942 року. Льотчик,

командир ланки, командир ескадрильї 90�го гвардійського штурмо�

вого авіаційного полку. За роки війни здійснив 186 бойових вильотів.

За героїзм, мужність і відвагу, проявлені в повітряних боях Великої

Вітчизняної війни, у 1944 році удостоєний звання Герой Радянського

Союзу.

26�30 жовтня 1968 року здійснив політ на космічному кораблі «Союз�3». У польоті була першав історії стиковка з безпілотним кораблем «Союз�2» в тіні Землі. Політ тривав 3 доби 22 го�

дини 50 хвилин 45 секунд. За здійснення космічного польоту 1 листопада 1968 року нагороджений дру�

гою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

Г.Т. Береговий мав праці в галузі космонавтики та інженерної психології. Кандидат психологічних

наук. Був співавтором наукових відкриттів у галузі фізики верхньої атмосфери.

КРАЇНАЗНАНЬ

«... Важливо не пропустити

таланти. Інколи,

прислухаючись до несподіваних

висловлювань, думок людини,

можна знайти таланти, а з цих

талантів можуть вийти

видатні люди, а за видатними

людьми – хто знає, можливо,

й генії будуть. Знайти таку

людину – це важливіше,

ніж знайти діамант

чи будьякий інший

дорогоцінний камінь»

В.М. Челомей

Володимир Миколайович

Челомей — Генеральний конс

труктор ракетнокосмічної

техніки СРСР, двічі Герой Соціа

лістичної Праці, лауреат Ле

нінської і Державних премій

СРСР, академік АН СРСР.

За радянських часів про

справжнє значення і роль Чело

мея у прогресі науки і техніки

знало дуже небагато людей, що

й зрозуміло — адже саме йому су

дилося стати творцем ядерного

щита Радянського Союзу. Навіть

державні нагороди присуджува

лися науковцеві закритими ука

зами. Крига скресла лише через

п’ять років після його смерті.

Світу почала відкривати

ся видатна своїми багатогран

ними талантами, красива, не

ординарна людина. Штрихи до

портрета геніального конс

труктора має додати і Украї

на — земля, на якій Володимир

Челомей здобув освіту, сформу

вався як учений і особистість.

Дитинство і київськіуніверситети

Володимир Челомей наро�

дився 30 червня 1914 р. в м. Сід�

лець (поруч із містечком Чело�

мей) Привіслянського краю в

Польщі (яка входила тоді до

складу Російської імперії) в сім’ї

вчителів.

Під час Першої світової вій�

ни родина переїхала до Полта�

ви. Там Челомеї мешкали в од�

ному будинку з нащадками Гого�

ля і Пушкіна — Данилевськими і

Биковими, у яких часто бували

О. Макаренко і В. Короленко.

Найкращим другом Володими�

ра став праправнук Пушкіна

Олександр Данилевський —

згодом відомий учений�енто�

молог. Майбутній конструктор

зростав і формувався в інтелі�

гентному середовищі, грав на

фортепіано, любив класичну лі�

тературу, багато читав з історії

техніки і фізики.

У 1926 р. родина переїздить

до Києва, де після закінчення се�

мирічної трудової школи 1927

року Володимир вступає до Ки�

ївського автомобільного техні�

куму. Навчаючись, він докопу�

вався до суті явищ, аналізував і

узагальнював отримані резуль�

тати, просто й зрозуміло їх вик�

ладав. Юнакові доручали висту�

пати з лекціями перед однокур�

сниками і навіть робітниками

майстерень і заводів.

У 1932 р. вісімнадцятиріч�

ний Володимир вступає на авіа�

ційний факультет Київського

політехнічного інституту. Через

рік факультет був відокремле�

ний у самостійний заклад — Ки�

ївський авіаційний інститут

(нині Національний авіаційний

університет).

Вибір КПІ для майбутнього

конструктора був свідомим і ом�

ріяним, адже тут сформувалася

знаменита київська авіаційна

школа. На той час вона вже дала

світу не тільки близько 50 конс�

трукцій нових літаків і гелікоп�

терів, а й цілу плеяду видатних

конструкторів — Ігоря Сікор�

ського, Дмитра Григоровича,Олександра Мікуліна, Кос�

тянтина Калініна, Льва Лю�

льєва, Архипа Люльку. Саме

до КПІ вісьмома роками раніше

вступив майбутній космічний

ÍÀÓÊÀ Â ÎÑÎÁÈÑÒÎÑÒßÕÍÀÓÊÀ Â ÎÑÎÁÈÑÒÎÑÒßÕ

18

№ 2�3 2011

Володимир МиколайовичЧеломей (1914�1984)

геній, з яким Володимира Чело�

мея в майбутньому зв’яжуть ве�

ликі спільні справи, а потім

роз’єднають драматично різні

професійні позиції і шляхи.

З першого курсу Володи�

мир поєднував навчання в КПІ з

роботою техніком�конструкто�

ром у філії НДІ Цивільного по�

вітряного флоту. Відвідував лек�

ції з математики в Київському

державному університеті. В Ака�

демії наук УРСР прослухав курс

лекцій з механіки та математи�

ки італійського вченого Т. Леві�Чивіта. Улюблена дисципліна —

механіка, і особливо її розділ

«Теорія коливань», — стане йо�

го захопленням на ціле життя.

Допитливий студент спілкуєть�

ся з академіком Д. Граве, відо�

мим своїми працями з алгебри,

прикладної математики і меха�

ніки; ленінградським академі�

ком О. Криловим, знаменитим

кораблебудівником, фахівцем з

нелінійної механіки, чисельних

методів і теорії коливань, видат�

ними математиками і механіка�

ми І. Штаєрманом та Н. Ахі�єзером.

На другому курсі Володи�

мир написав свою першу науко�

ву працю, в якій виклав оригі�

нальний метод розрахунку про�

дування авіаційних двотактних

двигунів із застосуванням апара�

та векторного числення. А вже у

1936 році в київському видав�

ництві «Укргизместпром» вихо�

дить перша книжка В. Челомея

«Векторне числення» — ко�

роткий курс векторного аналізу

з багатьма прикладами практич�

ного застосування в механіці.

Влітку 1935 року під час

практики на Запорізькому мото�

робудівному заводі ім. П. Бара�

нова молодий студент викорис�

тав свої глибокі знання з теорії

коливань. Завод ніяк не міг до�

вести до серійного виробництва

одну з модифікацій поршневого

авіаційного двигуна БМВ�6, лі�

цензію на випуск якого було

куплено за кордоном. Одна із

секцій колінчастого валу постій�

но руйнувалася при норматив�

них навантаженнях. Природно,

що інженери заводу намагалися

підсилити «слабку ланку» за ра�

хунок збільшення товщини валу.

А Володимир запропонував не

потовщувати, а, навпаки, полег�

шити коліно валу, щоб вивести

систему з резонансної зони. Ця

парадоксальна рекомендація і

стала вирішенням проблеми.

Після цього київського студента

запросили прочитати курс лек�

цій з динаміки конструкцій для

інженерів заводу.

У 1937 р., на рік раніше за

своїх однокурсників, Володи�

мир Челомей отримав диплом

інженера з відзнакою. Його зап�

рошують в Інститут математи�

ки АН УРСР у м. Києві, де він

працював над темою «Дина'мічна стійкість пружнихсистем». У 1937–1938 рр.

опублікував 14 наукових статей

і в 1939�му на Вченій раді Київ�

ського політехнічного інститу�

ту захистив кандидатську ди�

сертацію на тему «Динамічнастійкість елементів авіа'ційних конструкцій».

У 1940 р. в числі 50 найкра�

щих молодих учених СРСР його

прийняли у спеціальну докто�

рантуру при АН СРСР. 26�річний

Челомей був наймолодшим у

цій півсотні обраних. Затвер�

джується тема його докторської

дисертації: «Динамічна стій'кість і міцність пружноголанцюга авіаційного двигу'на». Він отримує Сталінську

стипендію в розмірі 1500 рублів,

значну, як на ті часи, суму. Для

порівняння — професор універ�

ситету отримував 1200 рублів.

Донька Володимира Мико�

лайовича — Євгенія Володими�

рівна розповідає: одразу після

зарахування до докторантури її

батька викликав Л. Берія і запро�

понував стати резидентом ра�

дянської розвідки в Німеччині,

оскільки в розвідці був дефіцит

технічних фахівців високого

класу. Навівши аргументи, що

він буде корисніший вдома як

вчений і конструктор, батько

відмовився, що було тоді небез�

печно. Берія, який не звик до за�

перечень, аргументи прийняв і в

подальшому Володимира Мико�

лайовича не переслідував»

Навесні 1941 року моло�

дий учений закінчив роботу

над докторською дисертацією і

успішно захистив її в Академії

наук УРСР. Але війна змінює

його плани. Документи до Ви�

щої атестаційної комісії СРСР

не дійшли. 22 червня 1941 року

Володимира Челомея терміно�

во викликали до Москви для

продовження роботи в Цен�

тральному інституті авіаційно�

го моторобудування ім. П. Бара�

нова (ЦІАМ).

Генеральний конструктор

Головною метою нового

призначення Челомея було

створення пульсуючого повіт�

ряно�реактивного двигуна для

бойових крилатих ракет, безпі�

19

ЗАСЕКРЕЧЕНИЙ КОНСТРУКТОР — В.М. ЧЕЛОМЕЙ

Модель «Протона» уДержавному музеї історії

космонавтикиім. К.Е. Циолковського

у Калузі (дві «пелюстки»сонячних батарей зняті)

КРАЇНАЗНАНЬ

20

№ 2�3 2011

лотних літальних апаратів та ви�

нищувачів. Ідею такого двигуна,

який працює без компресора

при підвищеному тиску повітря�

ного потоку, Челомей виношу�

вав ще під час студентської

практики на Запорізькому мото�

робудівному заводі. Восени 1942

року потужні вихлопи, схожі на

звуки канонади, що лунали з те�

риторії ЦІАМу (нині — район

метро «Авіамоторна»), сповісти�

ли про створення першого у сві�

ті двигуна такого типу.

У червні 1944 року стало ві�

домо про використання німець�

кою армією реактивних літаків�

снарядів «Фау�1» проти Англії.

Результат застосування цієї

зброї шокував. За кілька годин

було зруйновано 23 тисячі бу�

динків, поранено 18 тисяч лю�

дей, убито — 7 тисяч Невдовзі

Черчілль надсилає Сталіну пода�

рунок — збитий Фау�1. У ньому

виявився двигун, подібний до

раніше винайденого Челомеєм.

У відповідь постановою Держав�

ного комітету оборони і за нака�

зом наркома авіаційної промис�

ловості О. Шахуріна перед Воло�

димиром Челомеєм було пос�

тавлене завдання: створити нову

зброю — безпілотну крилату ра�

кету. Для цього він був призначе�

ний головним конструктором і

директором заводу ОКБ�52 в м.

Реутові в Підмосков’ї, нині НВО

«Машинобудування».

У фантастично короткі тер�

міни — менш ніж за півроку —

було випробувано десятки ра�

кет�снарядів. Спочатку їх запус�

кали з бомбардувальників Пе�8,

пізніше — з Ту�2. Бойову крила�

ту ракету 10X було прийнято на

озброєння на початку 1945 ро�

ку, що стало асиметричною від�

повіддю на Фау�1 і надало істот�

ну моральну й тактичну перева�

гу Червоній армії на завершаль�

ному етапі війни.

У квітні 1945 р. Володимира

Челомея викликали до Сталіна

для консультацій про можли�

вість подавити Берлін крилати�

ми ракетами перед його штур�

мом. Челомей категорично від�

кинув цей сценарій через велику

концентрацію мирних людей і

наявність видатних історичних

пам’яток у Берліні. За його слова�

ми, «наслідки в загальнолюд�

ському масштабі могли бути

катастрофічними». Сталін дос�

лухався до думки молодого

конструктора.

Після перемоги Володимир

Миколайович продовжує пра�

цювати над крилатими ракета�

ми з пульсуючими двигунами,

повертається до активної нау�

кової діяльності.

У 1952 р. йому присвоюють

звання професора, у 1958�му

обирають членом�кореспон�

дентом АН СРСР, а в 1962�му —

її дійсним членом. За кращу ро�

боту з теорії авіації у 1964 р. Че�

ломей був удостоєний Золотої

медалі ім. М. Жуковського, а

в 1977�му — Золотої медаліім. О. Ляпунова — вищої наго�

роди АН СРСР за видатні праці в

галузі математики і механіки. У

1974 р. науковця обирають дій�

сним членом Міжнародної ака�

демії астронавтики.

У 1959 р. В. Челомеяпризначено Генеральнимконструктором авіаційноїтехніки СРСР. Підприємство,

яке він очолив, змінило темати�ку: почало працювати на мир�ний космос і одночасно роз�робляти зброю для ракетних

військ стратегічного призна�чення.

Серед нових видів зброї,

створених Челомеєм у ті часи,

особливе місце належить раке�

там з крилом, що розкривається,

вони — гордість навіть сучасної

Росії. Крила такої ракети склада�

ються, вона закладається у кон�

тейнер, і щойно її вистрілюють,

спрацьовують пружини, які роз�

кривають крила. Це істотно під�

вищувало боєготовність ракети і

давало змогу компактно розміс�

тити її в пусковому циліндрич�

ному контейнері, розміри якого

були не набагато більші за саму

ракету. Такий контейнер вільно

розміщувався як на підводному

човні, так і на колісному або гу�

сеничному шасі. Крім того, гер�

метичний контейнер заповню�

вався азотом, що захищало раке�

ту від дії зовнішнього середови�

ща. Ідею було реалізовано в

прийнятій на озброєння в 1959

р. крилатій ракеті П�5.

Величезний внесок В. Чело�

мей зробив і в підвищення боєз�

датності підводного і надводно�

го військово�морського флоту

СРСР. Розробки Челомея ста�

новлять 80% озброєнь флоту.

Наприкінці 1970�х років

усі ці технічні рішення були

прийняті на озброєння в СРСР.

Підводний і надводний вій�

ськово�морський флот країни

обов’язково мав бути озброє�

ний крилатими ракетами В. Че�

Радянські штучні супутники Землі «Союз»

21

ЗАСЕКРЕЧЕНИЙ КОНСТРУКТОР — В.М. ЧЕЛОМЕЙ

ломея, рівних яким тоді не було

на жодному флоті світу.

Неоціненним є внесок Че�

ломея і в розвиток радянської

космонавтики. До його перших

космічних розробок 1963–

1964 рр. відносяться супутни'ки'винищувачі «Політ'1» і

«Політ'2», що можуть манев�

рувати на орбіті, змінюючи ви�

соту і кут нахилу площини орбі�

ти, та науковий супутник «Про'тон'1». Створена у 1965 р. під

його керівництвом ракета

«Протон» відправила в космос

найважчі апарати: усі орбіталь�

ні пілотовані станції «Салют»і «Мир», велику кількість геос�

таціонарних супутників зв’язку

та наукових модулів. «Протон»,

попри свій майже 45�річний

вік, виводить супутники на ор�

біту і сьогодні. Усього здійснено

понад 300 запусків цієї ракети.

Саме в конструкторському

бюро під керівництвом Воло�

димира Миколайовича наро�

дилася ідея створення довгот�

ривалої орбітальної станції,

своєрідного «космічного до�

му», яка стала основою для всіх

майбутніх пілотованих стан�

цій серії «Салют» і «Мир».

Це було доленосне рішен�

ня, оскільки пізніше носій

«Протон» забезпечив СРСР ве�

личезні успіхи в освоєнні Міся�

ця, Венери, Марса, створенні та

функціонуванні орбітальної

станції «Мир».

У 1980 р. було завершено

розробку автоматичної станції

«Алмаз» з радіолокатором на

борту. Станція не мала анало�гів у світі. Запуск аналогічної

станції цього класу було здій�

снено тільки в 1987 р. під наз�

вою «Космос'1970». Пізніше

американські фахівці визнали —

якби програмою висадки на Мі�

сяць керував Челомей, радянські

космонавти раніше за них здій�

снили б прогулянку по поверхні

природного супутника Землі.

Челомей намагався здій�

снити ще одну мрію — створити

апарати багаторазового косміч�

ного використання. Один із

проектів 1970�х рр. — крилатий

космічний корабель з екіпажем,

що виводиться на орбіту раке�

тою�носієм «Протон», внаслідок

численних перепон так і зали�

шився нереалізованим.

1983 р. завершується ство�

рення принципово нового типу

протикорабельних крилатих

ракет далекої дії для озброєння

атомних підводних човнів но�

вого покоління, що склали ядро

ударної потужності ВМФ СРСР.

Цими ж ракетами озброюють

нові ракетні крейсери. На по�

чатку 1980�х розгортається

проектування нової уніфікова�

ної крилатої ракети, яка повин�

на стати масовою зброєю ко�

раблів ВМФ СРСР.

На жаль, рамки, журнальної

статті не дозволяють у подроби�

цях розповісти про все, що зро�

Сергій Павлович КОРОЛЬОВ (1907�1966)

Радянський вчений і конс�труктор у галузі ракетобудуваннята космонавтики, головний конс�труктор перших ракет�носіїв,штучних супутників Землі, піло�тованих космічних кораблів, ос�новоположник практичної кос�монавтики, академік АН СРСР(1958, член кореспондент�1953),член президії АН СРСР (1960�1966), двічі Герой СоціалістичноїПраці (1956, 1961).

Вступивши 1924 р. до Київ�ського політехнічного інститутуза профілем авіаційної техніки,Корольов за два роки освоївзагальні інженерні дисциплінита став спортсменом�плане�ристом. Восени 1926 р. він пе�реводиться до Московського ви�щого технічного училища(МВТУ), яке закінчив у 1929 році.І одночасно закінчив Московськушколу льотчиків�планеристів і пі�лотів�парителів. З 1930 року пра�цював у Центральному КБ заводуім. В.Р. Менжинського, з серпня1931 — у ЦАГІ, створив низкуконструкцій планерів («Кокте�бель», «Червона зірка» та інші.)

Після знайомства з роботамиК.Е. Ціолковського Корольов за�хопився ідеями створення літаль�ного апарата (ЛА) ракетного ти�пу. У липні 1932 року призначе�

ний начальником Групи вивченняреактивного руху, де під його ке�рівництвом запущені перші ра�дянські ракети на гібридному па�ливі «ГИРД�09» (серпень 1933) іна рідкому паливі «ГИРД�Х» (лис�топад 1933). Головний інженер,заступник начальника Реактивно�го науково�дослідного інституту(1933), начальник відділу крила�тих ракет (1934), начальник групиракетних апаратів (1937). В періодроботи в РНДІ Сергій Павловичрозробив низку проектів ЛА, в то�му числі проекти керованої кри�латої ракети 212 (літала у 1939) іракетопланера РП�318�1 (1940).

Корольов — піонер освоєннякосмосу. З його іменем пов'яза�на епоха перших блискучих до�сягнень у цій галузі. Талант ви�датного вченого і організаторадозволив йому протягом бага�тьох років спрямовувати роботубагатьох НДІ і КБ на вирішеннявеликих комплексних завдань.Його наукові і технічні ідеї знай�шли широке застосування в ра�кетній і космічній техніці.

Під його керівництвом ство�рені перший космічний ком�плекс, багато балістичних та гео�фізичних ракет, запущені перші усвіті міжконтинентальна баліс�тична ракета, ракета�носій «Вос�ток» та її модифікації, штучнийсупутник Землі, здійснені польо�ти космічних кораблів «Восток» і

«Восход», на яких вперше в історіїздійснені космічний політ людини івихід людини в космічний простір;створені перші КА серій «Луна»,«Венера», «Марс», «Зонд», ШСЗсерій «Електрон», «Блискавка�1» тадеяких ШСЗ серії «Космос»; роз�роблено проект космічних кораб�лів «Союз».

Йому присуджена Ленінськапремія (1957). Корольов нагород�жений 2 орденами Леніна, орде�ном «Знак Пошани» і медалями.

Ім'я С.П. Корольова носять кра�тер на Марсі, кратер на зворотно�му боці Місяця, астероїд 1855.

М.В. Келдиш та С.П. Корольов

КРАЇНАЗНАНЬ

22

№ 2�3 2011

бив і планував зробити Володи�

мир Миколайович, для цього іс�

нують книги, які ми і радимо

вам прочитати. Завдання жур�

нальної статті — розбудити ва�

шу цікавість.

* * *

Щасливою і водночас дра�

матичною була доля і діяльність

Володимира Миколайовича Че�

ломея. 8 грудня 1984 р. його не

стало. Він пішов з життя спов�

нений ідей і творчих планів. Йо�

го останні космічні ідеї були реа�

лізовані вже без нього. Важкі су�

путники «Космос'1970» і «Ал'маз'1А» масою 18,5 т з комплек�

сом радіолокації були виведені

на орбіту відповідно 1987�го і

1991 р. — з метою дистанційного

зондування Землі. Багато косміч�

них проектів Челомея викорис�

товуються й донині.

Повернення до безсмертя

Тривалий час ім’я Володи�

мира Миколайовича Челомея

було фактично невідоме. Відкри�

ваючи його, постійно ставиш со�

бі запитання: «яким номером» у

ракетобудуванні колишнього

СРСР треба вважати Челомея? У

плеяді п’яти корифеїв ракетно��

космічної техніки — С. Коро�

льов, В. Челомей, Л. Люльєв,М. Янгель, В. Глушко, (перші

троє навчалися в КПІ) — місце

Володимира Миколайовича

особливе. Якщо всі вони були ін�

женерами від Бога з колосаль�

ною науковою інтуїцією і здат�

ністю науково�технічного пе�

редбачення, то Челомей спочат�

ку був видатним ученим�аналі�

тиком, талановитим педагогом, а

потім уже конструктором.

Як пригадує Сергій Хрущов,

«У своїх розробках Челомей ішов

не від конструкції до науки, а

від науки до конструкції». Кож�

ні дев’ять з десяти виробів, роз�

роблених у конструкторському

колективі Челомея, не мали ана�

логів у світовій практиці.

Оцінюючи діяльність

вченого як видатного науковця

та конструктора, можна кон�

статувати, що в апогей ядерно�

го протистояння між блоком

НАТО і країнами Варшавського

договору грізна зброя, створе�

на Челомеєм, стала важливим

чинником у досягненні парите�

ту сил між протиборчими сто�

ронами, що забезпечило стабі�

лізацію геополітичної ситуації

у світі і навіть прийняття низки

мирних ініціатив.

Проте його заслуги не ви�

черпуються лише зміцненням

оборони країни. Створення

нових оборонних систем мало

величезний вплив на загаль�

ний технічний прогрес. Роз�

робки нових технологій у ма�

шинобудуванні, матеріалоз�

навстві, приладобудуванні, ба�

гатьох інших галузях промис�

ловості дали вагомі результати

і для виробництва цивільної

продукції.

Здобувши визначні пере�

моги у космосі, Володимир Че�

ломей мріяв зустрітися зі свої�

ми американськими колегами,

з якими підсвідомо змагався

все своє життя. Він мріяв свої�

ми очима побачити великий і

красивий світ, який знав лише

зі знімків своїх супутників�роз�

відників. Мріяв побувати у ма�

ленькому польському містечку

Челомей і, можливо, знайти

своїх родичів. Це містечко таке

маленьке, що його немає на

карті Європи і світу. Не було

імені Челомей і на карті Радян�

ського Союзу, авторитет і сла�ву якого він підняв на кос�мічну висоту.

У музеї Київського політеху,

де В. Челомей починав навчан�

ня, сформувався як конструктор

і вчений і де захистив кандидат�

ську дисертацію, його портрет

висить на почесному місці се�

ред згаданих вище корифеїв аві�

ації і космонавтики, колишніх

київських політехніків.

Студенти факультету авіа�

ційних і космічних систем КПІ

вивчають оригінальні технічні

рішення Челомея, які вже стали

класичними. Найкращим випла�

чують персональну стипендію

імені видатного конструктора.

Література

Киевские политехники —

пионеры авиации, космонавти�

ки, ракетостроения: учеб. посо�

бие / М.З. Згуровский. — К.:НТУУ

«КПИ», 2009.

М.З. Згуровський, академік НАН України,

ректор НТУУ «КПІ»

Михайло Кузьмич Янгель (1911 � 1971)

Радянський конструктор ракетно�космічнихкомплексів, доктор технічних наук (1960), академікАН УРСР (1961), академік АН СРСР (1966), двічі Ге�рой Соціалістичної Праці (1959, 1961).

Очолював створення ракетних комплексів Р�12,Р�14, Р�16, Р�36, космічних ракет�носіїв «Космос»,«Космос�2», «Циклон�2», «Циклон�3», ракетногоблоку місячного корабля комплексу Н1�ЛЗ, косміч�них апаратів «Космос», «Інтеркосмос», «Метеор»,«Цілина» (1954�1971).

Останньою роботою М. Янгеля стали стратегічнікомплекси SS�17 і SS�18. Американці, дізнавшись про SS�18, охрестили її«сатаною». Тільки сотня таких ракет, за оцінками експертів США, здатнавивести на орбіту не тільки 1000 боєголовок індивідуального наведеннявеликої потужності, але також і 100 тисяч фальшивих цілей.

SS�18 внесена до «Книги рекордів Гіннесса» як «найпотужніша міжкон�тинентальна балістична ракета у світі». Технічні рішення, втілені в цій раке�ті, визнані класикою бойового ракетобудування. Ця ракета стала остан�ньою роботою Михайла Кузьмича Янгеля. 25 жовтня 1971, в день 60�річчявеликого ракетника, його серце зупинилося назавжди.

Ім'я М.К. Янгеля присвоєно Державному конструкторському бюро«Південне» (1991). Його іменем названі астероїд і кратер на Місяці, пік наПамірі.

ПОСЛЕДНЕЕ ЗАДАНИЕ КУРЧАТОВА

(Окончание.

Начало №1 2011)

Лёд тронулся! ...Но как�то

странно, замедляя ход, кружась

на месте, а то и идя вспять. Курча�

тов намечал построить «Украи�

ну» за полтора–два года, а строи�

ли 7 лет. Установка получилась

той же породы, но оказалась

щенком по сравнению с задуман�

ной. Тихо, «в рабочем порядке», в

«недрах» министерства, конечно

же не без влияния противников

крупного проекта (как их назвать

оппонентами?), задача всё уп�

рощалась.

Размеры финансирова�

ния существенно уменьши�

лись. И неожиданный новый

штрих — в «Постановление»

уже, кроме Харькова, попал

Новосибирск.

И, наконец, штрих пос�

ледний: «Украина», к наше�

му недоумению, сменила

имя: то, что от неё осталось,

в министерстве окрестили

«Ураганом»...(?) Очевидно,

в воспитательных целях.

Итак, стелларатор «Ура�

ган» (урождённая «Украина»)

был построен только в 1967

году. Однако он не был на�

шим первенцем. Оценив си�

туацию, мы, не дожидаясь

«Урагана», в 1964 году соору�

дили стелларатор своими

силами с участием харьков�

ских заводов.

Эта установка «Сири�ус» была меньше «Урагана»,

но успешно послужила при�

обретению опыта в решении

многих задач создания

сложных, стеллараторных, зам�

кнутых магнитных поверхнос�

тей, отработке способов нагре�

ва и диагностики плазмы. Итак,

мы осмелились начать сорев�

нование с фаворитами — тока�

маками.

Развитие стеллараторных

исследований не только в Харь�

кове, но и в мире (Германии,

Японии) шло параллельно с ра�

ботами по токамакам. В прин�

ципе это установки родствен�

ные, но судьба у них складыва�

лась по�разному. Токамаки

действительно были фаворита�

ми. Это объяснялось, безуслов�

но, их простотой и, пожалуй, да�

же удачливостью благодаря

именно простоте. В их торои�

дальной вакуумной камере, за�

полняемой «рабочим» газом,

индукционным способом воз�

буждается электрический ток,

который, ионизируя газ, созда�

ёт и нагревает плазму. Этот же

ток своим магнитным полем

вместе с магнитным полем, соз�

даваемым соленоидами, на�

детыми на камеру равномер�

но по её длине, помогает

удерживать горячую плазму

от контакта с её стенками.

Если при этом будут соз�

даны необходимые условия:

температура (свыше 100

миллионов градусов), плот�

ность плазмы и время её на�

дёжной изоляции от стенок

такие, что их произведение

будет превышать определён�

ную величину (1014 с/см3 для

смеси газов дейтерия и три�

тия и 1016 с/см3 только для

дейтерия), тогда согласно те�

ории должна начаться само�

поддерживающая термоя�

дерная реакция.

По существу, токамак

работает как трансформа�

тор, вторичной обмоткой

которого является плазмен�

ное кольцо. Это означает,

что токамак может рабо�тать только в импуль'сном режиме.

IÑÒIÑÒÎÎÐIß ÒÅÕÍIÊÈÐIß ÒÅÕÍIÊÈ

Игорь Васильевич Курчатов и КириллДмитриевич Синельников

КРАЇНАЗНАНЬ

24

№ 2�3 2011

В отличие от токамака стел�

ларатор — машина «более спо�

койная», работать может в ста�

ционарном режиме. Ему не ну�

жен ток, текущий по плазме —

источник возмущений, порож�

дающий в ней неустойчивости,

опасные для удержания. В стел�

лараторе плазма «бестоковая». В

нём используется дополнитель�

ная винтовая обмотка, которая

несколько усложняет конструк�

цию, но зато позволяет созда�

вать в вакууме нужные замкну�

тые магнитные оболочки, удер�

живающие плазму.

Качество оболочек играет

огромную роль, и оно поддаётся

(в отличие от токамаков) контро�

лю. Это имеет принципиальное

значение, так как позволяет кор�

ректно изучать стеллараторы, а,

стало быть, и совершенствовать.

Результаты, получаемые на

токамаках ИАЭ, тогда впечатля�

ли. Академик Л.А. Арцимович,

совершив вояж по плазменным

лабораториям США, успешно

обратил многих американских

физиков в «токамачную веру».

Этому, безусловно, способство�

вали более чем скромные их ус�

пехи на стеллараторах в Прин�

стоне. Увы, время удержания

плазмы в стеллараторе «С» под�

чинялось закону Бома, что оз�

начало слабую зависимость от

магнитного поля, практически

лишало перспективы создания

реактора. Американцы не скры�

вали разочарования.

Наш стелларатор «Ураган�

1» был построен в Ленинграде и

запущен в Харькове в 1967 году

с опозданием на 7 лет. И всё же

ему было суждено сыграть роль

мирового лидера в исследова�

ниях стеллараторов. Прежде

всего, он совершенно спокойно

прошёл пресловутый «Бомов�

ский риф», на который «напоро�

лись» в Принстоне. Время жиз�

ни плазмы в нашем «Урагане»

превышало бомовское в 30 раз!

Успех «Урагана'1» сти'мулировал дальнейшее раз'

витие стеллараторов в Гер'мании и Японии.

Решающим фактором успе�

ха была... наша техническая отс�

талость (!). Дело в том, что амери�

канцы рассчитали свой стелла�

ратор на современных компью�

терах, затем изготовили с высо�

кой точностью в условиях кон�

курса на фирмах магнитную сис�

тему, собрали и поторопились к

началу международной конфе�

ренции начать эксперименты.

Мы же, не имея подходящих

компьютеров, считали попро�

ще, «вручную». На высокую точ�

ность изготовления магнитной

системы на наших заводах тем

более нельзя было рассчиты�

вать. Оставалось после сборки

вести её тщательную настройку.

Она оказалась весьма сложным

делом, длилась почти полгода.

Однако была завершена успеш�

но: зондирующие тонкие элек�

тронные пучки, введенные

внутрь вакуумной камеры, пока�

зали в итоге наличие замкнутых

магнитных оболочек. В резуль�

тате плазма в них и должна была

удерживаться в соответствии с

теорией.

Надо вообще заметить: лю�

бая, даже самая простая система

после изготовления требует до�

водки. Здесь часто должно про�

являться то, что называется экс�периментальным искусством.

Несомненным достоинс�

твом первых токамаков была их

технологическая простота, зам�

кнутые магнитные оболочки в

них получались автоматически,

благодаря суперпозиции маг�

нитных полей двух токов —

кольцевого в плазме и тока в об�

мотках соленоидов, надетых на

камеру. Вместе с тем токамаки

плохо поддавались изучению

вследствие взаимозависимости

нагрева и удержания плазмы те�

кущим по ней током.

Очень скоро пришло пони�

мание, что путь к термоядерно�

му реактору будет долгим и тер�

нистым. В ходе исследований

стало ясно, что «простым» тока�

макам для преодоления этого

пути необходимо решить для се�

бя, по крайней мере, две неп�

ростые технологические задачи.

Нужно было им дооснас�

титься:

1) системой длительного

поддержания тока в плазме, то

есть перейти из импульсного,

хотя бы на квазистационарный

режим;

2) системой удаления пос�

торонних примесей из горячей

плазмы, которые могут «пога�

сить» реакцию. Этот так назы�

ваемый дивертор, дополни�

тельная часть магнитной систе�

мы, должен уводить по сило�

вым линиям из зоны реакции

частицы, имеющие, в силу раз�

ных причин, тенденцию по�

пасть на стенки камеры и выз�

вать выделение примесей в ви�

де тяжёлых ионов, охлаждаю�

щих плазму.

Стационарный или квазис�

тационарный режим работы ре�

актору необходим, чтобы избе�

жать опасных тепловых ударов

по первой стенке вакуумной ка�

меры, неизбежных при работе в

импульсном режиме.

Для стеллараторов же стаци�

онарный режим является основ�

ным. Кроме того, важное досто�

инство стеллараторов — возмож�

ность их корректного изучения —

позволило решить безболезнен�

но и вторую задачу — создание

дивертора. Так появился тор'

Лев Андреевич Арцимович(1909�1973)

25

ПОСЛЕДНЕЕ ЗАДАНИЕ КУРЧАТОВА

сатрон — стеллара�

тор с дивертором, ра�

ботающий в стацио�

нарном режиме. Здесь

примечательно, что

на пути к реактору то�

камак становится

сложнее, стелларатор

же, став торсатроном,

заметно (приятный

элемент «везения»!)

проще: торсатрон

имеет уже не две об�

мотки магнитного по�

ля, а только одну, уни�

версальную.

На длинной,стайерской дис'танции на пути креактору тока'мак оказался быстрымспринтером, не имеющимвозможности достичь фини'ша без допинга.

Торсатрон был предложен в

ХФТИ В.Ф. Алексиным ещё в

1961 году, а в 1968 году эта идея

уже была «переоткрыта» во

Франции С. Гурдоном, а также

К. Уо в Японии. Первый в мире

торсатрон «Сатурн» был соо�

ружён в Харькове в 1970 году.

Его особенность состоит в том,

что нужная конфигурация маг�

нитного поля в нём создаётся

только одной трёхполюсной

винтовой обмоткой с токами,

текущими в одном направлении.

Диверторная конфигурация

«бесплатно» образуется этой же

винтовой обмоткой.

Самый большой в мире

торсатрон «Ураган�3» был уже

целиком сооружён в Харькове с

помощью заводов города в ав�

густе 1982 года. Техническое

решение его конструкции, ка�

завшееся смелым, даже сегодня

я бы назвал дерзким. Все обмот�

ки магнитного поля размеща�

ются в вакууме внутри бака ём�

костью 70 кубометров. Система

откачивается одним (!) высо�

копроизводительным электро�

разрядным насосом, специаль�

но разработанным и изготов�

ленным в институте, до вакуума

10�6 мм рт. ст. и выше. В этой

уникальной установке исполь�

зуются эффективные резонан�

сные способы высокочастотно�

го нагрева плазмы, современ�

ные методы её диагностики.

Предусмотрена возможность

внешней инжекции горячей

плазмы из «пушек».

В рамках стеллараторной

программы ХФТИ удалось ре�

шить немало сложных задач.

Прежде всего — принципиаль�

ную: мы отказались от исполь�

зования тока, возбуждаемого

индукционным способом в

плазме тороидальных ловушек,

то есть отмежевались от «тока�

мачного режима».

Сделать такой решитель�

ный шаг, перейти к реально

«стеллараторному» режиму, к

работе с «бестоковой» плазмой,

позволили успехи в исследова�

ниях взаимодействия высоко�

частотных полей с плазмой. На

наших стеллараторах были

удачно использованы предыду�

щие результаты по нагреву плаз�

мы в области ионного циклот�

ронного резонанса на стендо�

вых установках.

Здесь впервые удалось

продемонстрировать возмож�

ность эффективного нагрева

плазмы по всей

длине замкнутой

магнитной ловуш�

ки с помощью воз�

буждения и после�

дующего затуха�

ния ионно�цик�

лотронных волн.

Необходимые

условия для затуха�

ния на своём «маг�

нитном пляже»,

волны «находили»

сами на неодно�

родностях магнит�

ного поля внутри

установки. (Это,

действительно, на�

поминает затуха�

ние обычных мор�

ских волн на пологом пляже).

Такой принципиальной важ�

ности результат открыл пер�

спективу нагрева плазмы в зам�

кнутых ловушках. Его успеху

способствовала удачная конс�

трукция возбуждающей волны

антенны, которая позволяла

уверенно вводить в плазму

мощность свыше 1 мегаватта,

разработанная О.М. Швецом.Выполнение столь слож�

ной комплексной программы

потребовало решения многих

задач; разработки способов

создания плазмы с температу�

рой в сотни миллионов граду�

сов и эффективной изоляции

её от окружающей среды, полу�

чения «чистого», безмасляного

вакуума в больших объёмах;

расчёта, изготовления и нас�

тройки сложнейших магнит�

ных полей, отработки методов

диагностики горячей плазмы и

многого другого.

Одним из важных дости�

жений являлась попутная раз�

работка в ходе этих работ но�

вой плазменной технологии

создания необычных материа�

лов в виде покрытий много�

функционального назначения

на различных изделиях про�

мышленности (программа

«Булат»).

«Стеллараторный штаб». В.Т. Толок (третий слева),в группе ведущих сотрудников лаборатории физики

плазмы

КРАЇНАЗНАНЬ

26

№ 2�3 2011

Основным на�

учным результатом

программы «Ура�

ган» является де�

монстрация эффек�

тивности удержания

горячей плазмы в

стеллараторах в со�

ответствии с имею�

щимися параметра�

ми, разработка и ис�

пользование ВЧ�ме�

тодов нагрева плаз�

мы, работа с «бесто�

ковой» плазмой.

Важным шагом

в развитии иссле�

дований стационарного удер�

жания плазмы в замкнутых маг�

нитных ловушках явилось соз�

дание модифицированных

стеллараторов торсатронов,

имеющих необходимые для ре�

актора системы.

Главный же результат —

сформирование коллектива вы�

сококвалифицированных спе�

циалистов — термоядерщиков,

разработчиков и исследовате�

лей уникальных магнитных

систем.

Можно также отметить,

что успешная работа торсат�

ронной (гелиотронной в япон�

ской терминологии) магнит�

ной системы в вакууме («Ура�ган�3», «Ураган�3М», «LHD»в г. Токи, Япония) приводит к

отнюдь не фантастическим со�

ображениям о возможности

размещения термоядерного ре�

актора в космосе.

Дальнейший ход событий

показал перспективность стел�

лараторов: исследования их

развиваются. В Германии в

ядерном центре Грейсвальд со�

оружается крупный стеллара�

тор W�7x, стоимость которого

оценивается в один миллиард

долларов.

Впечатляющие результаты

получены на гелиотроне (тор�

сатроне) такого же масштаба —

«LHD» в Японии. Гелиевая плазма

с плотностью до 1013 см�3 и тем�

пературой ионов 30 миллионов

градусов удерживается стацио'нарно 32 минуты (!). И даже

в США (ирония судьбы) начался

«стеллараторный ренессанс» —

в Принстоне — «родине» стелла�

раторов, разрабатывается уста�

новка новейшей конструкции.

Сегодня совершенно оче�

видно, что близорукое решение

московских чиновников с их

«учёными–советниками–оппо�

нентами» отказаться от строи�

тельства стелларатора «Украи�

на», с параметрами, предложен�

ными Курчатовым, сильно за�

тормозило развитие исследо�

ваний по проблеме управляе�

мого термоядерного синтеза

(УТС) вообще. В частности же,

это была отмена дальновидно�

го замысла Курчатова о созда�

нии в Харькове крупнейшего

мирового термоядерного цен�

тра ещё в начале 60�х годов.

Тем не менее, даже сокра�

щение объёма финансирования

после кончины Игоря Васи�льевича Курчатова всё же

позволило заложить в Харькове

основы современной экспери�

ментальной базы для работ по

«термояду», мощность которой

постоянно наращивалась до

конца 80�х годов.

И сегодня, несмотря на ог�

ромные материальные труд�

ности в обеспечении выполне�

ния научной программы, исс�

ледования продол�

жаются, хотя и в

существенно мень�

ших масштабах.

Что же касается

« с о р е в н о в а н и я

родственников» —

токамаков и стел�

лараторов, то со�

вершенно очевид�

на его польза для

решения общей,

объединяющей це�

ли — создания бо�

лее совершенного

термоядерного ре�

актора.

Время подтвердило право�

ту академика Игоря Васильеви�

ча Курчатова, умевшего ставить

и решать крупномасштабные

задачи государственного зна�

чения.

Так должно быть и с разра�

боткой проблемы управляемо�

го термоядерного синтеза.

Следует помнить о доверии,

оказанном украинским учё�

ным академиком Курчатовым

— Великим Гражданином сво�

ей страны.

Литература1. Л.А. Арцимович. Управляемые

термоядерные реакции. —Госу

дарственное издательство фи

зико�математической литера

туры. — М., 1961.

2. В.Т. Толок. Исследования торо

идального удержания плазмы в

ХФТИ АН УССР. — Атомная

энергия. — т. 44, вып.1., 1978.

3. «Термоядерный «Ураган». «Ре�

портаж из Харьковского физи�

ко�технического института». —

«Правда» — 25.12.1971.

4. «Заработал «Ураган» Харьков,

28. (ТАСС). — «Правда» —

29.08.1982.

В.Т. Толок,доктор физико�математических

наук, член�корреспондент НАНУ,

ветеран Великой Отечественнойвойны

Слева направо: президент Академии наук УкраиныБ.Е. Патон, В.Т. Толок, президент Академии наук СССР

А.П. Александров, 1981 г.

РЕАЛЬНА ФІЗИКА ФАНТАСТИЧНИХ ПРОМЕНІВ

Люди здавна мріяли при�

боркати променеву енергію. Свої

мрії вони втілювали у фольклорі,

де наділяли відповідними здіб�

ностями богів, героїв та фантас�

тичних персонажів. Так, згідно з

міфами, грецький бог Зевс вмів

кидати вогнем�блискавкою у

своїх ворогів. Великому грецько�

му вченому Архімеду припису�

ють перше практичне застосу�

вання «променевої зброї». За ле�

гендою, Архімед за допомогою

великої кількості дзеркал спалив

ворожий флот, сфокусувавши на

його кораблях сонячне світло.

Пізніше променева зброя

увійшла до вжитку письменни�

ків�фантастів. Пригадаймо хоча

б класичні романи Герберта Уел�

са «Війна світів» та Олексія Тол�

стого «Гіперболоїд інженера Га�

ріна». У сучасній фантастиці час�

то можна зустріти так звану

«енергетичну зброю»: фазери,

бластери, світлові мечі тощо.

Всепроникні та всеруйнівні про�

мені чудово вписуються в закони

фантастичного жанру з його

битвами, збройними сутичками

та іншими проявами одвічної бо�

ротьби добра і зла.

Із таємничими променями

пов’язаний цікавий епізод з на�

шої недавньої історії, про який

розповів письменник Костянтин

Паустовський у своїй «Повісті

про життя».

Кінець січня 1919 року.

Пройшло півтора місяці, відколи

новий самопроголошений най�

вищий орган революційної укра�

їнської влади — Директорія —

повалив гетьмана і оголосив про

відновлення Української Народ�

ної Республіки. Складна зовніш�

ньополітична ситуація, невміле

керівництво, відсутність під�

тримки з боку населення — усе

це призвело до того, що станови�

ще Директорії в столиці стало

практично безнадійним. Перехід

міста в руки більшовиків був

справою найближчих днів. Саме

тоді і з’явилися в Києві оголо�

шення про загадкові «фіолетові

промені». Паустовський писав:

«Коли бої розпочалися під

самим Києвом, у Броварах і Дар

ниці, і всім стало зрозуміло, що

справа Петлюри приречена, у

місті оголосили наказ петлю

рівського коменданта. У наказі

було сказано, що у ніч на завтра

командуванням петлюрівської

армії будуть застосовані проти

більшовиків смертоносні фіоле

тові промені, надані Петлюрі

французькою військовою владою

за посередництва «друга вільної

України» французького консула

Енно. У зв’язку з пуском фіолето

вих променів, населенню міста

пропонувалося, аби уникнути

зайвих жертв, в ніч на завтра

сховатися у підвали та не вихо

дити до ранку».

Розв’язка цієї майже містич�

ної історії виявилася швидкою і

досить прозаїчною. Знову слово

Костянтину Паустовському :

«У ніч «фіолетових проме

нів» у місті була мертва тиша.

Навіть артилерійський вогонь

ÔÔII ÇÈÊÀÇÈÊÀ

Такою видавалася грізна променева зброя напередодні Другої світової війни

КРАЇНАЗНАНЬ

28

№ 2�3 2011

замовк, і єдине, що було чути, —

це віддалений гуркіт коліс. За

цим характерним звуком київ

ські старожили зрозуміли, що з

міста у невідомому напрямку

поспішно віддаляються армій

ські обози. Так воно і сталося.

Вранці місто було вільне від пет

люрівців, виметене до останньої

порошинки. Чутки про фіолето

ві промені для того і було пуще

но, аби вночі піти без перешкод».

Залишається з’ясувати, чому

творцям цієї страшилки прий�

шла в голову ідея лякати людей

не червоними і не зеленими, а са�

ме фіолетовими променями?

Нагадаємо, що описані події

відбувалися на початку ХХ століт�

тя. То був період великих відкрит�

тів у фізиці й техніці. Про радіа�

цію та рентгенівські промені, ра�

діо і кіно, аероплани і двигуни

внутрішнього згорання, як про

сенсації, дуже емоційно писали

тодішні газети. На слуху у публіки

крутилася безліч нових незрозу�

мілих слів, запозичених газетяра�

ми у вчених колах. Серед них вия�

вився досить зловісний на слух,

але невинний по суті, вираз «ульт�

рафіолетова катастрофа». Так фі�

зики назвали невідповідність за�

кону Релея�Джинса дійсному

розподілу спектра теплового вип�

ромінювання в короткохвильовій

(ультрафіолетовій) області.

Завдяки ласим до сенсацій

журналістам у головах читачів

слово «ультрафіолетовий» (та й

просто «фіолетовий») увійшло до

міцної асоціації зі словом «катас�

трофа» і набуло апокаліптичного

сенсу, який ще більш зміцнився

на тлі боязливого шанування

«променевої зброї». Таким чи�

ном, за задумом дотепників, саме

«фіолетові промені» повинні бу�

ли викликати у людей асоціації з

чимось небезпечним, загрозли�

вим для життя і здоров’я; змусити

їх сидіти удома і не з’являтися на

вулиці.

За тими ж законами жанру,

принцип дії променевої зброї

вважається очевидним і, тому не

потребує додаткових пояснень.

Знання фізики в обсязі шкільної

програми повинно вистачати,

аби читач не замислювався над

внутрішнім устроєм та фізичною

природою руйнівних властивос�

тей фазерів, бластерів та іншого.

В особливих випадках і для біль�

шої переконливості, фантасти

використовують для опису своїх

пристроїв науково�технічні тер�

міни, наприклад: «панель актива�

ції», «матриця емітера», «фокусу�

ючий кристал». Ніякого особли�

вого сенсу в цьому немає.

У той же час, використання

променевої енергії на благо — в

творчих цілях — через неочевид�

ність фізичних принципів і різ�

номанітність застосувань вима�

гає більш серйозного наукового

підходу. Простого переліку нау�

коподібних термінів вже не вис�

тачає для переконливості. Відпо�

відно, професійний рівень і нау�

кова підготовка автора твору ма�

ють відповідати значно вищим

вимогам. Тому «корисним» про�

меням у фантастиці пощастило

менше. Проте наукова значу�

щість ідей, висловлених автора�

ми стосовно «променів життя»,

незрівнянно вища у порівнянні з

«променями смерті».

Для прикладу звернімося до

класичних творів радянської на�

укової фантастики, у яких диво�

вижним чином були передбачені

важливі відкриття на перехресті

фізики і біології, що сталися в 60�

70 рр. ХХ століття.

Наш видатний земляк Ми'хайло Опанасович Булгаков в

середині 20�х років написав нез�

вичайну для свого часу фантас�

тичну повість «Фатальні яйця»(Первинна — журнальна — назва

«Промінь життя»). Коротко

нагадаємо сюжет. Професор зоо�

логії Персиков випадково від�

криває дивовижні «червоні про�

мені», здатні значно прискорю�

вати біологічні процеси.

«...Завдяки тому, що асис�

тент відкликав професора,

амеби пролежали півтори го�

дини під дією цього променя і

вийшло от що: у той час, як в

диску поза променем зернисті

амеби валялися в’яло і безпорад�

но, в тому місці, де пролягав чер�

воний загострений меч, відбува�

лися дивні явища. У червоній

смужці кипіло життя. Сіренькі

амеби, випускаючи псевдоніжки,

тягнулися щосили в червону сму�

гу і в ній (немов чарівним чином)

оживали. Якась сила вдихнула в

них дух життя. Вони лізли згра�

єю і боролися один з одним за міс�

це в промені. У нім ішло скажене,

іншого слова не підібрати, роз�

множення. Ламаючи і перевер�

таючи усі закони, відомі Перси�

кову як свої п’ять пальців, вони

розмножувалися брунькуванням

на його очах з блискавичною

швидкістю».

Як випливає з подальшої

оповіді, джерелом таємничого

випромінювання стала дугова

лампа денного освітлення (яка,

ймовірно, працювала на парах

ртуті). В результаті заломлення

світла і розкладання його в

спектр на оптичних елементах

мікроскопа, в полі зору опинив�

ся промінь червоного світла,

який і спричинив описаний ви�

ще біологічний ефект. Як тут не

згадати про біостимулюючу дію

випромінювання гелій�неоно�

вого лазера («Країна знань» № 9�

10 2010 р.). Чи не від булгаків�

ського променя життя укоріни�

лася думка про біологічну ефек�

тивність саме червоної області

спектру?

Доля чудового відкриття ви�

явилася сумною. «Променями

життя» помилково опромінили

яйця крокодилів і змій, які стали

миттєво розмножуватися і

загрожувати населенню. Виник�

ла загальна паніка, після чого в

ситуацію втрутилися військові.

Одна з головних ідей повісті —

відповідальність ученого перед

людством за свої відкриття.

У кінці 40�х років у світ вий�

шов науково�фантастичний ро'ман Сергія Розвала «Промені

29

РЕАЛЬНА ФІЗИКА ФАНТАСТИЧНИХ ПРОМЕНІВ

життя». Тема, піднята М.О.Бул�

гаковим, отримала розвиток у бі�

омедичному аспекті. Спочатку

сюжет роману нагадує булгаків�

ський: професор Чьюз відкрив

промені, що мають надзвичайно

сильну біологічну дію.

«Я ставив перед собою зав�

дання: знайти нові бактерицид�

ні промені, проникаючі, як X—

промені Рентгена, і такі, що по�

ширюються на велику терито�

рію. Відкриті мною Yпромені

так само невидимі, як і Xпроме�

ні», — розповідає головний герой

твору. На запитання журналіста :

«А яка природа Y — променів?»

дається ухильна відповідь: «Моло�

дий колего, дозвольте на це запи�

тання не відповідати. Ви розумі�

єте, що у всякого винаходу є свій

секрет. Дозвольте мені поки що

його зберегти. Згодом, я сподіва�

юся, в цьому не буде необхіднос�

ті». Проте, в подальшому фізич�

ний зміст відкриття більше не

згадується. Але, в даному випадку,

це не принципово. Важливіше ін�

ше: те, яким чином промені

впливають на біологічні об’єкти.

«…Пам’ятаю, — продовжує

Хьюз, — як одного разу замість

променів, що вбивають мікроби,

я знайшов такі, які, навпаки,

припали їм до смаку: вони наба

гато швидше розмножувалися в

цих променях. Я був у відчаї. А усе

виявилося просто: потрібно бу

ло тільки збільшити інтенсив

ність тих же променів, і мікро

би гинули».

Отже, для мікроорганізмів

біологічний ефект виявився іс�

тотно залежним від потужності

випромінювання. І в той же час,

промені певної інтенсивності,

що чинили фатальну дію на бак�

терії, на людину діяли найспри�

ятливішим чином — допомагали

боротися з різними хворобами,

зокрема, невиліковними. Знову

згадується одна із закономірнос�

тей лазерної біостимуляції —

чим вища і складніша організація

біологічної системи, тим біль�

ший вплив на неї спричиняє

слабке випромінювання лазера.

Нарешті, згадаємо твір ра�

дянського письменника Володи�мира Нємцова, представника

так званої фантастики «ближньо�

го прицілу». Для цього напряму

характерна посилена увага до на�

уково�технічної сторони сюжету,

що розвивається навколо кон�

кретного винаходу або відкриття.

Оповідання, про яке йти�

меться далі, називається «Шос'те почуття».

Міста Середньої Азії підда�

лися нашестю незліченних хмар

сарани. Ненажерливі комахи, що

нестримно рухаються широким

— у декілька десятків кілометрів

— фронтом залишають після се�

бе порожні поля, обгризені до

стовбурів сади, заражені водой�

ми, замкнуті високовольтні лінії.

У містах життя практично пара�

лізоване: припинилася подача

електроенергії, обірвався теле�

фонний зв’язок, зупинилися хлі�

бозаводи, не працюють їдальні та

магазини. Сарана скрізь — у кон�

дитерських і аптеках, на ткаць�

ких фабриках, у лікарнях і шко�

лах. А попереду квітучі сади Фер�

ганської долини.

Надзвичайна комісія прий�

няла рішення — за будь�яку ціну

знищити сарану в місті, не про�

пустити її далі. Але ж як це зро�

бити?

На допомогу приходить ін�

женер�радіофізик. Він пропонує

заманювати сарану в пастки, де її

знищувати. Приманкою має слу�

жити електромагнітне радіовип�

ромінювання з дуже короткою

довжиною хвилі. За допомогою

апарата, сконструйованого інже�

нером, сарану вдалося перемог�

ти. Детальне, характерне для

письменника В. Нємцова, пояс�

нення принципу роботи, автор

вклав у вуста свого героя.

«…Тепер залишається розпо

вісти про апарат, який звільнив

місто від сарани.

За кілометри летять жу

ки і метелики у гості один до

одного. Не знаючи адреси, вони в

темряві спускаються в потріб

ному місці, як крихітні літаки

при сліпій посадці. І мені здава

лося, що вони летять на неви

димі вогні радіомаяка, як літа

ки з радіокомпасом. Насправді,

як комахи знаходять один од

ного? Учені кажуть, що у комах

є таємниче «шосте чуття»,

яким вони користуються. Щось

подібне до особливого нюху.

А можливо, таємниче «шос

те чуття» — це радіохвилі, що

випромінюються антенами ко

мах? Вусики жуків і метеликів

так і називають грецькою мо

вою — «антена». Ось звідки піш

ла ця назва в радіотехніці.

Літають жуки з вусиками

антенами і з радіостанціями

мікрохвиль. «Але ж вусики не з

дроту», — скажете ви. Це нічого

не означає: мікрохвилі можуть

випромінюватися антенами з

діелектрика. Усе це, звичайно,

припущення, але цілком імовір

но, що радіостанції жуків або

метеликів працюють тільки у

польоті. Адже мікрохвилі поши

рюються лише в межах прямої

видимості.

Пам’ятаю, на фронті біля

маленької радіостанції, навколо

тонкої лозини антени, що вису

нулася з окопу, вилися хрущі. Во

ни зліталися, як на світло. Мож

ливо, якінебудь далекі обертони

маленької радіостанції схвилю

вали жуків і привели їх до мене.

У перерві між боями я малю

вав їхні вусики, обчислюючи мілі

метри хвиль, креслив деталі

Кадр із фільму «Фатальні яйця» (Росія, 1995 р.). Під час зйомок

використовувався промінь червоноголазера

КРАЇНАЗНАНЬ

30

№ 2�3 2011

апарата. І коли я приїхав у рідне

місто, апарат «шостого чут

тя» став темою моєї роботи в

інституті. Я сподівався створи

ти потужний генератор в діа

пазоні «білої плями», де раніше

хвилі генерували непрямим шля

хом і вони реєструвалися лише

спеціальними приладами — та

ка нікчемна була їх потужність.

І це мені вдалося.

Я хотів налаштовувати

свій генератор на будьяку хви

лю, що приймається вусиками

комах. Тому я думав, що до мене

прилітатимуть то жуки, то

ґедзі, то сарана. Так і вийшло. Те

пер ми побудуємо спеціальні ра

діостанції в усіх районах країни.

На заклик мікрохвиль з полів і са

дів злітатимуться крилаті

шкідники. Наші родючі землі, зе

лені луки і сади забудуть про на

шестя жуків, метеликів, сарани,

які не давали рослинам вільно

жити і квітнути.

Але це не все. Потрібно

знайти ще коротші хвилі, які,

можливо, випромінюються ко

марами, мухами та іншими

дрібними комахами. Тоді, зни

щуючи комарів, ми назавжди

позбавимося від малярії. Мухи

перестануть розносити хворо

би. У них буде одна дорога — в

труби підземних приймачів. Ди

кі бджоли прилетять в наші ву

лики з повним запасом запаш

ного меду. Їм вкажуть шлях хви

лі генераторів».

Оповідання В. Нємцовамістить дві надзвичайно важ�

ливі ідеї. По�перше, — резонан�

сний (вибірковий по частоті)

характер взаємодії електромаг�

нітного випромінювання з біо�

логічними об’єктами (в даному

випадку — з комахами), що ав�

тор логічно пояснив наявністю

вусиків�антен, налаштованих

на певну довжину хвилі. По�

друге, — вказівка на конкрет�

ний діапазон біологічно актив�

них частот, що відповідає мілі�

метровим довжинам хвиль у

вакуумі (порядку довжини тих

самих вусиків�антен). В. Нєм�цов, безумовно, мав рацію у

тому, що міліметровий діапа�

зон до середини 60�х років був

«білою плямою» для цивільних

досліджень. Відповідні розроб�

ки проводилися переважно у

рамках військових програм.

Відкриття незвичайних біоло�

гічних ефектів дії міліметрових

хвиль сталося випадково, май�

же, як і у випадку з професором

Персиковим.

Канадський біофізик

С.Д. Уебб під час дослідження

процесу дегідратації (зневод�

нення) мікроорганізмів виявив,

що слабке випромінювання мік�

рохвильового спектрометра

майже миттєво пригнічує клі�

тинний метаболізм. Результати

виявилися настільки незвичай�

ними, що статтю одразу ж опуб�

лікував провідний науковий

журнал «Nature».

Аналогічний ефект схожим

чином зареєстрували радянські

радіофізики. Їхня перша стаття

так і називалася «Вплив мілі'метрових хвиль на мікрофло'ру повітря приміщення».

До вивчення цікавого яви�

ща долучилися інші наукові

групи. Виявилося багато зако�

номірностей, передбачених

раніше фантастами: і універ�

сальний, такий, що поширю�

ється на усі форми живого, ха�

рактер дії, і резонанси в час�

тотних залежностях, і диво�

вижні цілющі властивості. Пос�

тупово приходило переконан�

ня, що учені зіткнулися з фун�

даментальним, внутрішньо

властивим усьому Живому фе�

номеном. Але про це — у наших

подальших публікаціях.

Повернімося до радянської

фантастики. Якщо узагальнити

наукові ідеї розглянутих творів,

то отримаємо не що інше, як

формулу реального відкриття,

здійсненого майже через трид�

цять років після перших публі�

кацій С. Розвала і В. Нємцова.Група російських радіофізиків

на чолі з академіком М.Д. Девят�

ковим повідомила, що ними

«експериментально встановле�

но невідоме раніше явище гос�

трорезонансної реакції живих

організмів на дію електромаг�

нітних хвиль міліметрового ді�

апазону малої інтенсивності,

яке полягає в тому, що у відпо�

відь на таку дію відбуваються

зміни функціональної актив�

ності організму».

Хтозна, якби вчені уважніше

читали наукову фантастику,

можливо, важливе відкриття ста�

лося б значно раніше? Адже в зга�

даних творах присутні не лише

абстрактні ідеї, породжені бага�

тою уявою письменників, але і

конкретні варіанти технічних рі�

шень, підказані ґрунтовними

знаннями та письменницькою

інтуїцією.

Згадайте лампу професо�

ра Персикова. Навряд чи сам

М.О. Булгаков уявляв собі, нас�

кільки прозору підказку він

дав винахідникам. Відомо, що

спектр випромінювання дуго�

вих ламп надвисокого тиску

простягається від мікрохвиль

до ультрафіолету. Саме такі

лампи, після фільтрації неба�

жаних ділянок спектру, знахо�

дять застосування в спектро�

метрах міліметрового діапазо�

ну. А книги В. Нємцова — то

взагалі збірки потенційних

винаходів і відкриттів. Треба

тільки уважно і вдумливо їх

читати.

Залишається додати, що нау�

кову фантастику корисно читати

не лише ученим та інженерам,

але й тим (і це у першу чергу), хто

готується ними стати.

А.В. Якунов,кандидат фізико�математичних

наук,доцент кафедры оптики фізичного

факультетуКНУ імені Тараса Шевченка

E�mail: yakunov@univ.kiev.ua

ХИМИЯ И КОСМИЧЕСКИЕ ПОЛЁТЫ

Недостаточно знания,

необходимо также применение.И. Гёте

Все это знают или думают,что знают

Первый полёт человека в

космос был осуществлён 12 ап�

реля 1961 года. Этому полёту

предшествовала громадная ра�

бота конструкторов, физиков,

химиков, биологов, медиков и

многих других. Сложно сейчас

недооценивать вклад этого полё�

та в развитие и науки, и техники.

Однако коснёмся только одной

стороны космических полётов, а

именно, химической.

На первый взгляд во всех по�

лётах ракет, запусках спутников, а

также, полётах людей на около�

земную орбиту сложно увидеть

химию. Однако она присутствует,

и без неё полёты бы просто не

состоялись. Химия — это, преж'де всего, топливо для ракет.

Казалось бы, самолёты ле�

тают на авиационном кероси�

не, значит, в случае ракет тоже

используется керосин. Да, ис�

пользуется, но нужно прини�

мать во внимание, что в двига�

телях внутреннего сгорания,

топке парового котла — всюду в

горении активное участие при�

нимает атмосферный кисло�

род. В космическом пространс�

тве воздух отсутствует, поэтому

для работы ракетных (косми�

ческих) двигателей необходи�

мы два компонента — горючее

и окислитель.

Немного физикиЧтобы вывести ракету на

околоземную орбиту, необхо�

димо придать ей скорость

7.9 км/с — первую космическую

скорость. Чтобы преодолеть

притяжение нашей планеты и

по параболической траектории

уйти в открытый космос, ско�

рость ракеты должны быть ещё

больше — 11.2 км/с (вторая

космическая скорость).

Для достижения таких ско�

ростей использование обычно�

го пороха неприемлемо, нес�

мотря на то, что порох спосо�

бен гореть без доступа воздуха,

поскольку сам при горении вы�

деляет кислород.

Были выдвинуты идеи не�

обходимости использования

другого топлива, в том числе и

жидкого. А если так, то необхо�

димо было разработать конс�

трукции двигателей для жидко�

го топлива. Принципиальное

отличие жидкостного реактив�

ного двигателя — в составе го�

рючего вещества.

Двигатель заправляется

топливом и окислителем (для

создания условий горения). Па�

ры топлива смешиваются в ка�

мере сгорания двигателя с окис�

лителем и поджигаются. Далее

процесс горения поддерживает�

ся постоянной подачей жидких

компонентов (топлива и окис�

лителя). Образующиеся при сго�

рании горячие газы под огром�

ным давлением выбрасываются

наружу через конусообразное

сопло. Возникает реактивный

момент, придающий ракете ус�

коренное движение.

Типы двигателей

Ракетные двигатели могут

быть двух типов: жидкостные и

твердотельные. Уже в самом назва�

нии говорится об агрегатном сос�

тоянии горючего. В первом случае

используют жидкость в баллонах,

а во втором — порошок или твёр�

дый раствор. Твердотельные ра�

кетные двигатели изначально бы�

ли основаны на пороховом заряде.

В 40�х годах ХХ�го века учё�

ными из американской лабора�

тории ракетных двигателей было

предложено использовать крис�

таллический перхлорат калия

(KClO4) или аммония (NH4ClO4) в

качестве окислителя, а в качестве

горючего использовать поли�

сульфидный синтетический ка�

учук. Данное топливо приготов�

лялось в виде жидкой вязкой сме�

си со всеми необходимыми до�

бавками. Жидкая смесь заливает�

ся в двигатель, в котором со вре�

менем происходит процесс по�

лимеризации за счёт протекаю�

щих химических реакций.

В середине 50�х годов в ка�

честве жидкого топлива для ра�

кет использовалась смесь кисло�

род — этиловый спирт, но из�за

низкой калорийности было при�

нято решение отказаться от тако�

го состава. Перешли на более вы�

годное топливо. В жидкостных

термохимических ракетных дви�

гателях в качестве горючего ис�

ÕIÌIßÕIÌIß

КРАЇНАЗНАНЬ

32

№ 2�3 2011

пользуются спирт, керосин, бен�

зин, анилин, гидразин, диметил�

гидразин, жидкий водород, а в ка�

честве окислителя — жидкий

кислород, пероксид водорода,

азотная кислота, жидкий фтор.

Горючее и окислитель хра�

нятся в отдельных баках и под

давлением или насосами пода�

ются в камеру сгорания, где при

их соединении развивается тем�

пература около 3000�45000С.

Продукты сгорания, расширяясь,

приобретают скорость 2500�

4500 м/с, тем самым создавая ре�

активную тягу. Чем больше масса

и скорость истечения газов, тем

больше сила тяги двигателя.

Вот она, химия!Окислители

Можно остановиться немно�

го подробнее на том, почему бы�

ли выбраны именно такие ком�

поненты.

Большой удельный импульс

тяги создаёт двигатель, работаю�

щий на жидком кислороде и жид�

ком водороде. В реактивной струе

такого двигателя скорость газов

больше 4 км/с. Струя состоит из

перегретого водяного пара, кото�

рый образуется при сгорании во�

дорода в кислороде, и его темпе�

ратура около 3000°С.

Однако у кислорода есть

некоторые особенности. При

нормальных условиях — это

газ. Использование газообраз�

ного кислорода требует ис�

пользования массивных балло�

нов для хранения газа. Пред�

почтительнее использовать

сжиженный кислород. Но жид�

кий кислород быстро испаряет�

ся, и поэтому баллоны с жид�

ким кислородом необходимо

заправлять в ракету непосредс�

твенно перед стартом.

Азотная кислота не обла

дает таким недостатком и поэто

му является «сохраняющим»

окислителем. Её очень часто ис

пользуют в ракетной технике,

несмотря на малый удельный вес

и меньший удельный импульс тя

ги. Азотная кислота является

сильной одноосновной кисло

той. Азот в составе азотной кис

лоты находится в наивысшей

степени окисления, поэтому яв

ляется сильным окислителем.

Использование фтора —

наиболее сильного из всех окис�

лителей, известных в химии —

Окислитель Горючее Плотность,кг/м3

Удельныйимпульстяги, м/с

Удельная теплота сгорания,

кДж/кгАзотнаякислота

Керосин 1400 2900 6100

Жидкийкислород

Керосин 1036 3283 9200

Жидкийкислород

Жидкийводород

345 4164 13400

Жидкийкислород

Диметил�гидразин

1000 3381 9200

Жидкий фтор Гидразин 1312 4275 9350

Валентин Петрович Глушко (1908�1989)

Видатний вчений в галузі ра�кетно�космічної техніки, один зпіонерів космонавтики, осново�положник вітчизняного рідинногоракетного двигунобудування,академік,

Ракетні двигуни, створеніГлушко, донині експлуатуються. Уїх числі РД�107 і РД�108, які стоятьна ракеті�носії «Союз». Саме з їхдопомогою було запущено пер�ший супутник, вперше полетілалюдина в космос, а також реалі�зуються всі пілотовані програми.Під керівництвом В. Глушко булостворено більше 50 найдоскона�ліших рідинно�реактивних двигу�нів (РРД), що використовуютьсяна 17 бойових і космічних раке�тах�носіях.

Під його безпосереднім керів�ництвом була створена космічнасистема багаторазового викорис�тання «Енергія�Буран» і багатомо�дульна орбітальна космічна стан�ція «Мир», відбувалися роботи звдосконалення пілотованих кос�мічних кораблів «Союз», а такожрозробці кораблів «Союз�Т»,«Союз�ТМ», вантажного корабля

«Прогрес», вдосконалення орбі�тальних станцій «Салют».

За багаторічну плідну діяль�ність В.П. Глушко був двічі удосто�єний звання Героя СоціалістичноїПраці, нагороджений п'ятьма ор�денами Леніна, орденами Жов�тневої Революції, Трудового Чер�

воного Прапора і багатьма меда�лями. Він лауреат Ленінської іДержавних премій.

У 1994 р. рішенням XXII Гене�ральній асамблеї Міжнародногоастрономічного союзу ім'яВ.П. Глушко присвоєно кратеру навидимому заповідному боці Місяця.

В.П. Глушко з космонавтами Ю.О. Гагариним та П.Р. Поповичемв свойому робочому кабінеті, 1963 рік

33

ХИМИЯ И КОСМИЧЕСКИЕ ПОЛЁТЫ

позволяет существенно увели�

чить эффективность жидкос�

тных ракетных двигателей.

Правда, жидкий фтор неудобен в

своей эксплуатации из�за силь�

ной ядовитости и низкой темпе�

ратуры кипения (�188°С), но, нес�

мотря на это, двигатели на жид�

ком фторе уже существуют.

Топливо Керосин — смесь углеводо�

родов, получающаяся при пере�

гонке нефти в интервале темпе�

ратур 150�2500С. В зависимости

от условий перегонки она может

состоять из: непредельных али�

фатических углеводородов,

нафтенов, бициклических аро�

матических соединений, непре�

дельных углеводородов, а также

добавок в малых количествах

сернистых, азотистых и кисло�

родных соединений.

В СССР были проведены ис�

пытания полётов ракет («Со�

юз�У2», «Буран») на синтетичес�

ком топливе синтине — аналоге

керосина (химическая формула

— 1�метил�1,2�дициклопропил�

циклопропан C10H16). Однако

технологический режим получе�

ния данного аналога керосина

оказался слишком сложным и до�

рогостоящим, поэтому в настоя�

щее время не используется.

Диметилгидразин — бес

цветная жидкость с резким запа

хом аминов. Существует два изо

мера: симметричный CH3NH�

NHCH3 и несимметричный —

(CH3)2NH�NH. В качестве ракет

ного топлива применяют несим

метричный диметилгидразин.

Гидразин — бесцветная, ды

мящаяся на воздухе жидкость с

резким неприятным запахом.

Химическая формула N2 H4. Гид

разин — сильный восстанови

тель, интенсивно окисляется

кислородом воздуха до азота, ам

миака и воды.

Термически гидразин ма�

лостабилен. В жидком и газооб�

разном состоянии он разлага�

ется на аммиак и азот с выделе�

нием тепла. Гидразин является

также ингибитором (замедляю�

щее вещество) коррозии. Ядо�

вит и опасен.

Почему именно это?

При использовании керо�

сина, понятно, необходим хоро�

ший окислитель для сгорания

топлива. Азотная кислота при�

меняется, как более стабильный

аналог жидкого кислорода. Тог�

да зачем рассматривать такие

соединения, как диметилгидра�

зин и гидразин в соединении с

жидким фтором?

Фтор обладает более силь�

ным окислительным действием,

чем кислород, поэтому можно

получить большую удельную

мощность сгорания. Топливо на

основе фтора является самовос�

пламеняющимся при смешении

с окислителем. Самовоспламене�

ние значительно упрощает конс�

трукцию двигателей. Это с одной

стороны, а с другой?

В большинстве случаев в

исследования, связанные с обо�

роной страны и космосом, вме�

шивается большая политика. В

декабре 1953 года вышло Поста�

новление Совета министров

СССР, регламентирующее раз�

вёртывание широкомасштабных

работ по исследованию новых

типов ракетного топлива, в том

числе и по фтору и его соедине�

ниям в качестве окислителя.

Вот так, по приказу сверху,

начались полномасштабные

исследования возможности

применения фтора в качестве

окислителя. Первым, кто начал

изучать фтор в качестве окис�

лителя к топливу для двигате�

лей, был В.П. Глушко в 1933

году.

Годом ранее идею ис�

пользовать фтор высказывал

Ф.А. Цандер . Фтор в ряду хи�

мических веществ, являющих�

ся окислителями, занимает

первое место по энергетичес�

кой эффективности взаимо�

действия с другими химичес�

кими веществами, пригодными

в качестве горючего. Таким об�

разом, уже в самом начале исс�

ледований была поставлена за�

дача получения максимальной

эффективности от используе�

мого топлива.

В качестве горючего пер�

воначально рассматривались

гидразин, аммиак и водород.

Несмотря на то, что аммиак об�

ладает наименьшей энергети�

ческой эффективностью, оста�

новились именно на нём, пос�

кольку по физико�техническим

характеристикам (температура

плавления, стабильность, от�

сутствие склонности к терми�

ческому разложению и т.п.) он

заметно превосходит гидразин.

А водород было решено ис�

Группа Изучения Реактивного Движения. В первом ряду в центреС.П. Королёв, крайний справа — Ф.А. Цандер

КРАЇНАЗНАНЬ

34

№ 2�3 2011

пользовать при разработке

последующих вариантов двига�

телей, когда будут решены спе�

цифические «фторные» конс�

трукторские и эксплуатацион�

ные проблемы.

Выбор смеси для ракетного

топлива определяется, прежде

всего, газодинамикой потоков,

создаваемых при сгорании ком�

понентов.

Чуть�чуть истории

Впервые испытательный за�

пуск ракетоплана на жидком

топливе (керосин и жидкий кис�

лород) был проведен группой

исследователей под руководс�

твом Ф.А. Цандера 13 августа1933 г. Неудачно. Спустя 5 се�

кунд после запуска, прогорела

камера сгорания.

Успешный запуск ракетопла�

на с жидкостным ракетным дви�

гателем был проведен группой

под руководством С.П. Королё�ва 28 февраля 1940 г. Смесь ке�

росина и жидкого кислорода яв�

ляется классической горючей

смесью для жидкостных ракет�

ных двигателей.

Взгляд в будущее

В последнее время учёные и

инженеры думают о топливе для

будущих ракет. Естественно, что

среди множества возможных ва�

риантов, рассматривается ядер�

ная энергетика. В крохотном ко�

личестве ядерного горючего со�

держится очень большой запас

энергии. При реакции деления

ядер на единицу массы выделяет�

ся в миллионы раз больше энер�

гии, чем при сжигании лучших

химических топлив. Так, напри�

мер, 1 килограмм урана при реак�

ции деления может выделить

столько же энергии, сколько 1700

тонн бензина при сжигании.

А в реакциях ядерного

синтеза энергии выделяется

гораздо больше. Использова�

ние ядерного топлива позво�

лит резко снизить запас топли�

ва на борту ракеты, но останет�

ся потребность в рабочем ве�

ществе, которое будет нагре�

ваться в реакторе и выбрасы�

ваться из сопла двигателя. По�

является возможность исполь�

зовать в качестве рабочего ве�

щества водород. В этом случае

речь идёт об атомных ракет�

ных двигателях, использующих

энергию деления ядер тяжёлых

элементов.

Реакция ядерного синтеза

искусственно пока была осу�

ществлена только в водород�

ной бомбе, а управляемая реак�

ция синтеза до сих пор не осу�

ществлена, несмотря на много�

численные исследования. Поэ�

тому, использование ядерных

ракетных двигателей пока нео�

существимо.

Сейчас перед разработчи�

ками ракетных двигателей сто�

ит задача создания гибридных

двигателей, которые бы объеди�

нили двигатели на твёрдом топ�

ливе и жидкостные. Гибридный

двигатель должен обладать ус�

тойчивостью твёрдотельных

двигателей и управляемостью

жидкостных.

До сих пор такой двигатель

ещё не создан, так как есть ряд

проблем, связанных с поиском

оптимального соотношения и

состава твёрдого и жидкого

топлива.

Литература

1. Надеждин Н.Я. История

науки и техники. — Изд�во Фе

никс, 2006

2. Последний бой углеводо�

родов//Новости космонавтики

— февраль 2008.

А.В. Хлюстова, кандидат химических наук,

лаборатория «Химии и технологиинелинейных процессов»

Института химии растворов РАН, Россия, г. Иваново

Фрідріх Артурович Цандер (1887�1933)

Радянський вчений і винахідник у галу�зі теорії міжпланетних польотів, реактив�них двигунів і літальних апаратів. Йогоувагу привертали проблеми конструюван�ня космічного апарата (КА), вибір рушій�ної сили, способи очищення атмосфери наКА тощо.

Цандер розробляв ідею використанняМісяця або попутних планет (їхнього граві�таційного та електромагнітного полів абоїхньої атмосфери) для збільшення швид�кості польотів на інші планети, а також ідеюплануючого спуску КА із гальмуванням ватмосфері планети.

Він запропонував схему і конструкціюдвигуна внутрішнього згоряння, який не потребував атмосферного по�вітря; здійснив ряд теоретичних розрахунків ефективності реактивнихдвигунів різноманітних схем.

Основні праці Ф.А. Цандера – з ракетної астродинаміки; ним були та�кож розглянуті питання руху КА в гравітаційному полі Сонця, планет та їхсупутників, визначення траєкторій і тривалості польотів.

У 1929�1932 роках вчений побудував і випробував на стисненому по�вітрі з бензином реактивний двигун ОР�1; в 1933�ому – РРД ОР�2 (на рід�кому кисні з бензином).

Іменем Цандера названа вулиця у Москві, кратер на Місяці.

ВЕЛИКИЙ I ЗАПАЛЬНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАТОР

Для того, чия могутня

думка встигає за Сонцем,

цілий день – ранок.Торо

Астрономія майже така ж

стара, як і людина з тієї пори,

коли вона почала проявляти

себе як розумна істота. Рані�

ше астрономія мала три спо�

нукальні причини, які викли�

кали її розвиток:

— практичні цілі;

— магія для впливу на

психіку людей; астрологія для

передбачення долі;

— суто науковий інтерес

окремих вчених, що стиму�

лювався розвитком цивіліза�

ції і, водночас, мав зворотній

вплив на цей розвиток.

Розв’язання задач, пов’яза�

них з будівництвом, ремеслами

і торгівлею, вимагало знання

арифметики, геометрії, вимірю�

вання ваги, довжини, площі,

об’єму, часу. Землеробство пот�

ребувало календаря. Тривалі по�

дорожі сушею та морем вима�

гали орієнтації (компаса). В

епоху ранньої цивілізації ком�

пас, годинник і календар були

настільки ж необхідні, як і зараз.

Все це дала людям астрономія.

Протягом тисячоліть люди�

на спостерігала зірки, сприйма�

ла Сонце як дещо незаперечне,

лічила час за місячними цикла�

ми. Сонце слугувало їй першим

годинником. Удень воно визна�

чало час доби (ранок, вечір) і

сторони світу (схід, захід, пів�

день, північ). Найбільша висота

Сонця протягом всього року

незмінно вказувала на південь, а

вночі Полярна зірка – на північ.

За траєкторією Сонця можна бу�

ло скласти календар.

Так, повінь ріки Ніл відбува�

лася в певний час року, коли яск�

рава зірка Сиріус сходила на сві�

танку. Це було вкрай важливо, бо

вся цивілізація стародавнього

Єгипту процвітала тому, що во�

ди Нілу щорічно оновлювали

родючість ґрунту. Але паводкові

води обумовлювали зміни на

місцевості та втрати меж діля�

нок. Потреби практики привели

до виникнення геометрії (бук�

вально «землевимірювання»).

Вимірювання часу сприя�

ло інтелектуальному розвитку

людства. Рахуючи час за поло�

женням і розміром тіні та нав�

чаючись користуватися зірко�

вим годинником, людина поча�

ла застосовувати геометрію.

Вона навчилася визначати

своє положення у світовому

просторі.

У свою чергу, небесні тіла

впливали на життя людини.

Існування людини було тісно

пов’язане з цими величезни�

ми природними світильника�

ми. За ними уважно спостері�

гали, їм поклонялися. Вважа�

ли, що зірки здатні творити

добро і лихо. Коли з’ясувало�

ся, що яскраві небесні тіла, які

назвали планетами (букваль�

но «мандрівники») блукають

серед зірок, то їм, як і Сонцю

та Місяцю, приписали марно�

вірні властивості – ніби вони

впливають на долі та характе�

ри людей. Так, вперше в Месо�

потамії, приблизно 4000 років

тому народилася астрологія,

розвиток якої тісно переплітав�

ся з розвитком релігії.

У полоні марновірства то�

дішні (і навіть теперішні) пра�

вителі надавали підтримку і

покровительство астрології.

Магія породила науку

Вавілоняни і халдеї поча�

ли вести систематичні астро�

логічні спостереження. Вони

чудово володіли комерційною

математикою, яка по суті була

майже алгеброю. Вони розро�

били прекрасну математичну

систему точного передбачен�

ня руху Сонця і Місяця. Віра у

пророчі знаки і прикмети ста�

ла всеохоплюючою.

У той же час математики

Єгипту займалися магією, ко�

мерцією. Їх чудові архітектурні

ÀÑÒÐÎÍÎÌIÀÑÒÐÎÍÎÌI ßß

Тихо Браге (1546�1601)

КРАЇНАЗНАНЬ

36

№ 2�3 2011

проекти вимагали досконалого

математичного апарату для ор�

ганізації та керування будів�

ництвом. Вони мали точні ваги,

вимірювальні прилади і водяні

годинники. У них був календар:

сонячний рік містив 12 місяців

по 30 днів плюс 5 зайвих днів.

Богом єгиптяни вважали Сон�

це. Вони вели досить точні, як

на той час, спостереження за

планетами.

Біля 3 тисяч років тому по�

чала розвиватися грецька циві�

лізація. Ланка видатних матема�

тиків і філософів (Фалес (~ 600

р. до н.е.), Піфагор (~ 530 р. до

н.е.), Сократ (~ 430 р. до н.е.),

Платон (~ 370 р. до н.е.), Арис�тотель (~ 340 р. до н.е.), наукова

школа Олександрії, Гіппарх(~ 140 р. до н.е.), заснували в нау�

ці нові підходи: вони почали

шукати загальні схеми пояснен�

ня спостережуваних фактів, які

задовольняли б людську допит�

ливість, замість легенд і міфів.

По суті це стало прелюдією

створення наукової теорії. На

кожній стадії розвитку вчені на�

магалися виявити і пояснити

різноманітні явища як наслідок

розумного устрою оточуючого

світу. Ними був створений чу�

довий математичний апарат,

заснований на простих прин�

ципах, здатний протягом сто�

літь передбачати небесні яви�

ща. Узагальненням досягнень

астрономів Давньої Греції стала

книга Птолемея «Альма'гест», яка на багато віків була

проводом для астрономів і до�

відником для мореплавців.

З настанням епохи Відрод�

ження мислення людей ставало

все більш гнучким і допитли�

вим. Геніальний Копернік у

своїй книзі «Про обертаннянебесних сфер» надав відкриту

ним геліоцентричну систему

світу, яка зняла всі протиріччя

геоцентричної системи Птоле�

мея. Копернік переніс центр

системи від Землі до Сонця,

припустивши, що Земля тільки

одна з планет. Цим він визначив

падіння астрології.

Треба мати на увазі, що в ті

часи чаклунство, магія і справ�

жня наука були неймовірно пе�

реплутані. Одним із найбільш

дієвих способів впливу на забо�

бонних людей була підтримка

віри в окультні сили і вплив руху

світил на долі людини і людства.

Люди бачили в різних подіях та

небесних явищах пророкуван�

ня, і вірили, що вони приносять

талан або лихо. Священики зао�

хочували віру людей в те, що

природу можна підкупити, даю�

чи їй хабарі і подачки, як чинов�

нику, — це слугувало їм джере�

лом збагачення.

Церква розпочала бороть�

бу проти системи Коперніка,

ревно оберігаючи свою владу.

Кожний, хто піддавав сумніву

авторитет церкви або ж не

згоджувався з її догматами, ри�

зикував життям і, на думку цер�

кви, своєю душею. Таких людей

в ті часи було небагато. Це були

мученики науки. Саме в цей бу�

ремний час з’явився на світ 14грудня 1546 року Тихо Бра�ге, великий спостерігач зірко�

вого неба, чиї на диво точні ви�

мірювання підтвердили теорію

Коперніка.

Тихо Браге був старшим

сином у шляхетній данській

сім’ї, «настільки шляхетній і

неуцькій, наскільки могли її зро�

бити шістнадцять полів її гер�

ба». Отто Браге, батько Тихо,

виходець із старовинного дво�

рянства, як і багато з його пред�

ків, був вищим сановником і

займав різні військові та полі�

тичні посади у данській держа�

ві. Мати, Беата Білле — пізніше

фрейліна при дворі королеви.

Сім’я проживала в замку Кнуд�

сторне у Сканії (нині Швеція).

Батьки не дуже турбувалися

про освіту дітей, оскільки в їх

колах вважалося, що єдине дос�

тойне заняття для справжніх

аристократів — це мисливство і

війна, а наука не корисна і на�

віть споріднена із чаклунством.

Тихо готували до військо�

вої кар’єри. Але його, згідно з

давнім звичаєм вікінгів, всино�

вив бездітний дядько Йерген,

адмірал королівського флоту,

який проживав по�сусідству,

людина більш освічена і прог�

ресивна. Батьки згодилися від�

дати дворічного Тихо, лише ко�

ли народився другий син. Всьо�

го вони мали десять дітей: п’ять

синів і п’ять дочок.

І Тихо одержав, завдяки

дядькові та всупереч настійним

вимогам батьків, хорошу осві�

ту. З семи років він почав вив�

чати латину. У дванадцять років

вступив до університету Ко�

пенгагена, щоб вивчати філо�

софію і право.

Сонячне затемнення1560 року, головні фази яко�го відбулися у точно перед�бачений астрономами час,

привело Тихо в захват і захоп�лення. Він був вражений науко�вим передбаченням. Це для ньо�го здавалося дивом. Вивчення

права відійшло на задній план, із

того часу своє серце він цілком

віддав астрономії.

Зауважимо, що в Сонячній

системі навколо багатьох пла�

нет обертаються власні супутни�

ки, там теж спостерігаються за�

темнення, але ніде немає таких

красивих сонячних затемнень,

як у нас на Землі. Причина за�

темнень, вам, звичайно, відома.

А їх своєрідність на Землі

полягає в тому, що кутові діа�

метри Сонця і Місяця близькі

одне до одного. Цей збіг

пов’язаний з тим, що Сонце в

400 разів більше і в ті ж 400 ра�

зів далі від Землі за Місяць. Зав�

дяки цьому у нас є можливість

спостерігати повні сонячні за�

темнення не так, як на багатьох

інших планетах, там Сонце

просто ховається за великим

темним диском супутника, а на�

багато красивіше — атмосфера

Сонця (корона) залишається

видимою з усіх боків від Місяця.

37

ВЕЛИКИЙ I ЗАПАЛЬНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАТОР

Щоправда, через це у нас і за�

темнення трапляються рідко, і

вони можуть бути кільцеподіб�

ними, коли від Сонця залиша�

ється тонке кільце.

Через еліптичність орбіт

руху Землі навколо Сонця і Міся�

ця навколо Землі ці кутові пара�

метри не є сталими величинами,

вони весь час змінюються. Діа�

метр Сонця коливається в межах

від 31,5’ до 32,5’, а діаметр Місяця

— від 29,4’ до 33,5’. Тому то Сон�

це видно трохи більшим, ніж Мі�

сяць, то навпаки — звідси повні,

коли диск Місяця закриває Сон�

це, і кільцеподібні, коли видимі

розміри Сонця більші за Місячні,

затемнення.

Сонячне затемнення — рід�

кісне явище для певної місце�

вості, але для Землі в цілому за 18

років їх відбувається 43. Затем�

нення – явище фізично просте.

Тому попрощаємося з його кра�

сою і перейдемо до найбільш ці�

кавих для нас сторінок життя і

діяльності Тихо Браге.

На виділені йому кишень�

кові гроші, Тихо купував книж�

ки з астрономії, зокрема і пере�

ведений на латину «Альма'гест» Птолемея.

У чотирнадцять років

(1562 р.) Тихо Браге в супро�

воді гувернера послали до

Лейпцігського університету

для поглиблення правових

знань.

До речі, гувернер Браге Ан�дерс Сьоренсен Ведель був

лише на чотири роки старший

за свого вихованця, потім він

став відомим істориком і був

призначений Королівським іс�

торіографом.

У Лейпцизі Тихо вивчає

право лише за обов’язком. Він

віддає себе цілковито під владу

астрономії, таємно спостеріга�

ючи зіркове небо. Незважаючи

на незадоволення наставника,

всі гроші, які він виділяє Тихо

на розваги, той витрачав на

книжки і придбання матеріалів

для виготовлення приладів для

астрономічних спостережень.

У книжці «Механіка онов'леної астрономії» він пише:

«Поступово я навчився розріз�

няти сузір’я на небі і через мі�

сяць безпомилково міг назвати

ті з них, які розміщувались у ви�

димій частині неба. Щоб за�

пам’ятати сузір’я, я користу�

вався невеличким небесним

глобусом, розміром не більше

кулака, який потай від усіх

брав із собою вечорами. Все це я

опанував сам без будьчиєї до�

помоги і керівництва. Мені ні�

коли не випадало щастя мати

вчителя, який би наставляв

мене в математиці, в проти�

лежному випадку я б досяг у цих

науках значно більших успіхів,

причому за короткий час».

По суті справи, Тихо Бра�

ге був аматором�самоучкою.

У сімнадцять років він вия�

вив, що існуючі на той час таб�

лиці положень планет неточні

(таблиця Птолемея відрізняла�

ся від таблиці Коперніка, та

обидві не відповідали дійснос�

ті). Йому поталанило в 1563 ро�

ці спостерігати рідкісне явище

— поєднання Юпітера із Сатур�

ном, коли вони одночасно пе�

ретинали одну й ту ж небесну

довготу і, здавалося, що вони

знаходяться начебто близько

одне до одного. Таку подію

можна було передбачити за до�

помогою таблиць і Птолемея, і

Коперніка.

Порівнюючи час події з пе�

редбаченнями таблиць, він

з’ясував, що розходження з Пто�

лемеєм складає один місяць, а з

Коперніком – декілька днів. В

зв’язку з цим Е. Роджерс заува�

жує: «Може здатися, що в перед�

баченні дати зустрічі планет

похибка в місяць дуже велика;

однак ці таблиці були складені

Птолемеєм чотирнадцять

століть тому. Один місяць за

1400 років – похибка незначна, і

це дає честь системі Птолемея,

яка хоч і незграбно, але доволі

точно передбачила такі події».

У ті ж свої сімнадцять років

Тихо Браге чітко усвідомив те,

до чого до нього не вдавалося

дійти професійним астрономам

Європи – для ствердження аст�

рономічної теорії потрібно

перш за все провести цілу низку

дуже точних спостережень. Ти�

хо вирішив присвятити своє

життя виконанню цієї грандіоз�

ної задачі, а саме: складання

більш досконалих таблиць.

Це завдання він виконав

бездоганно і більш ніж успішно.

Він став одним із найбільшвидатних спостерігачів і нетільки свого часу. Результати

його вимірювань для астроно�

мів і мореплавців не втратили

свого значення аж до ХІХ сто�

ліття, коли застосування телес�

копів покращило точність вимі�

рювань і поглибило розуміння

астрономічних процесів.

Спочатку Тихо проводив

свої вимірювання за допомо�

гою простих приладів: планок,

подібних до циркуля, одна ніж�

ка якого вказувала на планету, а

інша – на нерухому зірку. Нев�

довзі на рейки він розмістив

планки з повзунками, на кінцях

яких були мушки. Спостерігаю�

чи через приціл на кінці рейки,

він наводив мушки на зірки і та�

ким чином більш точно вимі�

рював кут між ними. Цей при�

лад Тихо старанно проградую�

вав і ретельно склав таблицю

поправок для кожної ділянки

Секстант Тихо Браге

КРАЇНАЗНАНЬ

38

№ 2�3 2011

шкали – точний метод, яким

він користувався все життя.

Загроза дансько�шведської

війни примусила Тихо повер�

нутися з Німеччини додому

(1565 р.). Через місяць після

прибуття скоїлося лихо: рятую�

чи короля, скинутого конем з

мосту в море, дядько Йерген

застудився і невдовзі помер у

віці шістдесяти років. Весь його

великий статок перейшов до

дев’ятнадцятирічного Тихо.

Сім’я і люди його стану зус�

тріли Тихо прохолодно, вважа�

ли його навіженим. Довелося

досліднику, здобувши матері�

альну незалежність, знову по�

вернутися до Німеччини, щоб

завершити навчання. Браге

мандрує: Росток – Вітенберг –

Базель – Аусбург .

В Аусбурзі (квітень 1569 р.)

він знаходить друзів серед ба�

гатих астрономів�аматорів. З їх

допомогою він виготовляє ве�

личезний дерев’яний квадрант

власної конструкції для вимі�

рювання положення зірок і

планет. Радіус круга квадранта

складав 5 метрів 70 сантимет�

рів. Це дозволяло виконувати

виміри з точністю до однієї

хвилини. У нього також був

квадранті з радіусом 2 метри.

Цими приладами Тихо почав

проводити точні вимірювання

положення зірок і планет.

У 1566 році в Ростоку в

житті Тихо відбулася дуже неп�

риємна подія. Людина занадто

гаряча, він посварився з одним

із своїх співвітчизників через

якісь розходження з геомет�

ричної теореми. Стався вик�

лик на дуель. Билися на шпагах

у темряві в один із грудневих

вечорів. У результаті Тихо поз�

бувся частини носа. Він виго�

товив собі фальшивий ніс із

пофарбованого металу. З того

часу він незмінно носив із со�

бою коробочку з клеєм, щоб в

випадку необхідності можна

було прикріпити зрушений з

місця протез. Ця деталь на об�

личчі Тихо помітна на його

портретах.

Провівши чотири роки в Ні�

меччині, Тихо Браге повернувся

додому (1571 р.), де був зустріну�

тий дуже привітно, адже став ві�

домим астрономом. Родичі по�

чали більш доброзичливо диви�

тися на науку і вже ставилися до

нього з повагою і шануванням.

Після смерті батька (тра�

вень 1571 р.), який залишив за�

мок на рівних правах старшому

сину Тихо і молодшому Йерге�

ну, другий дядько (також по ма�

теринській лінії) Стен запросив

Тихо в свій маєток, де надав

приміщення для занять алхі�

мією, яка також його цікавила.

Зацікавлення алхімією до�

помогло Тихо вивчити метали,

які були придатні для конструю�

вання різних приладів.

Спільно з дядьком Стеном

він відкрив дві фабрики з ви�

робництва паперу і скла, через

що майже облишив спостере�

ження. Однак доля не дозволи�

ла Тихо Браго забути астроно�

мію. Несподіваний випадок по�

вернув його до неї. Ввечері

одинадцятого листопада 1572

року, повертаючись з хімічної

лабораторії, він побачив гран�

діозне і дуже рідкісне явище: на

небі раптом засяяла яскрава

зірка. Раніше її там не було. За

яскравістю вона була такою ж,

як Венера, і її можна було бачи�

ти навіть вдень. Це феноме�

нальне явище відбувалось про�

тягом сімнадцяти місяців. За�

хоплений Тихо безперервно

спостерігав за нею з допомо�

гою великого секстанта і вия�

вив, що це одна з далеких неру�

хомих зірок у сузір’ї Кассіопея.

(Далі буде).

Література

1. В.Л. Гинзбург. О физике

и астрофизике, — М.: 1974.

2. Ю.А. Белый. Тихо Бра�

ге, — М.: 1982.

П.Т. Левківський, кандидат фізико�математичних

наук, доцент НТУУ «КПІ»,А.П. Левківський,

радіофізик

Секстант Тихо Браге длявимірювання висот небесних

об’єктів

Екваторіальна армілярна сфераТихо Браге

Армілярна сфера

КОМЕТНО�АСТЕРОїДНА НЕБЕЗПЕКА: РЕАЛЬНІСТЬ І ВИГАДКИ

(Закінчення.

Початок у №1 2011)

Зорі падають із темряви

і, не долетівши до землі, —

згорають...

В. Кузан

Проблеми астероїдно�кометної небезпеки:

реальність і міфи

Унікальним є Тунгуський

феномен. Понад 100 років тому,

30 червня 1908 р., у Краснояр�

ському краї поблизу річки Під�

кам’яна Тунгуска (притока Єні�

сея) на висоті 5�7 км відбувся

потужний вибух космічного ті�

ла, який було чути на відстані

понад 1000 км. Перед цим на

великій території — від берегів

Єнісею на заході до Вітіма на

сході, тобто протяжністю біля

1500 км, — спостерігали сліпу�

чу вогняну кулю�болід з довгим

пиловим хвостом.

Це явище назвали Тунгусь�

ким метеоритом. Горіла тайга, а

породжена вибухом ударна

хвиля повалила дерева на пло�

щі радіусом понад 40 км. Сей�

смічні хвилі, утворені вибухом,

двічі обігнули земну кулю і були

зареєстровані у Копенгагені,

Загребі, Вашингтоні, Лондоні,

Потсдамі та в інших містах.

Якихось залишків космічного

прибульця (метеоритів) на по�

верхні ґрунту не знайшли, тому

що це було кометне тіло, яке

повністю зруйнувалось при ру�

сі в атмосфері.

Таке (кометне) тіло являє

собою неоднорідну брилу без

форми, що складається з шарів

криги (води, вуглекислого та

чадного газів та іншого.) та ту�

гоплавкої мінеральної речови�

ни (олівіну, форстериту тощо.)

у формі дрібних пилових час�

тинок, і має середню густину,

яка не перевищує густину зви�

чайної води. Тому воно інтен�

сивно сублімує, руйнується і

подрібнюється під час польоту

через атмосферу.

Тунгуське тіло (початкова

маса — приблизно 2 мільйони

тонн, швидкість під час вход�

ження в атмосферу 31 км за се�

кунду) на своєму шляху до вибу�

ху пройшло біля 200 км і втра�

тило сотні тисяч тонн своєї ма�

си, яка перетворилася на дріб�

ний пил. Рознесений вітрами

цей пил, а також частинки хвос�

та комети, що супроводжували

ядро комети і ще певний час

влітали в земну атмосферу,

призвели до того, що декілька

ночей після Тунгуського явища

по всій Європі та Середній Азії

були надзвичайно світлими.

Середній період між двома

падіннями таких тіл, як Тунгусь�

ке та Аризонське, однаковий і

дорівнює 1300 років, оскільки

маси їх приблизно однакові і

становлять понад мільйон

тонн. Вважається, що такі тіла,

попадаючи на Землю, створю�

ють регіональні катастрофи.

Космічні тіла, діаметр яких

понад 0.5 км, а частота їх падінь

наведена в останніх рядках таб�

лиці 1, — найбільш небезпечні

для земної цивілізації, бо здатні

призвести до глобальної катас�

трофи. Так, при зіткненні

кам’яного космічного тіла діа�

метром 1км зі швидкістю 20 км

за секунду виділиться — при ви�

буху на поверхні Землі — енер�

гія близько ста тисяч мегатонн

ТНТ, це як приблизно 5 мільйо�

нів Хіросим.

Таке явище здатне виклика�

ти глобальні катастрофічні змі�

ни клімату, фауни і флори на

нашій планеті. Маса речовини,

що буде викинута із кратера в

атмосферу, у 1000 разів переви�

щить масу ударника. Це може

спричинити ефект ядерної зи�

ми: дрібна пилюка, що підні�

меться в атмосферу, надовго за�

висне в ній і буде поглинати со�

нячне випромінювання, в ре�

зультаті чого різко і надовго

знизиться температура на по�

верхні планети.

У головному поясі астерої�

дів, розташованому між орбіта�

ми Марса та Юпітера, на сьо�

годні зареєстровано понад пів�

мільйона малих тіл з діаметра�

ми до 1000 км. Окрім них, існує

популяція астероїдів, які набли�

жаються до орбіти Землі або

перетинають її — так звані АЗЗ

(астероїди, які зближаються із

Землею). Вони і є найбільш не�

безпечними для земної цивілі�

зації і їм наразі приділяється

особлива увага.

За своїми фізичними ха�

рактеристиками вони практич�

но не відрізняються від астерої�

дів головного поясу. В основній

своїй масі ці астероїди невели�

кого розміру. Найбільший се�

ÀÑÒÐÎÍÎÌÀÑÒÐÎÍÎÌII ßß

КРАЇНАЗНАНЬ

40

№ 2�3 2011

ред них — Ганімед, діаметр

якого біля 40 км. Згідно з дани�

ми каталогів, серед АЗЗ є приб�

лизно 400 тіл, діаметри яких ся�

гають понад 2 км; біля 2200 тіл з

діаметрами більшими за 1 км;

більше трьохсот тисяч астерої�

дів з діаметрами понад 100 м.

Ймовірність падіння вели�

ких (кілометрових) тіл на Зем�

лю мала (див. таблицю), але ве�

лика міра ризику для окремої

людини, бо при таких катастро�

фах гинуть мільйони землян.

З’ясуємо, що міра ризику для

конкретної людини загинути

від космічного прибульця така

ж, як в авіаційній катастрофі, в

якій гинуть десятки людей, або в

автомобільній аварії, де одиниці

жертв, бо міра ризику дорів'нює добутку ймовірностіявища на число жертв.

Зіткнення великих косміч�

них тіл з нашою планетою були

і в минулому. В кінці 70�х років

минулого століття було виявле�

но тонкий вапняний шар на

межі крейдяного та третинно�

го геологічних періодів (так

звана К/Т межа), який виявився

збагаченим речовиною поза�

земного походження — мета�

лічним іридієм.

У звичайних гірських по�

родах земної кори іридій зус�

трічається надзвичайно рідко

— більша його частина це

сплав із залізом у земному яд�

рі, в той час, як у цьому шарі

концентрація іридію досягала

значень у 10�100 разів вище за

нормальний рівень. У той же

час іридій присутній у досить

великій кількості в метеори�

тах, які є фрагментами астеро�

їдів. За гіпотезою нобелівсько�

го лауреата Л. Альвареса і

його колег із Каліфорнійсько�

го університету, аномальна

концентрація іридію в осадо�

вому шарі на рубежі між крей�

дяним і третинним періодами

і загибель динозаврів 65 міль�

йонів років тому пов’язані з

падінням на Землю великого

астероїда діаметром 5…10 км.

Як відомо, цей рубіж,

65 мільйонів років тому, поз�

начився також раптовим при�

пиненням багатого морського

життя і зникненням майже 70

відсотків біологічних видів.

При падінні такого тіла

повинен утворитися кратер ді�

аметром 150�200 км. Зазначи�

мо, що такий кратер, діамет�

ром 180–300 км і віком 65

мільйонів років, знайдений

нижче півострова Юкатан,

майже наполовину поховано�

го під водами Мексиканської

затоки. Його називають кратер

Чиксулуб. З невідомих на сьо�

годні причин цей період в іс�

торії Землі (63�66 мільйонів

років тому) виділяється підви�

щеним рівнем космічного кра�

тероутворення.

Вибухові кратери і сьогод�

ні можна спостерігати на «об�

личчях», наприклад, Місяця,

Меркурія і Марса та на повер�

хнях супутників планет, що не

мають атмосфер (мал. 6).

На нашій планеті в резуль�

таті дії води, вітрової ерозії,

тектонічних процесів старо�

давні вибухові геологічні ут�

ворення майже повністю

втратили морфологічні якості

кратерів, і тільки спеціальні

космічні та геологічні дослід�

ження показують, що вони ви�

никли в результаті падіння на

земну поверхню великих кос�

мічних тіл. Ці стародавні ви�

копні вибухові геоструктури

отримали в науковій літерату�

рі назву «астроблем», що в пе�

рекладі з грецької означає «зо�

ряні рани».

Розміри астроблем — різні:

від сотень метрів до десятків кі�

лометрів. Дві найстаріші і най�

більші астроблеми: кратер

Садбері — діаметр біля 200 км

і вік приблизно 1.8 мільярда ро�

ків (Канада, провінція Онтаріо)

та кратер Вредефорт — діа�

метр біля 200 км і вік приблиз�

но 2 мільярда років (Південна

Америка). На сьогодні на зем�

ній поверхні ототожнено

близько 200 вибухових метео�

ритних кратерів�астроблем.

Сприятливим для збере�

ження таких кратерів виявився

Український кристалічний щит,

який простягнувся з північного

заходу на південний схід майже

на 1000 км вздовж правого бе�

рега Дніпра, доходячи аж до

Приазов’я, і має максимальну

ширину 250 км.

Завдяки своїй стабільності в

геологічному відношенні протя�

гом тривалого часу (порядку 1.5

мільярда років) Український

кристалічний щит має найбіль�

шу на земній поверхні щільність

астроблем, що робить його сво�

єрідним дослідницьким поліго�

ном для вивчення викопних

ударних структур. На сьогодні

на його тілі відомо сім таких ут�

ворень: Тернівський (поблизу

села Веселі Терни Дніпропет�

ровської області, вік 280 мільйо�

нів років), подвійний Зелено�гайський (Кіровоградська об�

ласть, вік не менше 60 мільйонів

років), Бовтиський (Кіровог�

радська область, вік 88 мільйонів

років), Ротмистрівський(Черкаська область, 130 мільйо�

нів років), Білилівський (Захід�

ний) (Житомирська область,

166 мільйонів років), Оболон�ський (Полтавська область, 169

мільйонів років) та Іллінець�кий (Вінницька область, близь�

ко 400 мільйонів років) вибухо�

ві кратери чи астроблеми.

За розрахунками Іллінецька

астроблема мала первісний діа�

метр близько 7 км і глибину 600�

800 м. У ті часи (400 мільйонів

Мал. 6. Вибухові кратерина поверхні планети Меркурій

від зіткнення з космічнимитілами

КОМЕТНО�АСТЕРОЇДНА НЕБЕЗПЕКА: РЕАЛЬНІСТЬ І ВИГАДКИ

41

років тому) Український криста�

лічний щит, за даними україн�

ського спеціаліста з тектоніки

професора Г.І. Каляєва, був

складовою майбутньої Східно�

Європейської платформи і зна�

ходився біля екватора приблиз�

но на тій самій довготі, що й за�

раз. Свідченням його просуван�

ня на північ крізь тропіки є вугіл�

ля Донецького басейну, що утво�

рилося з рослинності тропічних

боліт на 100 мільйонів років піз�

ніше Іллінецького вибуху.

Уже в наші дні, на наших

очах сталося «велике кометнезіткнення», яке було передба�

чене і розраховане астронома�

ми наперед. Починаючи з 16

липня 1994 року протягом тиж�

ня тривало бомбардування

Юпітера уламками комети Шу�

мейкерів�Леві, найбільші з яких

мали розміри в декілька кіло�

метрів. Планета зазнала послі�

довно 21�го удару, в результаті

яких Юпітер був «прикраше�

ний» новими утвореннями

(«темними рубцями») за розмі�

рами більшими Землі. Обчис�

лення орбіти комети показали,

що ще в 1992 році монолітне її

ядро потрапило в зону дії прип�

ливних сил Юпітера, які і розір�

вали його на окремі фрагменти.

Спочатку ці уламки стали супут�

никами Юпітера, а потім зі

швидкістю 60 км за секунду влі�

тали в його атмосферу. Попри,

здавалося б, дуже малу ймовір�

ність зіткнення двох космічних

тіл, людство стало свідком кос�

мічної катастрофи. Падіння на

Землю хоч одного такого фраг�

мента призвело б до глобальної

катастрофи.

19 липня 2009 р. любитель

астрономії з Австралії ЕнтоніУеслі побачив у північній пів�

кулі Юпітера темну еліптичну

пляму — наслідок падіння на

планету невеличкого ядра ко�

мети. Ще через рік о 23 год 31

хв за київським часом 3 червня

2010 р. на Юпітер впала комета

(або астероїд), яка повністю

згоріла в його атмосфері, не за�

лишивши ніяких слідів (за

спостереженнями з телеско'пу Габбла). При зіткненні у

південній півкулі атмосфери

планети�гіганта виник спалах,

який пімітили любителі астро�

номії Ентоні Уеслі і Крис'тофер Гоу.

20 серпня 2010 р. япон�

ський любитель астрономії Ма'саюкі Татікава (Masayuki

Tachikawa) зафіксував на відео

спалах від падіння на Юпітер

(на його південну півкулю) неві�

домого тіла, невеличкої за роз�

мірами комети або астероїда.

Як бачите, в перелічених

випадках Юпітер зіграв роль

гравітаційного щита, який, мож�

ливо, врятував Землю від падіння

на неї небезпечних комет та ас�

тероїдів. Хоча, з іншого боку

Юпітер може стати і «кілером»,

змінивши своїм гравітаційним

полем орбіту астероїда або ко�

мети, що випадково пролітають

поблизу нього, таким чином, що

вони можуть потім пролетіти в

небезпечній близькості від Землі

або, навіть, зіткнутися з нею і

завдати жахливих наслідків для

земної цивілізації.

Тому постановка питання

про астероїдно�кометну не�

безпеку нашої планети і необ�

хідність розробок програм

боротьби з нею є актуальною.

Але крім серйозних нау�

кових повідомлень в Інтернеті

та ЗМІ з’являються фальшивки

астрологів про небезпеку для

Землі від неіснуючих комет та

астероїдів.

Більшість з шарлатанських

прогнозів астрологів не мають

нічого спільного з реальною

дійсністю. Відомий француз Мі�

шель Нострадамус ще в XVI сто�

літті в своїх «Центуріях» писав

про апокаліпсис на зламі тися�

чоліть, який чекає нашу планету

1999�го року: десь через місяць

після сонячного затемнення (11

серпня 1999 року) Земля прой�

де через хвіст комети і на нашу

планету впаде півкілометровий

камінь�астероїд, який і призведе

до глобальної катастрофи...

Нічого подібного не відбу�

лось і одразу всі забули про

«прогноз» Нострадамуса, в який

тоді багато людей вірили. Анти�

реалізація передбаченого Нос�

традамусом цього глобального

апокаліпсиса повністю розвін�

чує всі його псевдопрогнози

«Центурій». Нострадамус — це

пересічний шарлатан, яких чо�

мусь чимало і в наші часи.

Минули 1997, 1999, 2000�

2009 рр., закінчився 2010 р., і

всі люди на власні очі переко�

налися, що багато лжепро�

роцтв про близький кінець сві�

ту, як Нострадамуса, так і його

сучасних послідовників шарла�

танів�астрологів, з тріском про�

валилися. Звідси мораль: «Бере�

жіться лжепророків, які при�

ходять до вас в овечій шкурі, а

усередині суть вовки хижі!» —

читай астрологам, про нібито

близький кінець світу в резуль�

таті космічної катастрофи —

падіння в найближчий час ко�

мети або астероїда на Землю чи

навіть якоїсь міфічної планети

Нібіру в 2012 році.

Теоретично таке зіткнення

можливе, хоча ймовірність його

дуже мала. Але про це можуть су�

Мал. 7. Зоряні рани Землі

42

№ 2�3 2011КРАЇНАЗНАНЬ

дити тільки астрономи, що по�

чали грандіозну програму спос�

тереження з відкриття та ката�

логізації протягом найближчих

років усіх небезпечних для зем�

лян астероїдів і комет.

Астероїд 2008 ТС3, відкри�

тий Річардом Ковальськимза допомогою 1.5�метрового

телескопа на горі Леммон (Ка�

талінська обсерваторія) 6 жов�

тня 2008 р., як показали швидкі

розрахунки його орбіти, за лі�

чені хвилини після відкриття

повинен був впасти на Землю.

Супутник Метеосат сфотогра�

фував вибух цього астероїда в

атмосфері Землі. Енергія вибу�

ху складала 15 кілотонн в тро�

тиловому еквіваленті, і цей ви�

бух було видно як дуже яскраву

вогненну кулю на вранішньому

небі. Астероїд зіткнувся із Зем�

лею 7 жовтня 2008 року в 2:46

за Грінвічським часом. Падін'ня 2008 TC3 було першимпередбаченим зіткненнямнебесного тіла із Землею.

Діаметр астероїда складає

від двох до п’яти метрів. Студен�

ти Хартумського університету

на чолі з доктором М. Шадда�дом, спільно з доктором

П. Дженніскенсом із NASA з

6 грудня розпочали пошуки

фрагментів астероїда і в перші

три дні знайшли 15 крупних

його фрагментів. А всього було

знайдено 280 фрагментів асте�

роїда 2008 ТС3 масою 3.9 кг.

Результати показали, що

це аномальний ультра�дрібно�

зернистий пористий ахон�

дрит�уреліт з великими вугле�

цевими зернами. Спектри від�

биття визначили, що це рідкіс�

ний тип астероїдів класу F.

Як подолати астероїдно�кометну небезпеку?

Якщо попередньо буде

спрогнозовано падіння на Зем�лю астероїда або комети небез�печних розмірів, хоча б за кіль�ка років до падіння, то зараз

людство вже має технічну мож�ливість (ракети і ядерні боєго�ловки в США і Росії) уникнути,

здавалося б раніше невідворот�ної космічної загрози.

У даний час розглядаються

три основних способи нейтра�лізації небезпечних космічних

об’єктів: це відхилення загроз�ливого об’єкта з орбіти зустрічі

з Землею, екранування Землі від

зіткнення із загрозливим об’єк�том і, нарешті, знищення заг�розливого об’єкта.

1. Відхилення об’єкта зорбіти Землі. Тут існують

3 способи.

а) Відхилення ударним

впливом на невеликі тіла за до�помогою спеціального кос�мічного апарата. Проект приз�начений для об’єктів діамет�ром до 100 м, що рухаються в

площині орбіти Землі. Для ве�ликих об’єктів застосовувати

цей спосіб недоцільно.

б) Відхилення малого

(кілька десятків метрів) астеро�їда за допомогою спеціального

буксира. Крім виконання даної

роботи, такий апарат�буксир

може транспортувати невеликі

тіла з метою їх використання

як сировини. Проти безпосе�редньо загрозливого астероїда,

виявленого на траєкторії Землі

за кілька десятків діб до зіткнен�ня, такий буксир не допоможе.

в) Відхилення шляхом спря�

мованого ядерного вибуху. За до�помогою посадкового модуля з

космічного апарата на астероїд

доставляється спеціальний ядер�

ний заряд, після чого здійсню�ється підрив. Такий спосіб є най�більш перспективним для небез�печних об’єктів діаметром по�над 1 кілометр. При цьому заряд

не обов’язково доставляти без�посередньо на поверхню асте�роїда — потужний вибух навіть

поруч з таким небесним тілом

призведе до сильного локально�го нагрівання його поверхні, ви�паровування, дроблення і вики�дів поверхневих шарів речови�ни, в результаті яких об’єкт отри�має збільшення швидкості в про�тилежному напрямку.

2. Екранування плане'ти від зіткнення. За допомо�гою потужного буксира з ядер�но�термічним ракетним двигу�ном і кінетичного удару або

ядерного вибуху на шляху заг�розливого об’єкта ставиться пе�решкода — астероїд менших

розмірів. Тоді траєкторія пер�шого тіла зміниться в результа�ті отриманого при зіткненні ім�пульсу. Цей метод, який отри�мав назву «космічного більяр'да», виправдовує себе для про�тидії загрозливим об’єктам роз�міром кілька сотень метрів.

3. Знищення небезпеч'них космічних об’єктів або,

принаймні, їх подрібнення на

фрагменти, наслідки зіткнен�ня з якими будуть менш катас�трофічними, за допомогою

системи перехоплення.

Література1. В.Г. Кручиненко, К.И.Чурю

мов, Т.К. Чурюмова. Взрыв фраг

мента кометного ядра в атмосфе

ре Земли // Кинематика и физика

небесных тел, 2010 — Т.25, №1.

2. В. Остров. Нибиру — при�

летает в полночь//Вселенная. —

№ 9 2009.

К.І. Чурюмов, В.Г. Кручиненко,

Т.К. Чурюмова,Київський національний

університетімені Тараса ШевченкаМал.8. Перший зі знайдених

фрагментів астероїда 2008 TC3

КОЛИСКА ТВОРЦІВ НОВОЇ ТЕХНІКИ

Космічне століття для

людства почалося 12 квітня

1961 року польотом Юрія

Гагаріна на кораблі «Вос�

ток», який поруч з «Аполо�

нами», «Союзами», «Шатла�

ми» тепер здається малень�

ким човником. А тоді плане�

та завмерла на мить, щоб

через секунду вибухнути

всіма мовами: «Людина вкосмосі! Юрій Гагарін укосмосі!». Людина «зхлоп’ячою посмішкою імужністю орла» здійснила

найфантастичнішу і найбуйні�

шу мрію людства – політ у кос�

мос! Людина технічно змогла

стати ближче до зірок!

Для шанувальників точних

цифр наведемо трохи статисти�

ки. Старт космічної багатосту�

пінчатої ракети пройшов успіш�

но, і після набору першої кос�

мічної швидкості та відокрем�

лення від останнього ступеня

ракети�носія, корабель�супут�

ник почав вільний політ по ор�

біті навколо Землі.

Період обертання корабля�

супутника навколо Землі скла�

дав 89,1 хвилин, мінімальне від�

далення від поверхні Землі (у

перигеї) дорівнювало 175 кіло�

метрам, максимальна відстань

(у апогеї) складала 302 кіломет�

ри, кут нахилу площини орбіти

до екватора – 65 градусів 4 хви�

лини, вага космічного корабля�

супутника з пілотом�космонав�

том склала 4725 кілограмів.

Політ тривалістю 1 година

48 хвилин завершився о 9 годи�

ні 07 хвилин, а о 10 годині 55

хвилин Юрій Гагарін призем�

лився біля села Смєловка в Сара�

товській області.

Скептики називали Юрія

Гагаріна «улюбленець долі».

Цей «улюбленець» в дитинстві

наголодувався, ще підлітком

звалив на свої плечі тягар до�

рослої праці. У Саратові Юрій

отримав два дипломи з від�знакою — у технікумі та ае�

роклубі. Після закінчення льот�

ного училища вибрав службу в

Заполяр’ї, хоча міг (йому про�

понували) залишитися інструк�

тором. І потім успішно прой�

шов суворий відбір у перший

загін космонавтів.

Проводжав Юрія Гагаріна в

зоряний шлях творець косміч�

ного корабля�супутника «Вос�

ток», якого в газетах, теле� і раді�

опередачах називали не інакше,

як Головним конструктором —

славетний Сергій Павлович Ко�

рольов, вихованець Київськогополітехнічного інституту. У

1924 році він вступив до КПІ для

навчання за профілем авіацій�

ної техніки і за два роки опану�

вав у ньому загальні інженерні

дисципліни.

З Київським політехнічним

інститутом пов’язані імена бага�

тьох видатних діячів і твор�

ців авіаційної та космічної

техніки. Серед них: ІгорІванович Сікорський, Во�лодимир МиколайовичЧеломей, Архип Михай�лович Люлька, Костян�тин Олексійович Калі�нін, Дмитро ПавловичГригорович.

У 1962 році 12 квітня —

день польоту Гагаріна в кос�

мос — був оголошений святом —

Днем космонавтики, а нині 12

квітня – це Всесвітній день аві�ації та космонавтики.

Космонавтика та авіація –

це найперспективніші напрям�

ки розвитку людства. Кожному з

нас важливо не тільки дотор�

кнутися до них, але і активно в

них брати участь, зробити свій

внесок у підкорення і освоєння

космосу.

Існує пізнавальна цінність

підкорення позаземного прос�

тору і позитивні наслідки діяль�

ності людства з його освоєння:

— дослідження на орбіті

Землі та у міжпланетному прос�

торі дали імпульс для розвитку

нових напрямків науки, техніки

та медицини, появі нових тех�

нологій та нових матеріалів з

наперед заданими властивостя�

ми, отриманих без впливу граві�

таційних полів;

— функціонування і розви�

ток мережі Internet, телекомуні�

кації, мобільного зв’язку, телеба�

чення і радіо, телемедицини не�

можливі без штучних супутни�

ків Землі;

— створення сузір’я супут�

ників глобальних супутникових

ЄЄ ÒÀÊÀ ÑÏÅÖIÀËÜÍIÑÒÜÒÀÊÀ ÑÏÅÖIÀËÜÍIÑÒÜ

Ю. Гагарін та С. Корольов

КРАЇНАЗНАНЬ

44

№ 2�3 2011

систем (GРS, ГЛОНАСС, Galileo

тощо), які використовуються

для навігаційних завдань та

створення сучасної навігацій�

ної техніки;

— розширення можливос�

тей вивчення і дослідження змі�

ни клімату, прогнозу погоди,

розвитку довгострокової метео�

рології;

— отримання інформації

про стан нашої Землі: виник�

нення пожеж, землетрусів, тай�

фунів, цунамі, виверження вул�

канів та інше;

— отримання фотографій

Землі для картографії, дослід�

ження земної поверхні, містобу�

дування, оцінки сільськогоспо�

дарських ресурсів, водних запа�

сів, стану ґрунтів.

Довгострокові перспекти�

ви освоєння космосу:

— дослідження існування

життя на інших планетах та в ін�

ших галактиках, пошук позазем�

них цивілізацій;

— пошук планет, придат�

них для життя людини;

— дослідження та розробка

інопланетних ресурсів.

Рівень розвитку космічної та

авіаційної галузей визначає кон�

курентоспроможність та оборо�

ноздатність кожної держави.

Багато хто з дитинства мрі�

яв отримати крила, щоб вміти

літати. Інші мріяли про цікаві

космічні подорожі. А ті, хто звик

не тільки мріяти, а й втілювати

мрії в життя, можуть брати без�

посередню участь, наприклад, у

створенні авіаційної та косміч�

ної техніки. Для цього необхід�

но отримати належний рівень

знань, правильно обрати свою

майбутню професію.

Ви хочете здійснити свої

мрії про наукові відкриття, праг�

нете стати діячем науки і техні�

ки і спілкуватися з видатними

вченими всього світу? Вам подо�

баються комп’ютери і програ�

мування?

Щоб досягти цього, Ви має�

те можливість обрати одну iз

спеціальностей факультету авіа�

ційних та космічних систем

(ФАКС, http://faks.kpi.ua/) Націо�

нального технічного універси�

тету України «Київський полі�

технічний інститут» «Систе�ми керування літальнимиапаратами і комплексами»напряму підготовки «АВІОНІ�

КА» та «Літаки і вертольоти»напряму підготовки «АВІА ТАР А К Е Т О Б У Д У В А Н Н Я » .Обидві спеціальності готу�ються на кафедрі приладівта систем керування літаль�ними апаратами. (ПСКЛА,

h t t p : / / w w w. p s k l a . k p i . u a / ,

http://www.pskla.narod.ru/).

«Луноход�1» — перший у світі місячний самохідний апарат. Він був дос�тавлений на поверхню Місяця 17 листопада 1970 року радянською міжпла�нетною станцією «Луна�17» і пропрацював на його поверхні до 4 жовтня1971 року. Призначався для вивчення особливостей місячної поверхні, ра�діоактивного й рентгенівського космічного випромінювання, хімічногоскладу та властивостей ґрунту.

Автоматична міжпланетна станція «Луна�17» з «Луноходом�1» стартува�ла 10 листопада 1970 і 15 листопада «Луна�17» вийшла на орбіту штучногосупутника Місяця.

17 листопада 1970 станція благополучно «примісячилася» в Море Дощів,і «Луноход�1» з'їхав на місячний ґрунт. На поверхні Місяця розпочав робо�ти перший самохідний апарат�планетохід в історії людства.

Протягом перших трьох місяців запланованої роботи, крім вивченняповерхні, апарат виконував ще й прикладну програму, в ході якої відпра�цьовував пошук району посадки місячної кабіни. Після виконання програ�ми «Луноход�1» пропрацював на Місяці в три рази більше свого почат�кового розрахованого ресурсу.

За час перебування на поверхні Місяця «Луноход�1» проїхав 10 540 м,передав на Землю 211 місячних панорам і 25 тисяч фотографій. Більш ніж у500 точках по трасі руху вивчалися фізико�механічні властивості повер�хневого шару ґрунту, а в 25 точках проведено аналіз його хімічного складу.

Місяцехід управлявся дистанційно із Землі з Центру далекого космічно�го зв'язку. Для його керування був підготовлений спеціальний екіпаж, доскладу якого входили командир, водій, штурман, оператор і борт�інженер.Для екіпажу були відібрані військові, які не мали ніякого досвіду управлін�ня транспортними засобами, аж до мопедів, щоб земний досвід не був пе�реважаючим при роботі з місяцеходом.

Екіпаж місяцеходу, отримуючи на Землі місячні телевізійні зображення ітелеметричну інформацію, за допомогою спеціалізованого пульта управ�ління забезпечував видачу команд на місяцехід.

Схема першого в світі апарата, який побував на Місяці. «Луноход�1»

45

КОЛИСКА ТВОРЦІВ НОВОЇ ТЕХНІКИ

Кафедра ПСКЛА – одна з

кафедр найпрестижнішого нав�

чального закладу нашої держа�

ви – НТУУ «КПІ» — і має всі за�

гальновідомі переваги і надбан�

ня такого ВНЗ. Вона здобула

міжнародне визнання та при�

вернула до себе увагу і зацікав�

леність потенційних робото�

давців з авіації та космонавтики.

Диплом НТУУ «КПІ» визнається

працедавцями Євросоюзу. Під�

готовка фахівців здійснюється

за трьома кваліфікаційними

рівнями: бакалавр, спеціаліст та

магістр. Форма навчання – ден�

на. Більшість студентів навча�

ється за рахунок держбюджету.

Для бажаючих існує навчання за

контрактом.

Напрям «Авіоніка» – це

поєднання авіації та електроні�

ки, сукупність всіх електронних

систем, що встановлюються на

літаках і космічних апаратах, це

системи керування різними

пристроями та літаком в цілому.

До них належать системи наві�

гації, відображення, орієнтації,

зв’язку, індикації, управління по�

льотом, попередження зіткнень,

метеоспостереження, керуван�

ня літаком, бортові обчислю�

вальні (комп’ютерні) системи.

Навчання за цим напрямом

поєднує фахову освіту інжене�

ра�електромеханіка, інженера�

конструктора, інженера�техно�

лога з набуттям знань та нави�

чок, необхідних для роботи в

державних та приватних під�

приємствах, пов’язаних з про�

ектуванням, випробуванням,

виробництвом і експлуатацією

авіаційної та ракетно�косміч�

ної техніки, бортових систем

керування сучасними літальни�

ми апаратами та рухомими

об’єктами.

Головна мета навчання за

напрямом «Авіоніка» — підго�

товка інженерів�електромеха�

ніків та дослідників, які можуть

здійснювати проектування

електронних бортових прила�

дів, систем та комплексів керу�

вання, орієнтації та навігації

літальних апаратів.

Головна мета напряму

«Авіа� та ракетобудування»підготовка інженерів�меха�ніків, чия кваліфікація дозво�ляє здійснювати проектуван�ня складних об’єктів авіацій�ної і космічної техніки, зок�рема, транспортних літаків.

У чому особливості та пе�

реваги роботи інженера�меха�

ніка, особливо інженера�конс�

труктора, який розробляє нові

літаки? Напевно в тому, що коли

така людина бачить в небі кра�

сивого та стрімкого металевого

птаха, вона може з гордістю

сказати, що це її творіння. На�

віть, якщо інженер�конструк�

тор — лише молодий спеціа�

ліст, він знає, що не просто брав

участь у проектуванні літака.

Він знає, що його участь була

необхідною, оскільки без його

маленької частки не було б літа�

ка в цілому.

Чому літає металевий птах?

Хто створює зовнішній вигляд

літака? З кого починається його

проектування? Хто, навіть якщо

він молодий спеціаліст, бачить

літак в цілому?

Це — інженер�аеродинамік.

Над чим працюють інженери�

аеродинаміки?

По�перше, це — фізичні

дослідження, оскільки без

знань фізики течій газів, не�

можливо створити адекватну

математичну модель обтікання.

Існують два основних методи

для фізичного моделювання

процесу обтікання: випробу�

вання в аеродинамічній трубі та

льотні випробування.

По�друге, над розрахунка�

ми, бо це — математична спеці�

альність, яка передбачає воло�

діння методами математично�

го аналізу, математичної фізи�

ки та чисельними методами. В

обох варіантах це, перш за все,

цікава робота.

Взагалі, аеродинаміка — це

наука про рух газу, зокрема по�

вітря. Основна її задача — виз�

начення оптимальних форм

повітряного апарата. Існує дум�

ка, що красивий літак краще лі�

тає. А саме аеродинамік робить

красивим металевого птаха.

Напевно, це і є щастя, щастя

створювати прекрасне. Адже,

коли в небі лунає звук літака, всі

мимоволі дивляться вгору, на�

магаючись побачити металево�

го птаха, красиве творіння люд�

ських рук.

Одним із найважливіших

напрямків у розвитку сучасної

авіації є створення безпілотних

літальних апаратів (БПЛА) та

дистанційно�керованих літаль�

них апаратів різних типів і

призначення, які мають високу

ступінь ефективності, автоном�

ності та надійності.

Використання БПЛА з інте�

лектуальним бортовим ком�

плексом дає можливість значно

зменшити витрати на прове�

дення моніторингу навколиш�

нього середовища, патрулю�

вання державних кордонів, на

проведення пошукових заходів,

виконання сільськогосподар�

ських робіт тощо.

Для сучасних літальних

апаратів, а особливо для БПЛА,

характерним є широке засто�

сування систем автоматично�

го керування практично на

всіх режимах та етапах польо�

ту. Без таких систем неможли�

ве ефективне використання

такої авіаційної техніки навіть

при вирішенні найпростіших

задач бойового та цивільного

застосування.

Рідинний ракетний двигунОРМ�1 розробки В. Глушка

КРАЇНАЗНАНЬ

46

№ 2�3 2011

На факультеті авіацій'них та космічних системпрацює студентське конструк�

торське бюро безпілотних лі�

тальних апаратів та бортового

обладнання.

Сьогодні відкриваються

нові унікальні можливості у

створенні і застосуванні мікро�

супутників (МС). Насамперед

вони пов’язані з досягненнями

в галузі мініатюризації апара�

тури, а також з використанням

конверсійних технологій. На

факультеті авіаційних та кос�

мічних систем створюється МС

з масою до 20 кг, призначений

для вивчення стану навколо�

земного середовища та випро�

бовування нової апаратури. В

Україні такі роботи проводять�

ся вперше.

Факультет є розробником

основних складових МС: конс�

трукції, магнітно�маховикової

системи керування, системи

збору та обробки інформації,

системи передачі інформації

наземним користувачам.

Сьогодні ведуться активні

роботи з макетування МС, в

яких беруть участь студенти фа�

культету.

Факультет активно спів�

працює з вищими навчальни�

ми закладами як України, так і

інших країн з підготовки фа�

хівців у аерокосмічній галузі.

Він бере участь у міжнародно�

му проекті «Реформування ос'вітніх програм у галузі кос'мічних технологій у Казах'стані, Росії, Україні» за прог�

рамою ТЕМПУС (TEMPUS).

Знання, одержані під час

навчання на кафедрі ПСКЛА,

дають можливість працювати в

галузі проектування, вироб�

ництва, випробування та екс�

плуатації авіаційної та косміч�

ної техніки. Крім того, оскіль�

ки всі сучасні авіаційні та кос�

мічні системи обладнано циф�

ровою обчислювальною техні�

кою, комп’ютерними засоба�

ми, навчання на спеціальності

передбачає рівень комп’ютер�

ної підготовки, достатній для

роботи розробниками прик�

ладного програмного забезпе�

чення, а також адміністрато�

рами баз даних.

Студенти мають можли�

вість та беруть активну участь у

міжнародних програмах з нав�

чання та стажування, науково�

культурного обміну з Німеччи�

ною, Францією, Італією, Іспа�

нією, Чехією, Турцією, США.

Активно використовуються та�

кож двохсторонні угоди фа�

культету з університетами Вар�

шави, Сеула, Анкари, з однією

із фірм компанії Боінг – «Джеп�

псен», де передбачено стажу�

вання студентів, підготовка та

захист магістерських робіт та

кандидатських дисертацій, ви�

конання спільних науково�

дослідних робіт за різними

напрямками в рамках проектів

компаній та проектів Європей�

ського Союзу.

Широко відомо, що Украї�

на відноситься до авіаційних і

космічних держав, випускає лі�

таки та супутники, а таких дер�

жав не так вже й багато у світі:

наприклад, на пострадянсько�

му просторі такими країнами є

лише Росія, Україна і Казах�

стан.

Тому наші випускники

стовідсотково знаходять собі

роботу на батьківщині, зокре�

ма у м. Києві, зокрема, на Авіа�

ційному науково�технічному

комплексі «Антонов», Київ�

ському державному авіаційно�

му заводі «Авіант», у Міністерс�

тві оборони України, Держав�

ній акціонерній холдинговій

компанії «Артем».

У 2011 році, році ювілею

початку освоєння людиною

космосу, буде дуже символічно

вступити навчатися на проекту�

вальника і конструктора авіа�

ційної та космічної техніки!

О.В. Збруцький, декан факультету авіаційних та

космічних систем НТУУ «КПІ»,Лауреат Державних премій СРСР

та України, Заслужений діячнауки і техніки України

Багаторазова космічна система «Енергія�Буран» на старті

ЧЕРЕЗ ТЕРНИ ДО ЗІРОК

Нечего делать юным в мире

открытых истин,

Незачем нам скитаться в

дебрях банальных слов.

Как ты ещё далёко, звёздная

наша пристань!

Как хорошо, что путь к ней

труден и вечно нов.Н. Добронравов

Як і будь�який радянський

школяр 70�х років минулого сто�

річчя, я із завмиранням серця

стежив за активним освоєнням

людиною космосу. Всіх космо�

навтів ми знали не тільки на іме�

на, але й, завдяки газетам і теле�

баченню, — в обличчя. Не дивно,

що багато хлопців у ті часи мрія�

ли, якщо й не полетіти в космос,

то хоча б якимось чином бути

причетними до його підкорення.

Одним із спогадів мого ди�

тинства залишається те, що піо�

нерська організація київської се�

редньої школи № 27, у якій я вчив�

ся, носила ім’я космонавта Воло�димира Комарова, що трагічно

загинув під час свого другого по�

льоту в космос 1967 року.

Самої загибелі я не пам’ятаю,

оскільки в той час мені було всьо�

го чотири роки, і тому тоді я цьо�

му не надавав особливого зна�

чення. І лише із другого класу, ко�

ли 1971 року під час повернення

на Землю спускного апарата за�

гинули відразу троє космонавтів:

Георгій Добровольський, Вла�дислав Волков і Віктор Пацаєв,

я став розуміти, що не просто так

кожному космонавтові, що був у

космосі, присвоюється високе

звання Героя Радянського Союзу, і

що досягнення людства в освоєн�

ні космосу час від часу засмучу�

ються менш відомими трагічни�

ми подіями.

...Відомо, що до людини в

космосі побувало досить багато

інших живих істот, і в першу чер�

гу собак.

Уперше собак у космосзапустили ще 22 липня 1951року. Тоді з полігону Капустин

Яр в Астраханській області раке�та Р�1 (фактично це була відтво�рена із застосуванням вітчизня�них матеріалів німецька ракета

ФАУ�2) підняла на 110�кіломет�рову висоту спеціальну герме�тичну кабіну з двома чотирила�пими космонавтами: собаками

Циганом і Дезиком. Політ тварин у стратосферу

завершився благополучним при�

земленням на парашуті, ніхто з

учасників не постраждав. Циган і

Дезик стали справжніми «піонера�

ми космосу» (хоча на навколозем�

ну орбіту вони так і не вийшли).

Дезик пізніше загинув під час по�

дальших випробувань космічної

техніки, а Циган прожив іще біль�

ше десяти років вдома в голови

Державної комісії академіка

А.А. Благонравова ( 1894–1975).

Після Цигана й Дезика ще

декілька собак зробили суборбі�

тальні польоти на висоту до 450

км від поверхні Землі. Деякі з них

закінчилися успішно, а деякі —

трагічно.

Новий виток в освоєнні кос�

мосу пов’язаний з ім’ям дворічної

дворняжки Лайки, що 3 листо�пада 1957 року зробила пер�ший в світі орбітальний політ

навколо Землі. Ця тиха й дуже

ласкава собака стала також пер�

шим хвостатим космонавтом,

чиє ім’я було «розсекречене» і

стало відоме всьому світу. Однак

тривалий час всієї правди про її

політ не повідомляли.

Справа в тому, що в ті часи

конструкція кораблів не перед�

бачала повернення екіпажу на

Землю. Тому із самого початку

було зрозуміло, що Лайка прире�

чена. Проте, усі гадали, що Лайка

просто тихо помре після того, як

у кабіні закінчиться повітря. Нас�

правді все вийшло по�іншому.

Лайка успішно витримала

всі перевантаження, що виникли

при зльоті ракети, і почувала се�

бе абсолютно нормально протя�

гом чотирьох витків супутника

навколо Землі. Але далі трапило�

ся те, чого не могли передбачити

конструктори космічного кораб�

ля. Через помилку в розрахунках

площі поверхні супутника й від�

сутність системи терморегулю�

вання, обшивка за час польоту

нагрілася. Врешті�решт Лайка

померла від зневоднення й пе�

регріву, хоча в офіційному пові�

домленні говорилося про те, що

після виконання собакою всіх

завдань її приспали.

Протягом багатьох років

нагадуванням про подвиг Лайки

служив її портрет на пачці сига�

рет «Лайка». У 2008 році на тери�

торії Інституту військової меди�

цини в Москві, в якому готувався

космічний експеримент, було

встановлено пам’ятник Лай�ці роботи скульптора ПавлаМедведєва.

IÑÒÎÐIß ÒÅÕÍIÊÈIÑÒÎÐIß ÒÅÕÍIÊÈ

КРАЇНАЗНАНЬ

48

№ 2�3 2011

Двометровий монумент яв�

ляє собою космічну ракету, що

переходить у долоню, на якій

гордо стоїть чотирилапа дослід�

ниця позаземного простору.

...19 серпня 1960 року зкосмодрому «Байконур»стартував космічний кора�бель «Восток», екіпаж якого скла�

дався з двох собак — Білки йСтрілки — і декількох лабора�

торних пацюків і мишей. Через

якийсь час «Восток» вийшов на

навколоземну орбіту, а потім

зробив виток навколо нашої пла�

нети. Після його закінчення від

корабля відділилася рятувальна

капсула, що доставила всіх тва�

рин на Землю в точно розрахо�

ване місце. Більшість учасників

космічної експедиції не пос�

траждали, стан їхнього здоров’я

був визнаний нормальним.

Проаналізувавши результа�

ти даного польоту, учені прий�

шли до висновку, що для людини

перебування в космосі не пред�

ставляє жодної небезпеки. Як зга�

дують багато учасників тих дав�

ніх подій, після успішного повер�

нення Білки й Стрілки ідея про

космічний корабель із людським

екіпажем з розряду мрії швидко

перейшла в розряд реальності.

...Найбільша аварія, пов’яза�

на з освоєнням людиною космо�

су, довгі роки була найбільшим

секретом. І лише перед розпадом

великої держави стали відомі

подробиці аварії, що відбулася 21

жовтня 1960 року в безкрайньо�

му казахстанському степу.

Ракета, на якій Юрій Гага�рін 12 квітня 1961 року зро�бив перший в історії людс�тва політ у космос, була ство�

рена на базі міжконтиненталь�

ної балістичної ракети Р�7.

Зважаючи на цілком задовільні

її характеристики, ця ракета з

успіхом могла бути використа�

на за її безпосереднім призна�

ченням — доставки ядерного

заряду майже в будь�яку точку

нашої планети, але вона не

могла використовуватися для

дослідження інших планет Со�

нячної системи.

З цією метою була сконстру�

йована більш могутня міжконти�

нентальна балістична ракета Р�

16, випробування якої поспішали

здійснити до святкування річни�

ці Жовтневої революції. Очолю�

вав випробування ракети Р�16

головнокомандувач Ракетними

військами стратегічного призна�

чення, головний маршал артиле�

рії Митрофан Іванович Недє�лін ( 1902–1960).

Пуск першої ракети Р�16 був

призначений на 23 жовтня 1960

року. Виявлені під час передстар�

тової підготовки несправності

усували на вже заправленій ракеті.

Оскільки ракета в заправленому

стані могла перебувати на старто�

вій позиції не більше доби, то ро�

боти не припинялися всю ніч.

О 18 годині 45 хвилин 24

жовтня 1960 року була оголоше�

на півгодинна готовність до пус�

ку. Але знову щось не заладилося.

М.І. Недєлін вийшов з контроль�

но�спостережного пункту, що

був у 800 метрах від стартового

майданчика, і попрямував до ра�

кети, щоб довідатися, що відбува�

ється. При цьому з ним пішли

майже всі, хто перебував на кон�

трольно�спостережному пункті.

У результаті за півгодини до вста�

Володимир Михайлович Комаров (1927�1967) Льотчик�космонавт, двічі Герой Радянського Союзу. Свій перший космічний політ Володимир Комаров здійснив 12�13 жов�

тня 1964 року на борту космічного корабля «Восход» разом із космонав�тами Костянтином Феоктістовим і Борисом Єгоровим.

Це був перший у світі багатомісний космічний корабель. Вперше ускладі екіпажу були не тільки льотчик, але також інженер та лікар. Впер�ше в історії екіпаж здійснював політ без скафандрів. Вперше була засто�сована система м'якої посадки.

Позивний «Рубін» добу звучав з орбіти. Підсумкова тривалість польо�ту склала одну добу 17 хвилин, за цей час корабель 16 разів облетів зем�ну кулю. Польот забезпечив пріоритет СРСР в польотах у космос екіпажуз декількох космонавтів.

За успішне виконання польоту Володимир Комаров отримав званняГероя Радянського Союзу. Незабаром йому була надана кваліфікація«Космонавт 3�го класу», а 23 січня 1965 року його призначили інструк�тором�космонавтом в групу космонавтів, що готувалися за програмамиМіністерства оборони.

У вересні 1965 року він був включений в групу підготовки до польотуза програмою «Союз». У серпні 1966 року було прийнято рішення, щоВолодимир Комаров пілотуватиме «Союз�1». Його дублером призначи�ли Юрія Гагаріна. Цей політ 23�24 квітня 1967 року виявився фатальним:Володимир Комаров загинув.

За героїзм, мужність і відвагу, виявлені при здійсненні польоту, віннагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (посмертно). Міжнарод�ний комітет з аеронавтики і космічних польотів відзначив подвиг космо�навта орденом «Роза вітрів» з діамантами. Ім'ям Володимира Комарованазвані населені пункти, кратер на Місяці, астероїд 1836.

Ю.О. Гагарін та В.М. Комаров

49

ЧЕРЕЗ ТЕРНИ ДО ЗІРОК

новленого часу пуску поруч із ра�

кетою перебувало майже 250 чо�

ловік. Після цілої серії збоїв у сис�

темі керування ракетою прой�

шла помилкова команда на за�

пуск двигуна другого ступеня.

Його полум’я зруйнувало палив�

ні баки першого ступеня, що

призвело до загоряння всього за�

пасу палива ракети, маса якого

становила 130 тонн (при масі ра�

кети 147 тонн).

Усе, що відбулося потім, за�

фіксувала встановлена в укритті

кінокамера: суцільне море вог�

ню, з якого вибігають люди, бага�

то хто з них охоплений по�

лум’ям. Більше сотні висококлас�

них фахівців, що готували політ

першої людини на Місяць, пог�

линув вогняний смерч. На стар�

товому майданчику заживо зго�

ріли 59 чоловік, а 32 людини по�

мерли від опіків у госпіталях.

М.С. Хрущов розпорядився

не повідомляти про вибух, ос�

кільки наближалося 7 листопада,

і трагедія не повинна була зать�

марити святкування річниці

Жовтневої революції. Радянське

керівництво повідомило, що го�

ловний маршал артилерії Недє�

лін загинув у авіакатастрофі й

поховало його з почестями на

Червоній площі біля Кремлів�

ської стіни. Більше 80 чоловік бу�

ли поховані у братській могилі

Голова Верховної Ради СРСР

Л.І. Брежнєв, який тоді очолював

урядову комісію з розслідування

причин аварії, відразу заявив, що

карати нікого не стануть, оскіль�

ки «всі винні вже і так покарані».

Конструктор ракети Ми�хайло Кузьмич Янгель(1911–1971) урятувався лише

завдяки щасливій випадковості:

під час випробувань він так нер�

вував, що в останній момент ві�

дійшов покурити.

...Першою жертвою безпосе�

редньо космічних польотів, оче�

видно, слід вважати члена пер�

шого загону космонавтів Вален�тина Васильовича Бондарен�ка (1937�1961).

У загоні космонавтів він був

улюбленцем і одержав ласкаве

прізвисько «Дзвіночок», добре

грав у футбол, настільний теніс,

любив пісні, мав гарне почуття

гумору. Ранком 23 березня 1961

року, після десятидобового пере�

бування в сурдобарокамері, яке

він переніс нормально, Бонда�

ренкові повідомили, що експе�

римент закінчується, і дозволи�

ли зняти медичні датчики. Зняв�

ши їх, Валентин протер шкіру

ватяним тампоном, змоченим у

спирті, і кинув його, не дивля�

чись, у кошик для сміття. Тампон

впав на включену електроплит�

ку. Полум’я охопило все примі�

щення, зайнявся шерстяний кос�

тюм. Бондаренко одержав знач�

ні опіки. Лікарі боролися за його

життя вісім годин, проте їхні зу�

силля були марні.

23 квітня 1967 року під

час повернення на Землю відбу�лася відмова парашутної систе�ми корабля «Союз�1», у результа�ті чого загинув космонавт Воло�димир Михайлович Комаров(1927�1967).

Це був другий політ Комаро�

ва в космос, а також випробу�

вальний політ «Союзу». Корабель,

за загальним визнанням, був ще

дуже «сирим», його запуски у без�

пілотному режимі закінчувалися

невдачами.

Незважаючи на це, політич�

не керівництво наполягло на

терміновій організації нового

космічного досягнення до 1

травня. Ракету поспіхом готували

до старту, перші перевірки вия�

вили більше сотні неполадок.

У космонавта, що мав поле�

тіти на «Союзі», після повідом�

лень про таку кількість несправ�

ностей піднявся кров’яний тиск, і

лікарі заборонили відправляти

його в політ. Замість нього умо�

вили летіти Комарова, як більше

підготовленого (за другою версі�

єю, рішення про те, що «Союз�1»

буде пілотувати Володимира Ко�

маров, було прийняте ще 5 сер�

пня 1966 року, а його дублером

призначили Юрія Гагаріна).

Корабель вийшов на орбіту,

але неполадок виявилося так ба�

гато, що його прийшлося термі�

ново саджати (в енциклопедіях

радянського часу написано, що

програму польоту було викона�

но успішно). За однією з версій,

причиною катастрофи була тех�

нологічна недбалість якогось

монтажника. Щоб дістатися до

одного з агрегатів, робітник

просвердлив отвір у теплозахис�

ному екрані, а потім забив у ньо�

го сталеву болванку. При вході

спускного апарата в щільні шари

атмосфери болванка розплави�

лася, струмені повітря потрапи�

ли в парашутний відсік і здавили

контейнер із парашутом, що не

зміг повністю вийти.

Комаров випустив запасний

парашут. Той вийшов нормаль�

но, але капсула почала безладно

обертатися, перший парашут

захлиснув стропи другого й по�

гасив його. Комаров втратив

будь�які шанси на порятунок.

Він зрозумів, що приречений.

Володимир Комаров загинув у

результаті удару спускного апа�

рата об землю.

30 червня 1971 року під

час повернення з першої орбі�тальної станції «Салют�1», теж

під час спуску, через розгермети�зацію спускного апарата косміч�ного корабля «Союз�11» загину�ли космонавти Георгій Тимо�фійович Добровольський(1928�1971), Владислав Мико�лайович Волков (1935�1971) і

Валентин ВасильовичБондаренко (1937�1961)

КРАЇНАЗНАНЬ

50

№ 2�3 2011

Віктор Іванович Пацаєв(1933�1971).

На космодромі перед стар�

том основний екіпаж (Олексій

Леонов, Валерій Кубасов і Петро

Колодін) було замінено дублю�

ючим (Добровольський, Волков,

Пацаєв). Трагедії могло не бути,

якби не політичні амбіції. Ос�

кільки американці вже літали на

Місяць на тримісних кораблях

Apollo, було потрібно, щоб і в

нас летіли не менше ніж три

космонавти. Якби екіпаж скла�

дався із двох чоловік, вони мог�

ли бути у скафандрах, однак

можливості корабля не дозволя�

ли здійснити політ трьох космо�

навтів у скафандрах.

І тоді було ухвалене рішен�

ня летіти в одних спортивних

костюмах. Тим більше, що схожа

ситуація у вітчизняній косміч�

ній програмі вже була. 12 жов�

тня 1964 року Володимир Ко�маров, Костянтин Феоктис�тов і Борис Єгоров теж відпра�

вилися в політ на «Востоку» у

тісній кабіні, початково розра�

хованій на одну людину (точно

в такій літав Гагарін). З метою

економії простору забрали єди�

не крісло для катапультування, а

космонавти полетіли не в захис�

них скафандрах, а легко одягну�

ті — у спортивних костюмах.

Проводжаючи їх, Корольов

обіймав кожного й говорив: «Ти

вже прости мене у випадку чого.

Я людина підневільна». Тоді все

закінчилося успішно.

Спуск «Союзу�11» проходив

нормально до висоти 150 км і

моменту обов’язкового перед

входом в атмосферу розділення

корабля на три частини (при

цьому від апарата спускної кабі�

ни відходять побутовий і прила�

довий відсіки). У момент розді�

лення, коли корабель перебував

у космосі, зненацька відкрився

клапан дихальної вентиляції,

який з’єднує кабіну із зовнішнім

середовищем і який мав спра�

цювати набагато пізніше, біля

самої землі.

Швидше за все, це відбулося

через ударні навантаження під

час вибуху піроболтів під час

розділення відсіків корабля (ос�

кільки два піроболти були близь�

ко від клапана дихальної венти�

ляції, то їх вибух міг надати рух

замикальному штоку, через що

фатальний отвір і відкрився).

Тиск у спускному апараті падав

настільки стрімко, що космонав�

ти втратили свідомість перш ніж

змогли відстебнути ремені й

вручну закрити отвір розміром з

п’ятак. Коли ті, хто зустрічав, від�

крили люк на перший погляд не�

ушкодженого спускного апарата

космонавти нерухомо сиділи на

своїх робочих місцях.

Вражений тим, що сталося,

поет Євгеній Євтушенко на�

писав:

О, Матросовы ракетодромов!

Вы оставили нам свой устав:

даже в космосе — жилкой

не дрогнув,

умирать на рабочих местах.

Сколько в небе не взятых дотов!

И пока человечество есть

пламя будущих звездолётов

будет вечным огнём в вашу

честь.

Трагедія поставила під сум�

нів надійність радянської кос�

мічної техніки й на два роки пе�

рервала програму пілотованих

польотів.

Після загибелі Доброволь�

ського, Волкова й Пацаєва кос�

монавти стали літати тільки в

спеціальних костюмах. Були

терміново вжиті кардинальні за�

ходи, що гарантують безпеку

людей у випадку розгерметизації

спускного апарата.

5 квітня 1975 року відбулася

аварія третього ступеня ракети�

носія корабля «Союз�18/1». На

щастя, система порятунку спра�

цювала бездоганно. З переванта�

женням у 22 g космічний кора�

бель відділився від ракети, після

чого спускний апарат з космо�

навтами зробив суборбітальний

космічний політ. Посадка відбу�

лася у важкодоступному районі

Алтаю на краю обриву й лише

завдяки випадковості закінчила�

ся благополучно. Космонавти

Василь Лазарєв і Олег Мака�ров залишилися живі.

26 вересня 1983 року під час

старту космічного корабля «Со�юз�Т10» зайнялася ракета�носій.

Автоматична система порятунку

не спрацювала. Через дванадцять

секунд після появи полум’я стар�

товий персонал натиснув кнопки

катапультування (запустити цей

процес можна лише за умови, що

дві людини натиснуть кожна свою

кнопку: перша — відповідальний

за ракету, друга — за корабель; ці

двоє й урятували екіпаж, одночас�

но натиснувши кнопки пуску сис�

теми порятунку).

Капсула з космонавтами

Володимиром Титовим і Ген�надієм Стрекаловим була

відстрілена від ракети з пере�

вантаженням до 18 g і благопо�

лучно опустилася осторонь від

стартового комплексу, на відста�

ні 4 км від ракети, що вибухнула

менш ніж через дві секунди піс�

ля відділення капсули. За той

старт льотчики�космонавти не

одержали ані нагород, ані чер�

гових звань. Офіційна преса цей

епізод «не помітила».

Відбувалися аварії й у тради�

ційного вітчизняного суперника

у космічній гонці — США.

Митрофан Іванович Неделін(1902–1960)

51

ЧЕРЕЗ ТЕРНИ ДО ЗІРОК

27 січня 1967 року під час

випробувального запуску кораб�

ля «Сатурн» у рамках програ�

ми «Аpоllо» загинули амери�

канські астронавти Гюс Грісом,Ед Вайт і Роджер Чаффі.

28 січня 1986 року, за чоти�

ри місяці до катастрофи на Чор�

нобильській атомній електрос�

танції в СРСР, космічний кора�

бель багаторазового викорис�

тання «Челленджер» (Challenger

— «той, що кидає виклик») мав

прийняти на борт першого зви�

чайного громадянина. Вибір у�

пав на вчительку Кристу МакО�ліфф. «Челленджер» вибухнув на

очах у численних присутніх під

час запуску, у тому числі й роди�

чів семи членів екіпажу, а також

учнів Крісти МакОліфф.

А в лютому 2003 року вибух

американського корабля бага�

торазового використання «Ко'лумбія» під час заходу на посад�

ку на космодром на мисі Канаве�

рал став причиною загибелі ще

семи чоловік.

...Через кілька днів після за�

гибелі В.М. Комарова перший

космонавт Юрій Олексійович Га�

гарін сказав у інтерв’ю: «Він по'казав нам, якою звивистою єдорога в космос...»

І дуже хочеться сподіватися,

що круті повороти на цій дорозі

більше не зустрінуться...

Література

1. Абрамов А.С. У Кремлёв�

ской стены. — М.: Политиздат,

1980.

2. Широкорад А.Б. Энцикло�

педия отечественного ракетного

оружия 1817–2002 / под общ. ред.

А.Е. Тараса. — Мн.: Харвест, 2003.

3. Розвиток ракетно�косміч�

ної техніки в Україні: підручник /

Ф.П. Санін, Є.О. Джур, Л.Д. Кучма,

В.В. Хуторний. — Дніпропет�

ровськ: АРТ�ПРЕС, 2002.

4. М. Борисов. ЧП в космосе

[Електронний ресурс]. — Режим

доступу: http://operkor.word�

press.com/. — Дата доступу: сі�

чень 2011 р.

5. 50 лет самой страшной тра�

гедии в истории освоения космо�

са [Електронний ресурс]. — Режим

доступу: http://www.runet.lt/kalen�

dar�sobytijj/world_kalendar/18518�

50�let�samoj�strashnoj�tragedii�v�is�

torii�osvoeniya�kosmosa.html. — Да�

та доступу: січень 2011 р.

І.О. Мікульонок,доктор технічних наук, професор,

НТУУ «Київський політехнічнийінститут»

Олексій Архипович Леонов Народився 30 травня 1934 року.Льотчик�космонавт СРСР, двічі Ге�

рой Радянського Союзу. 18�19 березня 1965 р. спільно з Пав�

лом Бєляєвим здійснив політ у космосяк другий пілот на космічному кораблі«Восход�2».

У ході цього польоту Леонов здій�снив перший в історії космонавтикивихід у відкритий космос тривалістю12 хвилин 9 секунд.

У 1975 році, 15�21 липня, спільно зВ.М. Кубасовим, здійснив другий політу космос як командир космічного ко�рабля «Союз�19» за програмою «ЕПАС»— «Союз�Аполлон». Тривалість польоту— 5 діб 22 години 30 хвилин 51 секунда.Тоді вперше в світі О.А. Леоновим булапроведена стиковка двох кораблів.

Олексій Леонов: «Останніми роками в коридорах уряду мені дово�дилося чути слова «антигероізація країни». Не розуміють, що людиназдійснила героїчний вчинок не з кар'єрних спонукань, не за пільги абопенсію трохи кращу. Ні, вона керувалася іншими мотивами, не всімзрозумілими.

Вони — циніки. Тому що замахнулися на саме поняття «героїзм». Напоняття «подвиг».

... Технології в нашій країні, в тому числі і в Україні, в ті часи створю�валися унікальні. Наприклад, у нас було обладнання для отриманняпитної води з продуктів людської життєдіяльності. Так�так, із сечі! Іконденсату, що утворюється під час дихання. Виходив найчистішийдистилят, в який залишалося додати необхідний організму набір міне�ральних солей.

Американці досі б'ються над створенням багатьох технологій, які мивикористовували ще за Союзу.

До речі, тренажери для апарата, що спускається на Місяць, створю�валися в Києві. І, що дуже важливо, у нас є досвід тривалого проживан�ня на космічних станціях — сто діб, рік ...А на Місяці, до речі, жити лег�ше, ніж на станції, там є гравітація, вона, правда, в шість разів менша,ніж на Землі, але все одно: велика справа, коли не треба плавати у не�вагомості. А по Місяцю можна ходити, стрибати».

Валентина ВолодимирівнаТерешкова

16�18 червня 1963 року В. Терешкована космічному кораблі «Восток�6» здій�снила свій перший політ у космос. Вонастала шостим радянським космонавтом іпершою в світі жінкою�космонавтом. Од�ночасно на орбіті перебував космічнийкорабель «Восток�5», пілотований кос�монавтом Валерієм Биковським.

Її космічний позивний «Чайка» облетівнавколо Землі 48 разів.

Після виконання космічного польотуТерешкова вступила до Військово�повіт�ряної інженерної академії ім. М.Є. Жу�ковського і закінчила її з відзнакою, сталакандидатом технічних наук, професором,автором понад 50 наукових робіт.

КРАЇНАЗНАНЬ

(Окончание.

Начало в №1 2011)

Душа, открытая морю

Да, его можно назвать про�

поведником высокой морали в

той же мере, что и глашатаем

смелой мысли. Огромное нас�

ледие Жюля Верна не оставля�

ет сомнений в том, что он от�

нюдь не был фанатиком науч�

но�технического прогресса,

как такового, и не считал изоб�

ретательство панацеей от всех

личных и общественных бед,

залогом райского будущего.

Верн был не лектором, но вос�

питателем.

Он хорошо знал психоло�

гию подростков, которым ад�

ресованы многие его книги. Я

сам в соответствующем возрас�

те пытался изготовить нитрог�

лицерин по рецепту, приведен�

ному в романе «Таинственный

остров». К счастью для меня и

окружающих, не получилось

ровно ничего. Позднее я узнал,

что той же «нитроглицерино�

вой» болезнью, и на почве того

же «Острова», переболело не�

мало моих сверстников. Надо

полагать, рецепт был намерен�

но неточным.

Однако же, то была святая

ложь на фоне огромной прав�

ды, сказанной писателем о луч�

ших чертах юношеской нату�

ры. Вернее, на фоне истины,

которую он открыл нам, маль�

чишкам, о нас самих, — вопре�

ки целому рою унизительных

мещанских правд. Нам тверди�

ли скучные взрослые, что наше

дело — хорошо учиться, слу�

шаться старших и съедать всё,

что на тарелке. Большие дела,

мол, впереди... Жюль Верн, ко�

торый сам одиннадцати лет от

роду пытался сбежать из род�

ного Нанта в качестве юнги на

шхуне «Корали», считал иначе.

По его мнению, взрослым дела�

ют человека не годы, а дела —

решительные и героические.

На глазах взрослеет Ро�

берт Грант, сын отважного ка�

питана, вместе со своими бесс�

трашными друзьями огибая

земной шар по тридцать седь�

мой параллели; а потом и сам

становится капитаном, и

очень вовремя появляется на

яхте «Дункан» возле голой ска�

лы, оставшейся от острова

Линкольна, чтобы спасти

горстку колонистов. В пятнад�

цать лет сирота�подкидыш

Дик Сэнд сначала возглавляет

команду корабля, идущего че�

рез океан, а затем и отряд путе�

шественников, злодейским за�

мыслом заброшенных в джун�

гли тропической Африки. И —

побеждает...

«Когда я вижу, как отплы�

вает корабль, все моё существо

рвётся на его палубу!» Душа

Жюля Верна была подобна не�

удержимым душам Петра Ве�

ликого и Александра Грина,

она стремилась на простор

бескрайних морей даже тогда,

когда тело отказывало старому

писателю, а простреленная

психопатом�племянником но�

га принуждала его оставаться в

неподвижности. Но началось

это ещё в детстве, когда супру�

ги Пьер и Софи Верн, родите�

ли будущего фантаста, посели�

лись на набережной Нанта,

возле острова Фейдо. Сюда

приходили рыбацкие баркасы,

выгружая свой трепещущий

груз; отсюда видно было, как

величавыми призраками про�

ходят паруса в порту... Бродя

по рынку даров моря, малень�

кий Жюль�Габриэль, старший

из пяти детей адвоката Верна,

жадно вдыхал запах океанских

рыбин, любовался раковина�

ми, подолгу не мог оторвать

глаз от шевелящихся клешней

омаров. Все чудеса мира начи�

нались на этой набережной, у

этих лотков...

ÑÂIÒÎÂÀÑÂIÒÎÂÀ ÊÓËÜÒÓÐÀÊÓËÜÒÓÐÀ

52

№ 2�3 2011

Жюль�Габриель Верн(1828�1905)

53

«Виктория» — значит,победа

«Верн» — древнее кельт�

ское название ольхи; фамилия

нашего героя говорит о том,

что его предки по отцу населя�

ли Францию ещё до прихода

римлян. Пращур Жюля по ма�

тери, некий Аллот де ла Фюи,

был шотландцем, прибывшим в

1462 году для службы в гвар�

дейском отряде Людовика ХІ,

то есть — также потомком кель�

тов. Возможно, могучая нас�

ледственность этих сильных и

вольнолюбивых людей, зем�

лепроходцев и воинов, своео�

бычно воплотилась в таланте

Жюля. Но прежние поколения

Вернов отличались другими

свойствами; все старшие муж�

чины в семье обязательно ста�

новились юристами, причём,

не рядовыми. О Пьере, отце

мальчика, в Нанте ходила пого�

ворка: «честный, как Верн».

Относительно Жюля�Габ�

риэля у родителей нет ника�

ких сомнений: отучится и отк�

роет собственную адвокат�

скую контору, иначе просто

не должно быть! Сначала юно�

ша изучает право в родном го�

роде; затем, в 1848 году, пере�

бирается в Париж. Но ведь

Жюлю всего двадцать, а в сто�

лице лишь недавно отгремели

революционные события ию�

ня, разобраны баррикады, за�

мыта пролитая кровь! Воль�

ный дух витает над городом;

свободомыслящим людям ви�

дятся впереди чудесные дни

расцвета вновь установлен�

ной республики. Отец шлёт

так мало денег; у Жюля, живу�

щего в каморке вместе с дру�

гом, один выходной костюм

на двоих, — но молодой чело�

век полон оптимизма. Париж

ещё узнает о сыне провинци�

ального адвоката!..

Позднее литературы выяс�

нят, что самая ранняя рукопись

Жюля Верна, пьеса�трагедия

«Александр VI», датирована

1847 годом. То есть, писать он

стал ещё до отъезда в Париж, но

держал свои литературные

опыты в тайне. Здесь же сам

воздух, пронизанный токами

недавней революции, манит

дерзать и пытаться овладеть

собственной судьбой. Кто сей�

час знает, что великий рома�

нист начинал, как драматург?

Кому ведомы его неопублико�

ванные водевили «Морскаяпрогулка», «Четверть часаРабле», «Абдаллах», «Тыся'ча вторая ночь»? Кто помнит

оперетту «Сабинянки», пяти�

актные трагедии «Драма приЛюдовике XV» или «БашняМонлери», комедию в стихах

«Мона Лиза»?.. Скажем сразу,

драматургом Жюль был сред�

ним, хотя тренировка в написа�

нии диалогов пригодилась по�

том: разговоры действующих

лиц в его книгах всегда свежи,

остроумны и динамичны...

Определённый успех при�

шёл лишь благодаря знакомс�

тву с Александром Дюма�отцом. Автор «Мушкетё'ров», тогдашний властитель

умов, пылкий, щедрый Дюма

своим намётанным глазом уви�

дел в парне дарование — и ре�

шил открыть для Жюля теат�

ральную сцену...

В 1850 году Исторический

театр, учреждённый Дюма, пос�

тавил комедию Верна «Сло'манные соломинки». Она

выдержала 12 представлений,

— корифеи писали лучше...

Немногим дольше продержа�

лись опера�буфф на музыку

Аристида Иньяра «МсьеШимпанзе» и ещё два�три

спектакля по пьесам Жюля...

Самое забавное то, что

позднее его романы легко

превращались в пьесы�феерии!

Их охотно ставили на многих

сценах... и с намного большим

успехом, чем юношеские опы�

ты. Некоторые постановки

«Вокруг света в восемьде'сят дней» привлекали народ

появлением на сцене... живого

слона. В 1880 году, после выхо�

да спектакля по роману «Ми'хаил Строгов», действие ко�

торого происходит в России, у

парижанок пошла мода на всё

русское, прежде всего, на кара�

кулевые шапочки...

ВЕЛИКИЙ МЕЧТАТЕЛЬ ИЗ МАЛЕНЬКОГО НАНТА

Первое издание романа«Дети капитана Гранта»

Первое издание романа«Таинственный остров»

КРАЇНАЗНАНЬ

54

№ 2�3 2011

Специалисты называют

первым значительным произ�

ведением «настоящего» Верна,

блестяще соединившего худо�

жественное начало с познава�

тельным, рассказ «Первыекорабли мексиканскогофлота». Для нас же он интере�

сен прежде всего тем, что

именно в пору написания и

публикации этого рассказа 23�

летний правовед�недоучка ре�

шительно объявил, что адво�

катской практикой заниматься

не намерен. Отец был огорчён

свыше меры: прерывался уже

более, чем столетний список

Вернов�юристов, рушилась ди�

настия! Но решение Жюля бы�

ло твёрдым. Он посвящает себя

литературе...

Надо сказать, что житей�

ские обстоятельства Верна тог�

да вовсе не располагали к аван�

тюрам. Отец совсем обрезал

содержание, театральные пос�

тановки были хлебом ненадёж�

ным. Перебиваясь случайными

заработками, Жюль даже поп�

робовал себя в качестве бирже�

вого маклера! (Занятно, что его

младший брат Поль достаточ�

но преуспел на этом поприще.)

Мало того: отчаянный парень

Жюль, очевидно, свято веря в

свое будущее процветание, не

дожив до тридцати лет, женил�

ся на хорошенькой Оноринеде Виан из Амьена — вдове с

двумя дочерьми! Скоро у них

родился и собственный сын,

Мишель. Судьбе или богам сле�

довало поторопиться, чтобы

спасти для мира величайшего

из мечтателей...

И предначертанное свер�

шилось. Молодого Верна свели

с его «почти тёзкой», издателем

Пьером�Жюлем Этцелем.

Республиканец, человек самых

передовых взглядов, Этцель бе�

жал из Франции от ареста во

время государственного пере�

ворота Луи Бонапарта; с годами

ему было разрешено вернуть�

ся... Он и сам неплохо писал

под псевдонимом Сталь, но

главное — стяжал себе солид�

ную репутацию, издавая книги

Бальзака, Мюссе, Жорж Санд.

Однако мечтой Этцеля было —

начать издание книг для юно�

шества, познавательных, прос�

ветительных, способных вос�

питывать по�настоящему сме�

лых, мыслящих и честных лю�

дей. Это намерение в точности

совпадало со спецификой пи�

сательского дара Жюля Верна.

Поэтому, ознакомившись с ру�

кописью первого романа моло�

дого писателя — «Пять недель

на воздушном шаре», Этцель

сразу предложил Жюлю посто�

янное сотрудничество. Тот дол�

жен был предоставлять изда�

тельству по три романа в год,

получая за каждый том нема�

лую сумму в 1900 франков.

Так, в 1862 году, взлетел над

таинственной Африкой воз�

душный шар по имени «Викто�

рия», принеся в своей гондоле

несостоявшемуся адвокату и

счастье заниматься любимым

делом, и достаток, и славу.

Впрочем, достаток его

всю жизнь был изрядно шат�

ким, а слава лишь порой пока�

зывала свой лик, иногда иска�

жённый иронической грима�

сой. Так, одним из верных по�

читателей его «необыкновен�

ных путешествий» оказался...

папа римский, которого Верн

навестил во время поездки в

Вечный город. А орденом По�

чётного легиона Верна, про�

тивника монархии, наградила

императрица�регентша Евге�

ния! Причём, это был послед�

ний декрет, подписанный

супругой низвергнутого На�

полеона ІІІ...

Его герои

Работая над этой статьёй, я

сделал нечаянное открытие,

которое, кажется, доселе не

приходило в голову никому из

литературоведов.

В своих скитаниях по мо�

рям попав на остров циклопа

Полифема и убедившись в его

людоедской жестокости, хитро�

умный царь Одиссей решил усы�

пить чудовище с помощью креп�

кого вина. Одноглазый гигант,

которому очень понравились

первые чаши хмельного питья,

спросил, как имя мореплавателя.

И тогда Одиссей ответил:

Я называюсь Никто; мне

такое название дали

Мать и отец, и товарищи

так все меня величают.

Через короткое время, ког�

да ослеплённый острым колом

циклоп начал сзывать своих

сородичей, странное имя спас�

ло Одиссея: услышав, что беду

Полифему причинил «никто»,

циклопы решили, что их соб�

рат просто болен, и разош�

лись...

По�латыни «никто» — ne�

mo. Может быть, благодаря зна�

нию поэмы Гомера у Жюля

Верна появился его подводный

Одиссей, странник, мстящий

несправедливым и жестоким, —

капитан Немо, капитан Никто?..

Пусть ни для кого удачные

технические предвидения, пе�

реполняющие лодку «Наути�

лус», предшественницу атом�

ных субмарин, не заслонят ко�

лоссальную фигуру командира

подводной лодки. Возможно,

перед нами единственный слу�

чай в мировой фантастике всех

времён, когда герой не только

встал вровень с научно�фан�

тастической гипотезой, но и

оказался более крупным и важ�

ным, чем она. Ну�ка, припом�

ним подобного масштаба пер�

сонаж у Герберта Уэллса? У

Азимова, Шекли, Саймака?

И близко нет. Разве что люди�

полубоги из далекого будуще�

го, созданные пером ИванаЕфремова, в чем�то прибли�

жаются к Немо. Но они не несут

на себе печать того шекспи�

ровского трагизма, того скор�

бного величия, которыми ис�

ВЕЛИКИЙ МЕЧТАТЕЛЬ ИЗ МАЛЕНЬКОГО НАНТА

полнен образ капитана. Тут уж

рядом можно поставить если

не Одиссея, то лермонтовского

Демона...

На плечах этого атланта

держится роман «Двадцатьтысяч лье под морями» (на

русский неточно переведено —

«...под водой»). Как выясняется в

финале «Таинственногоострова», второго романа, где

перед нами предстаёт Немо, ка�

питан Никто — на самом деле

индийский принц, лишённый

семьи и родины беспощадны�

ми английскими завоевателя�

ми. Будучи гениальным инже�

нером�конструктором, принц

Дакар втайне от всех строит не�

бывалую подводную лодку. Она

снабжена всем необходимым,

чтобы мстить военным кораб�

лям ненавистной империи.

Но месть — самое ли глав�

ное дело для Немо? Сам Жюль

Верн пишет Этцелю, считав�

шему, что командир «Наутилу�

са» чрезмерно мстителен и от�

того, возможно, будет неприя�

тен читателю: «Я убеждён, что

характер героя развивается

у меня в определённом нап�

равлении вполне естествен�

ным образом. Он всё время

проявляет великодушные

чувства, особенно во второй

части, и лишь силою обстоя�

тельств превращается в

грозного судию». Каковы же

эти великодушные чувства?

Вчитаемся...

Со стен каюты Немо смот�

рят портреты людей, «посвя�

тивших себя служению высо�

кой идее гуманизма: Костюш�ко, герой, боровшийся за осво�

бождение Польши... Боцарис— этот Леонид современной

Греции; О’Коннел — борец за

независимость Ирландии...

Линкольн, погибший от пули

рабовладельца; и, наконец, му�

ченик, боровшийся за осво�

бождение негров от рабства и

вздёрнутый на виселицу, —

Джон Браун»...

Немо неоднократно гово�

рит о том, что дно морское

покрыто несметными сокрови�

щами и он один — их хозяин.

Вариант Скупого рыцаря? Че�

ловек, помешанный на богатс�

тве? Ничего подобного. Соби�

рая золото с погибших кораб�

лей, Немо передаёт его смель�

чакам, сражающимся за нацио�

нальную независимость, за

справедливый общественный

строй. «До последнего вздоха я

буду на стороне всех угнетён�

ных, и каждый угнетённый был,

есть и будет мне братом!»

Критик Жак Шено подчер�

кивает, что Немо — это «образ

непримиримого борца, в кото�

ром воплотилась мечта рево�

люционера поколения сорок

восьмого года о свободе наро�

дов, его антиколониальные

настроения и неприятие ка�

кой бы то ни было власти».

Интересно, что Немо не

сразу стал индийцем. Жюль

Верн поначалу предлагал сде�

лать его... польским шляхтичем,

участником антиимперской

революции 1863 года. Но Эт�

цель отсоветовал, учитывая

внешнюю политику Франции

Наполеона ІІІ и нежелание им�

ператора досаждать царской

России. В свою очередь, изда�

тель предложил сделать Немо

американцем�аболиционис�

том, северянином, который то�

пит суда работорговцев. Верн

обоснованно возразил: война

Севера и Юга кончилась, рабс�

тва в США больше нет, — к чему

ворошить прошлое?.. Догово�

рились, в конце концов, на ин�

дийском радже...

Судьбу капитана�мстителя

своеобразно, с более удачным

исходом, повторяет через мно�

го лет граф Матиас Шандориз одноименного романа. Он

тоже — жертва иноземных на�

сильников, лишивших его сво�

боды, убивших его друзей; он —

хозяин технических чудес, де�

лающих человека могущес�

твенным; он — венгерский

«Монте�Кристо», мстящий авс�

трийским поработителям сво�

ей родины...

В самом деле, Немо — ве�

роятно, лишь самая яркая из

55

Первое издание романа«Пятнадцатилетний капитан»

Первое издание романа«Робур Завоеватель»

КРАЇНАЗНАНЬ

56

№ 2�3 2011

личностей, встающих перед

нами со страниц романов Вер�

на. Скажу ещё раз: даже если бы

не было блистательного переч�

ня сбывшихся (или тех, что

должны сбыться) предсказа�

ний фантаста, — его обессмер�

тил бы ряд незабываемых геро�

ев, каждый из которых спосо�

бен стать образцом мужества и

целеустремленности, патрио�

тизма и свободолюбия, науч�

ной самоотверженности и сос�

традания, выдержки и человеч�

ности. Обо всех этих персона�

жах можно сказать то, что ска�

зал устами Ватсона сэр АртурКонан�Дойль о своём бес�

смертном Холмсе: «Это не

только великий ум, это и вели�

кое сердце». Холодно�фанатич�

ный профессор Отто Лиден�

брок, казалось бы, готовый по�

жертвовать всем, чтобы дос�

тигнуть центра Земли, но при

этом полный нежности к пле�

мяннику Акселю; несгибаемый

капитан Джон Гаттерас; весёлая

и трудолюбивая компания ко�

лонистов на острове Линколь�

на, во главе с инженером Сай�

ресом Смитом, воплощающим

все лучшие человеческие ка�

чества; лорд и леди Гленарван,

готовые пуститься в кругосвет�

ное плавание, чтобы осушить

слёзы детей капитана Гранта и

найти их пропавшего отца;

слегка чудаковатый в своём

британском педантизме, но бе�

зусловно порядочный и безуп�

речно гуманный Филеас Фогг...

Пожалуй, таким «урожаем»

объёмных, живых, полнокров�

ных героев — героев в прямом

смысле слова! — сможет пох�

вастать мало кто из писателей

всех времён, в том числе и «не�

фантастов». Кстати, ещё об од�

ном открытии Верна: именно

он, и никто другой, ввёл в миро�

вую литературу образ�архетип

«мэд сайентист» — безумного

учёного, фанатика своего дела.

Чертами этого образа наделены

и помянутый Лиденброк, и

охотник за астероидом Зефи�

рен Ксирдаль, и узник «Наутилу�

са» — профессор Пьер Аронакс,

и, уж конечно, «астронавты»

лунного снаряда, Импи Барби�

кен с капитаном Николем. Вот

их «корабль» готовится проско�

чить мимо Луны и навеки уйти в

открытый Космос; опасность

смертельная, — а председатель

Пушечного клуба и его ярос�

тный оппонент сцепились в

споре о том, по какой кривой

полетит дальше снаряд, по па�

раболе или гиперболе! Недаром

поражается их учёному диспуту

перед лицом смерти ещё один

чудо�герой Верна, которого по

обаянию и яркости я бы поста�

вил вслед за Немо, — весёлый,

азартный, беззаботный и от�

важный красавец�француз Ми�

шель Ардан! (Простая анаграм�

ма, переделка псевдонима друга

писателя, знаменитого возду�

хоплавателя и фотографа Нада�

ра, он же Турнашон…)

Ещё одна немаловажная

деталь. «Отца фантастики» по�

рой упрекают в том, что на его

страницах отсутствуют полно�

ценные женские образы, а в

сюжетах нет места любовной

интриге. Он с такими утвер�

ждениями не спорил: «Любовь

— это чувство всепоглощаю�

щее, в сердце человека оно ос�

тавляет мало места для чего

либо иного. Моим героям нуж�

ны все их способности, вся их

энергия, а присутствие рядом

с ними пленительной женщи�

ны часто мешало бы им осу�

ществлять их грандиозные за�

мыслы». Однако чтобы быть

вполне справедливыми, мы

должны отметить, что прекрас�

нейшее из чувств всё же при�

сутствует в прозе Верна, и при�

том в самой чистой, целомуд�

ренной своей ипостаси. Глубо�

кая любовь�понимание, лю�

бовь�духовная близость соеди�

няет супругов Гленарван, а ка�

питан Джон Манглс проника�

ется не менее благородным

чувством, выросшим из состра�

дания, к Мэри Грант. Филеас

Фогг спасает от костра утон�

чённую индийскую красавицу

Ауду, чтобы со всей бережнос�

тью пересадить этот экзоти�

ческий цветок в Англию. Ак�

сель, совершая с дядюшкой�

профессором смертельно

опасный спуск к центру Земли,

не перестаёт думать о своей

верной Гретхен... Но, увы, этого

мало американским ремеслен�

никам, сколачивающим свои

сериалы буквально на костях

сюжетов Верна! И вот, в экра�

низации «Двадцати тысяч лье...»

на борту «Наутилуса» оказыва�

ется… дочь профессора Аро�

накса, за благосклонность ко�

торой дерутся капитан Немо с

гарпунером Недом Лендом;

разбитная девица спускается

вместе с Лиденброком и Аксе�

лем в подземное царство, — а

там ждёт целая деревня с полу�

голыми туземками!.. Авторы

этих шедевров пошлости уве�

рены, что человек по природе

низок и грязен; что без добав�

ленной «клубнички» старик�

фантаст нынешнему зрителю

будет скучен... Слава Богу, что

Жюль Верн завещал нам иное

отношение к человеку и его

природе!

Отмечу ещё одно немало�

важное качество помянутых

(и многих не помянутых)

жюль�верновских образов.

Стивен Кинг не зря пишет,

что «ребята любят плохишей».

Смастерить положительный

персонаж, который стал бы

не сплошь «розово�голубым»

и нудно�назидательным,

очень трудно. Антигерои

всегда ярче. А вот у Жюля Вер�

на их с трудом вспомнишь.

Сыщик Фикс, что ли? Или пи�

раты из «Таинственного ост�

рова»? Совершенно схема�

тичные бандиты�расисты в

«Экспедиции Барсака» —

или каторжник Айртон из

«Детей капитана Гран'

та» (кстати, покаявшийся в

романе «Таинственныйостров» и ставший честным

тружеником)? Проходные

пешки... Ну, разве что по�нас�

тоящему мерзок прусский ми�

литарист из «Пятисотмиллионов бегумы», люби�

тель пива и сосисок с капус�

той, профессор Шульце. Но

ведь это плоский шарж, карика�

тура на ненавистного францу�

зам «боша»! Словом, Верн су'мел придать запоминаю'щееся, симпатичное и оба'ятельное лицо Добру. И за

это ему слава вечная...

Французский исследова�

тель творчества Верна, Ми�

шель Кордэ, писал, имея в ви�

ду свое поколение, родившееся

после франко�прусской войны:

«Как должно быть благодарно

ему это поколение! Он сумел

устроить ему бегство из его

глупейшей темницы. Он вну�

шил ему любопытство —

стремление узнать мир, вкус к

научному знанию, культ му�

жества и энергии... Я глубоко

уверен, что через столетие на�

ши потомки не смогут объяс�

нить себе, почему этот совер�

шеннейший писатель, могучий

поэт, воспитатель, наделён�

ный магической силой, предте�

ча, чьи фантазии в их время

будут уже воплощены в жизнь,

не был осыпан самыми высши�

ми почестями, какие только

наша эпоха даровала своим ве�

ликим писателям».

А ведь в самом деле —

почему?..

Разочарование

Но ведь я не кончил труд

моей жизни, не описал

весь земной шар!Жюль Верн

«Я живу в моём снаряде... Я

на широте 80 градусов и при

температуре 80 градусов ни�

же нуля. Простужаюсь просто

оттого, что пишу... Я вовсю пу�

тешествую под водой... Я весь

без остатка в «Чёрной Индии»

и ни о чём другом не думаю... Я в

Новой Зеландии...»

Это — отрывки из писем

Верна, отправленных разным

людям и в разные годы.

Он умел не просто полнос�

тью отдаваться работе, но и це�

ликом, до галлюцинаций, пере�

селяться в творимый литера�

турный мир. Между прочим, та�

кое же свойство отмечали за

собой Гюстав Флобер и ЛевТолстой. Более того, — для

Жюля Верна только подобное

состояние и было счастьем. Но

мир подлинный, веществен�

ный всегда насильно возвра�

щал к себе...

Двадцать лет прошло со

дня триумфального возвраще�

ния троих «космонавтов» из

полёта к Луне. Сильно постаре�

ли председатель Барбикен и ка�

питан Николь, — но Пушечный

клуб всё же существует. Чем за�

няться, если нет больших войн,

а далёкие планеты недостижи�

мы для артиллерии? Американ�

ский практицизм подсказывает

безумную затею. В Арктике най�

дены залежи каменного угля;

они огромны, но осваивать их

нет возможности из�за природ�

ных условий. Но... «Раз человек

не может подойти к полюсу,

то полюс подойдёт к человеку».

Фанатики мортир и гаубиц ре�

шают... изменить наклон зем�

ной оси! При этом угольные ко�

пи окажутся в тёплых широтах,

и можно будет начать добычу.

То, что смещение полю�

сов приведёт к гибели под

морскими волнами многих

населённых стран, что в иных

местах наступит новый ледни�

ковый период, — бизнесменов

не интересует. В Африке стро�

ится новая колумбиада, неиз�

меримо больше и мощнее

«лунной». Она должна выбро�

сить снаряд весом в 180 тысяч

тонн; отдача при выстреле

сместит земную ось. И выс�

трел происходит, но... полюса

остаются на прежних местах.

Главный математик клуба,

почтенный Мастон, допустил

ошибку в расчётах...

Не в силах сдержаться,

Жюль Верн (что редко с ним

бывает) собственной персо�

ной врывается на страницы

романа «Вверх дном», чтобы

крикнуть: доколе?!

«…— Нацеливай на Луну!

Пли!

— Переставляй земную

ось! Пли!

Чего доброго, затея кон

чится тем, что весь свет, в

свою очередь, скомандует по

адресу отважных членов Пу

шечного клуба:

— Сажай в сумасшедший

дом! Пли!..»

...Это же надо — через век с

лишним углядеть пылкую лю�

бовь американских «ястребов»

к орудиям сверхбольшого ка�

либра, презрение вожаков США

к судьбе человечества! Когда

падали бомбы на растерзанную

Югославию и танковые колон�

ны шли через пустыню к Багда�

ду, — ей�Богу, добрым словом

вспоминалась мне рекоменда�

ция Жюля Верна насчёт сумас�

шедшего дома...

О да, — он видит, насколь�

ко болен мир, всё глубже, всё

шире заражаемый корыстью

и грубым, беспардонным де�

лячеством. Внук писателя,

Жан Жюль�Верн (он себе

придумал такую фамилию),

пишет, имея в виду последние

десятилетия жизни своего ве�

ликого деда: «Он попрежнему

ощущает физическое недо�

могание, а в плане моральном

совсем выбит из колеи. Эпоха,

которая его сформировала,

канула в прошлое, новый об�

раз мышления ему чужд. Чело�

век, сохранивший убеждения

революции сорок восьмого го�

да, он и в «прекрасную пору»

Второй империи не утратил

57

ВЕЛИКИЙ МЕЧТАТЕЛЬ ИЗ МАЛЕНЬКОГО НАНТА

КРАЇНАЗНАНЬ

великих принципов доброде�

тели... И вот в канун 1900 го�

да «прекрасная пора» возвра�

тилась! Нация хочет жить в

своё удовольствие, казалось,

что её уже не интересует ли�

тература, основанная на мо�

ральных принципах, вышед�

ших из употребления».

Внутренняя трагедия всё

чаще воплощается в романах.

Гибнет «Плавучий остров»,

поскольку два миллиардера,

завладев, соответственно, пра�

вым и левым двигателями

Стандарт�Айленда, одновре�

менно приказывают направить

суперлайнер... в разные сторо�

ны! Это не просто предвиде�

ние катастрофы «Титаника»,

случившейся по вине владель�

цев, очень торопившихся спус�

тить корабль на воду и взять

деньги с пассажиров за первый

рейс. Это — картина завтраш�

ней Земли в том случае, если

человечество не обуздает ка�

питалистических воротил,

преследующих лишь свои вы�

годы вопреки жизненным ин�

тересам народов...

Хорошо ещё, что вышеупо�

мянутый профессор Шульце

сам подорвался на своём хими�

ческом снаряде. А то — погиб�

нуть бы от шульцевской пред�

шественницы «большой Бер�

ты» мирному городу�саду

Франсевиллю, утопической

обители труда и равенства. Но

не слишком ли много благоде�

тельной случайности в этом

финале романа «Пятьсотмиллионов бегумы»?..

Мы уже говорили о пора�

зительных научных пророчес�

твах, содержащихся в «Экспе'диции Барсака». Но главное

и самое ошеломляющее пред�

видение романиста — не в

плоскости техники. Построен�

ное на угнетении белым мень�

шинством миллионов «цвет�

ных», полное высоких техно�

логий, но безнравственное по

сути государство — разве оно

не существовало до недавних

лет в Южной Африке?!

Вспоминая «Один деньамериканского журналис'та», рассказ, описывающий

жизнь Штатов в 2889 году, мы

упомянули предсказанное фан�

тастом телевидение. Но ведь пе�

чальный мудрец Верн предви�

дел и пагубное применение

СМИ в буржуазном государстве!

Пресса всемогуща и путём оп�

росов решает, быть ли миру или

войне; от неё зависят даже судь�

бы подсудимых, которых газет�

чики могут осудить или оправ�

дать до того, как вынесен при�

говор. Директор газеты «Эрд ге�

ральд» Френсис Беннет ведёт

себя, словно глава державы...

Воистину, лишь остатки опти�

мизма позволили Верну отнес�

ти всё это к XXIX веку! Всё слу�

чилось неизмеримо скорее...

Даже действиями блажен�

ного Ксирдаля, ловящего асте�

роид, руководит его дядюшка�

банкир. Когда золотая глыба

подлетает к Земле, — можно

скупить на бирже упавшие до

нуля акции приисков. А потом

лучше всего заставить того же

племянничка утопить астероид

в море. Акции моментально

вспорхнут до прежней стои�

мости. Коммерческая опера�

ция, не более того... и на службе

у неё — гений физики!

Всё меньше веры в успех

миссии благородных и гуман�

ных героев — носителей вы�

соких идей; в возможность

создания счастливой комму�

ны на острове Линкольна или

Новой Шотландии, которую

хотел основать на тропичес�

ких островах капитан Грант,

или «города солнца» Франсе�

вилля. Персонажи последних

романов, хоть и сильны, и об�

ладают высоким интеллектом,

но уже отмечены роковым ду�

шевным надломом.

Вот — открыватель взрыв�

чатки, сравнимой по силе с

атомными бомбами, Тома Рок

(роман «Флаг родины»). Он

уничтожает себя вместе с пира�

тами, завладевшими его изоб�

ретением, при виде родного

французского флага на мачте

корабля, атакующего пират�

ский приют. Но даже этот бла�

городнейший человек — всего

лишь безумец, похищенный из

лечебницы для умалишённых!

А демонически волевой инже�

нер Робур, автор многомачто�

вого геликоптера «Альбатрос»,

появляется в новой книге

«Властелин мира», как обра�

зец могучей личности, впадаю�

щей в безумие. Мания всесилия

и мировой власти принуждает

Робура направить свою уни�

версальную транспортную ма�

шину прямо в сердце грозы.

Молнии разносят вдребезги

механическую игрушку смер�

тного, обуянного гордыней...

Одна из последних книг

Верна, «Кораблекрушение«Джонатана», яснее ясного

говорит о том, что писатель бо�

лее не надеется на добрые об�

щественные преобразования.

Кровавый переворот Луи Бона�

парта, разгром Парижской

коммуны, всё более бесчело�

вечные войны последних лет

помрачили орлиный взор Нос�

традамуса... Сюжет вкратце та�

ков: на острове у берегов Ог�

ненной Земли некий местный

анархист Кау�джер спасает по�

терпевших с разбитого кораб�

ля. Он надеется создать из спа�

сённых колонию абсолютно

равных и свободных людей,

помогающих друг другу в сози�

дательном труде, — но...

И Кау�джер, видимо, не

Сайрес Смит, и народ с «Джона�

тана» уже принадлежит к другой

эпохе. Проповедник свободы и

ненасилия становится «вождём,

избранным самою силой обсто�

ятельств». Он вынужден учре�

дить суд и тюрьму; труд стано�

вится повинностью... После всех

перипетий Кау�джер покидает

остров, чтобы на южном краю

58

№ 2�3 2011

Америки стать смотрителем ма�

яка. Там он и остаётся, «навеки

свободный и одинокий»...

Амьенский отшельник

К сожалению, не свобо�

ден и не одинок сам автор де�

сятков бессмертных романов.

Не было у него, в конечном

итоге, ни счастливой супру�

жеской жизни, ни благопри�

ятного для работы домашнего

окружения.

Сын Мишель стал типич�

ным представителем «золотой

молодёжи» — вёл беспутную

жизнь, делал долги, попадал в

скандалы. Однажды, похитив

актрису из муниципального те�

атра Амьена, женился на ней;

но через несколько лет сбежал

с шестнадцатилетней пианис�

ткой... Даже повзрослев и ос�

тепенившись, Мишель влезал в

финансовые аферы, почти

ежегодно приводившие его к

разорению. Верн покрывал по�

тери сына из своих гонораров...

Прошли времена, когда со

своей любимой женой Оно�

риной на яхте «Сен�Мишель»

Жюль, пышущий здоровьем,

совершал плавания по Среди�

земному морю. И супруга, и

обе её дочери от первого бра�

ка ни в коей мере не разделя�

ют высоких духовных запро�

сов Верна. Мир парижских ма�

газинов кажется Онорине не

менее грандиозным, чем её

мужу — Вселенная.

Чтобы удержать жену от

бессмысленных парижских

трат, Жюль Верн переселился в

Амьен, где она родилась и вы�

росла. А там — подкрадываю�

щаяся старость, болезни, пуля

психопата, которую врачи так

и не смогли извлечь из его но�

ги, — всё предрешило изоля�

цию писателя в доме на бульва�

ре Лонгвиль. Редкими станови�

лись даже прогулки по саду с

чёрным спаниелем Фолетт…

Он ещё пытался бороться

за свои прежние идеи. Он сог�

ласился быть депутатом от

партии социалистов в амьен�

ском муниципальном совете

— и честно выполнял свои де�

путатские обязанности, пока

мог. Пока носили больные но�

ги и видели глаза, почти ос�

лепшие от полувекового изну�

рительного труда...

Кажется, последним про�

изведением Верна был рассказ

«Вечный Адам». Он похож на

произведения современной

«апокалиптической» фантас�

тики... Археолог далёкого буду�

щего по имени Софр�Аи�Ср

обнаруживает во время раско�

пок следы исчезнувшей циви�

лизации и текст на незнако�

мом языке. Расшифровав над�

пись, Софр узнаёт, что в беско�

нечно дальнем ХХ веке море

покрыло все континенты; из

всего человечества выжило

лишь семеро. Людям пришлось

начать своё восхождение зано�

во... Но, продолжая свои рас�

копки, Софр находит следы

ещё более древней погибшей

цивилизации, видимо, Атлан�

тиды... и с горечью осознаёт

извечный круговорот собы�

тий. Будущего нет!..

Однако рассказ заканчи�

вается знаменательными сло�

вами Софра. По его мнению,

истинное достоинство че�ловека состоит в том, чтобы«сохранять душевное спо'койствие перед бунтом ма'терии, уметь сказать: «Ме'ня можно уничтожить, нопоколебать — никогда!»

... Стало быть, надежда не

умерла для грустного, уже

почти слепого и парализован�

ного амьенского затворника.

Она теплилась в глубинах сер�

дца, в святая святых его гени�

ального усталого мозга. Она

ушла лишь вместе с ним...

Жан Жюль�Верн так опи�

сывает своё прощание с де�

дом: «Увидев всех своих близ�

ких подле себя, он как бы об�

нял нас единым взглядом, ясно

означавшим: «Вот вы все

здесь, отлично, теперь я могу

умереть». Затем он повернул�

ся лицом к стене, стоически

ожидая смерти. Его спокойс�

твие и мужество произвели

на нас сильнейшее впечатле�

ние, и мы пожелали себе, ког�

да придёт наш час, такого же

прекрасного и мирного конца.

Вскоре наступила агония, и

он испустил последний вздох

24 марта 1905 года в восемь

часов утра. Сразил его прис�

туп диабета».

... Чем окончить этот рас�

сказ о писателе, чьё величие

ещё нуждается в настоящем

общечеловеческом призна�

нии, чей оптимизм пережил

его самого, чьи герои чужды

старости и печали?

Пожалуй, краткой справ�

кой. Ещё в 1959 году советские

учёные, впервые в мире полу�

чив фотографии обратной

стороны Луны, присвоили

имя «Жюль Верн» одному из

лунных кратеров. Он примы�

кает к Морю Мечты...

Андрей ДМИТРУК

59

ВЕЛИКИЙ МЕЧТАТЕЛЬ ИЗ МАЛЕНЬКОГО НАНТА

Жюль Верн в юности — памятник в г. Нант

Передплатний індекс 23299

Науково�популярний журнал для юнацтва «Країна знань» №2�3(77) 2011

Періодичність – 10 разів на рік Журнал видається з листопада 2001 року

Головний редактор Тамара Василівна Бєлих

Літературний редакторК.М. Підгурська, Н.Г. Шишкалова

Редакційна колегія:М.В. Шмигевський

І.О. МікульонокА.В. Якунов

Р.В. РижковаІ.Ю. Парнікоза

Т.О. ФедоренкоН.Г. Шишкалова

ВерсткаТетяна Дьоміна

Художник номераОлеся Катрич

ОбкладинкаТарас Коблюк

Засновник та видавець –громадська організація

«Науково�освітня спілка «Майбутнє».

Журнал зареєстрований у Державному комітеті телебачення

та радіомовлення України.Свідоцтво про реєстрацію

серія КВ, № 11299�І79ПІ

Адреса засновника та видавця:03040 м. Київ,

пр. 40�річчя Жовтня, 92/1, к 37.Телефон: (044) 258�98�07

E�mail: krainaz@mail.ru

Підписано до друку 12.03.2011 р.Формат 60×84/8. Папір крейдяний.

Друк офсетний. Ум. друк. арк. 6,05. Зам.

Друкарня ТОВ «Основа�принт»

Журнал видається за підтримки Ради організацій ветеранів України

Журнал творчо співпрацює з Всеукраїнською молодіжною

громадською організацією «Союз обдарованої молоді»

При використанні матеріалів,

опублікованих у журналі «Країна знань»,

посилання на журнал є обов’язковим.

Журнал розповсюджується за передплатою.

Окремі номери журналуможна придбати в редакції.

К., «Науково�освітня спілка «Майбутнє», 2011 р.

«Науково�освітня спілка «Майбутнє», 2011 р.

КРАЇНАЗНАНЬ

60

У вересні 1972 р. космонавта призначили командиром

першого екіпажу, який повинен був летіти на нову суперсек�

ретну станцію, яка дістала відкриту назву «Салют�2». Стан�

ція була запущена 3 квітня 1973, але 14 квітня, коли вона

пішла на «глухі» витки, сталася розгерметизація — можливо,

через потрапляння одного з уламків, що утворилися під час

вибуху третьої ступені ракети�носія «Протон».Попович не занепав духом і продовжив підготовку. Нас�

тупний «Алмаз» під назвою «Салют�3» стартував 25 чер�

вня 1974, а через вісім днів до нього відправився «Союз�14»з П.Р. Поповичем і Ю.П. Артюхіним на борту. Через до�

бу вони вже були на станції, але мало хто знав, що стиковка

пройшла з ускладненнями. Корабель почало «відносити» від

станції, і Павло Попович, щоб краще відчувати ручки управ�

ління «Союзу», порушивши всі інструкції, зняв рукавички і

зістикував корабель. Якби сталася відмова і корабель уда�

рився в станцію, могла відбутися розгерметизація, і тоді По�

пович навряд чи врятувався б. Бортінженер Юрій Артюхін

протестував, але Павло йому відповів: «Ти врятуєшся і ска

жеш, що я добровільно на це пішов». Так проявилася муж�

ність космонавта, готового пожертвувати життям заради

виконання програми. (До речі сказати, наступний корабель

— «Союз�15» — з «Алмазом» так і не зістикувався.).

За два тижні польоту Попович і Артюхін повністю ви�

конали програму і успішно повернулися на Землю. Це був

перший політ на орбітальній станції, що носив суто вій�

ськовий характер. Політ тривав 15 діб 17 годин 30 хвилин

28 секунд. За 2 рейси в космос Попович налітав 18 діб 16

годин 27 хвилин 28 секунд.

Між двома цими стартами пройшло більше десяти років.

За цей час Павло Романович закінчив Військово�повітряну

академію імені М.Є. Жуковського, він був делегатом XXIII

з’їзду КПРС, XV з’їзду ВЛКСМ, депутатом Верховної ради Ук�

раїнської РСР 6�11 скликань.

У 1977 році Попович захистив дисертацію і отримав

вчений ступінь кандидат технічних наук. У 1980�1989 ро�

ках працював заступником начальника Центру підготов�

ки космонавтів імені Ю.О. Гагаріна.

У серпні 1993 р. Павло Романович пішов у відставку з

лав Збройних Сил.

Павло Романович був великим патріотом рідної Украї�

ни. З гордістю представлявся при знайомстві: «Перший

космонавт України», — і дуже радів, коли його впізнавали

в Києві, Дніпропетровську, Одесі, Узині ...А його, звичайно,

пізнавали! І любили!

Павло Попович — двічі Герой Радянського Союзу. Наго�

роджений двома орденами Леніна, орденом Червоної Зір�

ки і медалями. Герой Праці СРВ, почесний громадянин міст

Калуга, Магнітогорськ, Южно�Сахалінськ (Росія), Полтава,

Запоріжжя (Україна). Нагороджений золотою медаллю іме�

ні К.Е. Ціолковского АН СРСР і медаллю де Лаво (FAI).

Пішов з життя Павло Попович 30 вересня 2009 року.

Прощаючись з ним, космонавт Олексій Леонов сказав:

«Прощавай, друже. Нехай земля тобі буде небом...»

Н.Г. Шишкалова

Продовження статті «Павло Романович Попович» Початок на стор. 61

Когданибудь с годами

Припомним мы с друзьями,

Как по дорогам звёздным

Вели мы первый путь.В. Войнович

А мы летим орбитами,

путями неизбитыми…А. Поперечный

Смілива і мужня людина, пред�

ставник першого, легендарного за�

гону радянських космонавтів, пілот

космічного корабля «Восток�4»; ко�

мандир космічного корабля «Союз�

14», льотчик�космонавт СРСР № 4

Павло Попович — це перший украї�

нець, який побував за межами Землі.

Він народився 5 жовтня 1930

року в селищі Узин Київської об�

ласті. У роки Великої Вітчизняної

війни опинився на території, оку�

пованій фашистськими військами.

Школа була закрита, і навчання

Павло зміг продовжити тільки піс�

ля приходу радянських військ. Часи

були важкі, і тому Павло, не кидаю�

чи школу, працював підручним ко�

чегара на заводі.

Незабаром його прийняли в ре�

місниче училище у Білій Церкві. У

1947 році отримав кваліфікацію

столяра п’ятого розряду і одночас�

но закінчив сьомий клас вечірньої

школи. У тому ж році вступив до

Магнітогорського індустріального

технікуму трудових резервів.

Одночасно з навчанням у техні�

кумі Попович в аероклубі навчався

літати на легендарному У�2. Там же,

в Магнітогорську, Павло заспівав.

Співав він, звичайно, й раніше, але

саме тут керівниця хору помітила

співучого юнака і запросила в ко�

лектив. У 1951 році він закінчив і

технікум, отримавши диплом тех�

ніка�будівельника, і аероклуб.

З 1951 по 1954 роки Попович

навчався в Качинському військово�

му авіаційному училищі льотчиків

імені А.Ф. Мясникова, яке базувало�

ся тоді під Новосибірськом. Там він

освоїв Як�11 і Як�18. Через рік його

перевели у 52�е ВАУЛ на Далекому

Сході, і він став літати на Ла�9.

Іще через рік це училище роз�

формували, а талановитого льот�

чика направили до Військової офі�

церської інструкторської школи

ВПС у Грозному. Там він освоїв МіГ�

15біс. Після закінчення навчання з

грудня 1954 р. служив льотчиком�

винищувачем на Півночі. У 1958 р.

був переведений на службу в Під�

москов’я. Тут йому й запропонува�

ли стати космонавтом.

У 1959 р. Павло пройшов мед�

комісію, а 7 березня 1960 вийшов

наказ головкому ВПС К.А. Вершині�

на № 267 про зарахування його і

ще 11 льотчиків на посади слухачів

у в / ч 26266 — майбутній Центр

підготовки космонавтів. Павло По�

пович у розташування частини

прибув першим, оскільки служив

ближче за всіх — під Москвою. Йо�

му доручили зустрічати і розміщу�

вати поповнення. Так він зустрів

Юрія Гагаріна, Олексія Леоно�ва, Володимира Комарова та ін�

ших. Усім допомагав, у всьому брав

участь. Через кілька років, коли

космонавти з сім’ями переїхали в

Зоряне містечко, Поповича за гос�

тинність називали «добра людинаіз Зоряного».

17 березня перша група присту�

пила до занять. Улітку 1960 р. для

підготовки до першого польоту бу�

ла сформована шістка, до якої увій�

шов і Попович.

12�15 серпня 1962 року він здій�

снив свій перший політ на косміч�

ному кораблі «Восток�4». Вперше

в світі спільно з Ніколаєвим Попо�

вич здійснив груповий політ двох

пілотованих космічних кораблів.

Тривалість польоту склала 2 до�

би 22 години 57 хвилин. «Восток�3»

і «Восток�4» летіли в прямій види�

мості, кожен пілот міг бачити кора�

бель іншого. Вперше в космосі

прозвучав спів: Андріян, який прак�

тично ніколи не співав, і Павло зас�

півали дуетом «Течёт река Волга», а

потім спеціально для Сергія Павло�

вича Корольова, який теж народив�

ся в Україні, — «Дивлюсь я на небо,

та й думку гадаю...».

Політ пройшов успішно — без

позаштатних ситуацій. А ось при�

землення виявилося дуже жорс�

тким. Космонавт, як відомо, спус�

кався на парашуті окремо від ко�

рабля. Після торкання Землі через

сильний вітер Павла Поповича

кілька разів перевернуло в повітрі і

кинуло на землю. Коли він оклигав і

зміг встати, то побачив, як йому по�

щастило. Він опинився на невелич�

кому майданчику м’якого грунту, а

навколо суцільні кам’яні брили.

Після цього легендарного по�

льоту Павло практично не змінив�

ся. Залишався таким же добрим і

компанійським. Йому були чужими

амбіції. Коли завершилась нескін�

ченна низка прийомів та візитів, у

1966 р. П.Р. Поповича призначили

в групу космонавтів для підготовки

до польоту на космічному кораблі

для військового використання

«Зірка» (7К�ВІ, що розроблявся в

самарському ЦСКБ). На чолі групи

космонавтів він часто їздив до Са�

мари, брав участь у розробці ерго�

номіки кабіни, тренувався в де�

рев’яному макеті корабля і на ди�

намічному стенді з імітацією стрі�

лянини в космосі. А в 1968 р. дуже

активно відстоював програму, ко�

ли її закривали.

Починаючи з 1967 р. і до зак�

риття програми в 1969 р. Попович

проходив підготовку за програ�

мою обльоту Місяця УР�500�Л�1 в

екіпажі з Віталієм Севастьяно�вим. Потім був включений у групу

підготовки до польоту за програ�

мою «Алмаз» — військової орбі�

тальної станції, створюваної в НВО

машинобудування під керівниц�

твом В.М. Челомея.

Павло Романович Попович (1930–2009)

Закінчення на 60 стор.

Індекс23299